20 «секретів» Сікстинської капели
  • Втр, 15/05/2018 - 18:20

Одне із найбільш символічних місць християнства - Сікстинська капела, сповнена таємниць, закодованих послань, а також неймовірної краси.

Ми розповімо вам про кілька «секретів», а точніше цікавих фактів про це місце…

************************************

1. Сікстинську капелу будували з 1475 по 1481 рік, використовуючи частину стіни попередньої конструкції - Cappella Magna. Капела присвячена Успінню Марії, а її назва походить від Папи Сікста IV, котрий дав вказівку на її будівництво.

2. Це приватна каплиця Папи і вона вважається одним із найповніших та важливіших витворів «візуальної теології», у традиції «Biblia Pauperum» («Біблія убогих») – середньовічної ілюстрованої книги, що показує важливі послання Нового Завіту поруч із сценами, які є їх праобразом в Старому Завіті.

3. Розміл капели такий же, як Храм Соломона, описаний в Старому Завіті.

4. Картини Мікеланджело займають більше тисячі квадратних метрів.

5. Від 1870 року тут проводять конклав – зустріч, під час якої кардинали-електори з Колегії Кардиналів обирають нового Папу. Коли Папу обрано, його ведуть до невеликої кімнати в Сікстинській капелі, відомій під назвою «Кімната сліз». Ця кімната розташована зліва від вівтаря під картиною «Страшний суд», а назва кімнати є такою через те, що дуже часто новообрані Папи від напливу емоцій плачуть.

6. До сьогодні Сікстинську каплицю активно використовують, вона продовжує залишатись місцем проведення важливих подій з графіку Папи. Для прикладу, кожного року тут відправляють Літургію з нагоди Свята Хрещення Господнього, під час якої Святіший Отець уділяє Хрещення кільком дітям.

7. Капела має свій постійнодіючий хор – Папський хор Сікстинська капела – який є найдавнішим активним хором у світі. Серед творів, написаних спеціально для цього хору, найбільш відомим є «Miserere»  Грегоріо Аллегрі.

8. Сікстинська капела особливо славиться своїми фресками, особливо тими, автором яких є Мікеланджело: склепіння стелі та «Страшний суд» на стіні поза вівтарем. Художник не дуже хотів погоджуватись братись за цю роботу, бо більше вважав себе скульптором, аніж художником, однак не посмів сперечатись з Папою, котрий вважав, що саме Мікеланджело має взятись за цю роботу.

9. Мікеланджело не є єдиним відомим художником, котрий працював над оздобленням Сікстинської капели. Сікст IV доручив створення фресок на стінах іншим відомим художникам, як наприклад, Сандро Ботічеллі, Доменіко Гірландайо та П’єтро Перуджино; Мікеланджело трохи пізніше запросив Папа Юлій ІІ для оздоблення стелі (яка спочатку була вкрита зірками на синьому фоні) і Папа Климент VII для зображення Страшного суду.

10. Для того, щоб розмалювати стелю, Мікеланджело спорудив власне дерев’яне риштування, що кріпилось до отворів у стінах на рівні висоти вікон. Всупереч поширеній думці, він не лежав на платформі, фарбуючи; він фарбував, стоячи у незручній позиції, що спричиняла йому великий дискомфорт. Він навіть написав поему про те, наскільки незручно йому було під час фарбування, і додав до неї ескіз, на якому зобразив самого себе під час цієї роботи.

11. До початку раннього Ренесансу, Бога Отця зазвичай зображали у вигляді руки, що простягається з хмари. У Сікстинській капелі Мікеланджело зобразив Бога Отця із мускулистим тілом та довгою білою бородою, що було досить новим у розвитку християнського мистецтва.

12. У 1990 році фізик Франк Мешбергер опублікував статтю в журналі Американської медичної асоціації, в якій зазначив, що ангели, одяг та тіні навколо Бога у картині Мікеланджело «Створення Адама» є точним зображенням людського мозку у поперечному розрізі. Мешбергер припустив, що в такий спосіб Мікеланджело хотів символізувати те, як Бог надає розум новоствореній людині.

13. Від завершення спорудження Сікстинської капели і до 1536 року стіна за вівтарем, де зараз розміщений «Страшний суд», була оздоблена серією муралів, що зображали історії з життя Мойсея та Ісуса. Вони включали твори Перуджіо «Вознесіння», «Народження Христа» та «Віднайдення Мойсея», якими Мікеланджело довелось пожертвувати, за що він отримав хвилю жорсткої критики.

14. «Страшний суд» намальований таким чином, що верх картини трохи нахиляється над глядачем, і так було задумано, щоб надихати страх і повагу до Божої сили. На відміну від фресок інших художників у капелі, постаті цієї картини зображені дуже мускулистими та в скручених позиціях, включаючи Діву Марію, котра зображена в центрі біля Христа.

15. Композиція зображення - кругова і переходить за годинниковою стрілкою, починаючи від лівої нижньої частини: ті, кого ще мають судити стоять зліва; виправдані зображені зверху, а засуджені – справа, в напрямку пекла.

16. Центральною і найважливішою фігурою є Суддя Христос – молода, атлетична і мускулиста постать. Його погляд твердий, звернений вліво, в бік пекла і його страждань. Час милосердя минув; ми бачимо Христа, котрий чинить справедливість, відмежовуючи «овець від козлів», та відкидаючи тих, хто не достойний вічного життя.

17. З правого боку, біля стопи Христа зображений Бартоломей. В одній руці він тримає ніж, яким з нього заживо зняли шкіру; а в іншій – він тримає свою шкіру. Обличчя на висячій шкірі – це автопортрет Мікеланджело. Одним із пояснень цього є те, що це може відображати  мучений дух Мікеланджело – в той час, коли він малював цю картину, він був вже похилого віку і переживав кризу віри. Є ще інше пояснення: оскільки він не хотів братись за роботу над муралом, то відчував, що краще б з нього заживо здерли шкіру, аніж братись за цю роботу.

18. «Страшний суд» викликав суперечку між кардиналом Джованні П’єтро Карафою та Мікеланджело. Через те, що картина містила оголені тіла, художника звинуватили в непристойності та аморальності. Карафа і Ніно Серніні (посол Мантуї) організували так звану «кампанію фігового листка», щоб провести цензуру фресок чи взагалі стерти їх.

19. Особливо праці Мікеланджело противився папський майстер церемоній Б’яджіо де Чезена. Він вважав неприпустимим, щоб таке святе місце містило зображення оголених тіл. Він навіть говорив про те, що такі картини більше підходять «для публічних купалень і таверн», але не для папської каплиці. Мікеланджело відреагував на критику, зобразивши у фресці свого наклепника як Міноса, суддю пекла, із ослячими вухами та змією, що кусає його геніталії. Кажуть, що коли Чезена поскаржився Папі, Папа відповів йому, що його влада сягає тільки чистилища, але не пекла, тому портрет має залишитись.

20. Після смерті Мікеланджело прихильники цензури таки добились часткової перемоги, і геніталії оголених тіл замалював художник Даніеле Да Вольтерра, котрому дали прізвисько «штанописець».

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами aleteia.org