Авторські матеріали

Мабуть, багато з вас, дорогі друзі, чули ось таке майже прислів'я про людину, яка приходить до одної господи з наступним проханням: "Пане, дайте мені напитися, бо я такий голодний, що не маю де переночувати". Саме таким чином сьогодні подало новину відоме львівське інтернет інформагенство.

Сьогодні я опублікував допис з відповідними фото про те, що моєму братові вдалося віднайти підпільний храм УГКЦ, у якому молився ісповідник віри о. Михайло Косило.

В часі Великого посту роздумуємо над словами Святого Василія Великого про правдивий піст, який полягає у «віддаленні від себе зла, у здержливості язика, у стриманості себе від гніву та у здавленні в собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги». Як християни, прагнемо постити з користю для нашого духовного життя і знаємо зі слів святих отців, що стримуючи себе від їжі, є дуже важливо не «їсти» своїх ближніх, тобто не ранити їх своїми словами і своїм гнівом.

В часі Великого посту роздумуємо над словами Св. Василія Великого про піст, справжність якого полягає у «віддаленні від себе зла, у здержливості язика, у стриманості себе від гніву та у здавленні в собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги». Ми, як християни, зазвичай постановляємо собі постити по-справжньому і сьогодні роздумуємо над тим, як важливо у часі посту стримувати свій язик.

Кожен християнин хоче постити по-справжньому. Принаймні так би мало бути. Яка бо користь від фальшивого посту? Для чого тратити сили і час, щоб постити неправдиво і не мати від нього ніякого зиску?  Однак не всі християни пам’ятають про ці особливості справжнього посту. Хто нас може краще навчити як не наш Господь Ісус та Його святі послідовники? Саме святі, які вийшли з-поміж нас і досягли нечуваної святості та перебувають з Господом є для нас прикладом, як піст може допомогти нам у наближенні до Господа.

Залишається один день для відпочинку перед відльотом до Львова. Особливий день. Сьогодні в римо-католиків Попільна Середа, але й спомин св. священномученика Валентина. Хорвати жартують в стилі дуже, дуже чорного гумору: останній раз Попільна Середа і спомин св. Валентина співпали в 1945-му і що тоді було – всі знаємо. Чесно кажучи, жарти жартами, але від таких жартів якось дуже вже моторошно стає. Адже західніше від Ельби до європейців дійсно прийшло визволення від коричневого мороку. Але східніше від цієї ріки коричневий морок був замінений червоним.

Другий день в Люрді. Ранок нас зустрічає густим багатим снігом. Після сніданку йдемо до санктуарію на Службу Божу. Людей значно менше на вулицях, аніж їх було вчора, коли святкувалося Свято Богородиці Люрдської.

Переліт й переліт

Ми наближаємося до великого Празника у літургійному році – Стрітення Господнього: в цей день згадуємо євангельську подію про зустріч Марії з Дитятком Ісусом на руках в єрусалимському храмі з Симеоном, про якого читаємо, що був «чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому» (Лк 2, 25) та з пророчицею Анною. Марія жертвує - приносить Ісуса до храму, здійснюючи таким способом особливу посвяту дитини Господеві.