Беатифіковано Полін Жаріко, засновницю «Живого Розарію»
  • Пон, 23/05/2022 - 12:44

У Ліоні (Франція) проголошена блаженною католицької Церкви Полін-Марі Жаріко, яка заснувала в ХІХ сторіччі «Товариство Поширення Віри» та «Живий Розарій».

Відпоручник Папи Франциска кардинал Луїс Антоніо Таґле, Префект Конгрегації Євангелізації народів та Президент «Caritas Intenationalis», у неділю 22 травня 2022 р., беатифікував у французькому місті Ліоні Полін-Марі Жаріко (Pauline Marie Jaricot), що 200 років тому заснувала «Товариство Поширення Віри» та започаткувала «Живий Розарій».

У Ліоні проходить генеральна Асамблея Папських Місійних Товариств, які були створені саме на основі «Товариства Поширення Віри». 100 років тому Папа Пій ХІ надав цим організаціям статус «Папських».

Життя блаженної Полін-Марі

Полін-Марі Жаріко, народилась незабаром після Французької революції 22 липня 1799 року в багатодітній родині багатих ліонських підприємців Антуана та Жанни Жеріко, що були власниками шовкової фабрики й займались успішною торгівлею шовком, а Полін-Марі була їхньою сьомою дитиною.

Її дитинство було щасливим і безжурним. Побожні батьки дали своїм дітям дуже добре релігійне виховання та освіту. Життєрадісна, вродлива й приваблива дівчина була захоплена світським життям, однак, була дуже непостійною у своєму духовному житті.

1812 року після належного приготування вона з великою набожністю прийняла Перше Святе Причастя. Полін-Марі дуже любила свого старшого брата Філеаса, що прагнув стати місіонером в Китаї та висловлювала бажання піти за ним, щоб піклуватись бідними і хворими та дбати про красу Божих храмів. Але, одночасно, вона захоплювалась модним одягом, була оточена молодими людьми, які пропонували їй руку і серце.

1814 – трагічні життєві події

Коли дівчині було 15 років, її життя різко змінилось внаслідок нещасного випадку. Займаючись домашніми порядками, вона впала зі стільця й сильно вдарилась об землю. Падіння серйозно пошкодило її нервову систему, внаслідок чого вона не могла рухати кінцівками й нормально говорити.

Її мама так хвилювалась за здоров’я доньки, що також захворіла. Її здоров’я сильно погіршилось після смерті найстаршого сина Нарциса, що несподівано помер у віці двадцяти одного року.

Батько вирішив відіслати доньку до невеликого села біля Ліону, сподіваючись, що там вона зможе швидше одужати. Того ж року мати померла. Сім’я вирішила не повідомляти Полін про смерть матері, щоб не погіршити її й без того погане здоров’я.

1816 — навернення

Місцевий священик запросив Полін-Марі поновити релігійні практики. Після Святої Сповіді та Причастя дівчина змінилась не лише духовно, але до неї почало повертатись і фізичне здоров’я. Коли сім’я наважилась розповісти їй про смерть матері, Полін призналась, що вже про це здогадувалась.

В Ліоні, після проповіді священика про марнославство, вона зазнала глибокого душевного перетворення, докорінно змінила своє життя: позбулася коштовностей, вирішила одягатися дуже просто й служити убогим, хворим та вмираючим. На Різдво 1816 року вона склала приватні обіти довічної чистоти, але розуміла, що не має покликання до монашого життя.

В Полін-Марі зродилася сильна відданість Найсвятішому Серцю Ісуса, і вона стала членом Асоціації Пресвятих Сердець Ісуса та Марії. Ці побожні настрої спонукали її створити нову асоціацію під назвою «Винадгородження», до якої запросила приєднатися багатьох жінок з Ліона, які працювали майже як рабині на міських шовкових фабриках. Роздуми перед кивотом надихнули її на написання книги «Нескінченна любов у Божественній Євхаристії».

1819-1822 місіонерське натхнення

Брат Філеас, що в той час був у семінарії в Парижі, повідомив Полін, що Паризьке місіонерське товариство хотіло відправити священиків в Азію і попросив її знайти спосіб зібрати необхідні кошти для забезпечення успіху цієї справи. Саме в цей момент у Полін виникла ідея, яка згодом змінить історію: вона вирішила запросити кожного члена асоціації «Винадгородження» знайти десять нових членів, які б молились і жертвували по монеті на тиждень для поширення віри в світі.

У дев’ятнадцять років вона організувала «збір коштів» на місії разом із працівниками свого батька, винайшовши таким чином першу місіонерську соціальну мережу. Так у 1822 році було створене Товариство Поширення Віри, яке дуже швидко розповсюдилось у Франції, Європі, а потім і по всьому світі.

1826 – «Жива Вервиця»

У віці двадцяти семи років Полін-Марі отримала нове натхнення, як заохочувати до віри своїх сучасників. «Живий Розарій» був створений з метою молитовної підтримки «Товариства Поширення Віри», тому в своїй суті «Жива Вервиця» має місійний характер. Це організованa спільнотa осіб, які щодня моляться розарій (вервицю), роздумують над подіями з життя Ісуса та Пресвятої Богородиці. Це був оновлений підхід до молитви на вервиці, вкорінений у роздумі над Євангелієм, щоб споглядати Ісуса поглядом Пречистої Діви Марії. На момент смерті Полін-Марі Жаріко «Живий Розарій» налічував понад два мільйони прихильників лише у Франції, не враховуючи інших країн. Сьогодні «Жива Вервиця» поширена в більшості країн світу.

1845 — Фабрика «Богоматері Ангелів»

Під час повстання ткачів та заворушень, які вразили Ліон на початку 1830-х років, Полін-Марі молилася, допомагала пораненим і навіть була посередницею між робітниками й військами, посланими урядом для придушення повстання. Розуміючи необхідність покращення умов праці, вона вирішила створити фабрику, яка стала би зразком для інших. Для цього вона витратила свою спадщину та невтомно збирала кошти. Фабрика, споруджена в промисловій ділянці, отримала назву «Богоматір Ангелів». Потім вона довірила управління фабрикою бізнесменам, які її обдурили, довівши підприємство до банкрутства.

1862 – страждання і смерть

У березні 1835 року Полін-Марі знову серйозно захворіла. В цей час вона вирішила поїхати до Риму, щоб отримати благословення від Папи, а тоді до Муньяно де були реліквії святої Філомени.

Така кінна подорож через Альпи була довгою й небезпечною навіть для здорових людей. Про її приїзд до Риму було повідомлено Папу Григорія XVI. Це була надзвичайно велика честь для Полін-Марі. Папа був надзвичайно доброю людиною, подякував їй за діяльність на користь католицької Церкви, підбадьорив і поблагословив.

Полін-Марі Жаріко закінчила свої дні в злиднях та серед загальній байдужості. Вона об’їздив всю Францію, намагаючись сплатити борги, що їй майже вдалось здійснити. Однак, вона зустрічалась з великими труднощами, кредиторами, судовими процесами, а навіть зневагами та глузуванням.  

Полін-Марі Жаріко померла в абсолютній бідності 9 січня 1862 року. Жінки, що її доглядали, свідчили, що її обличчя випромінювало світло.

1926 - відкриття справи беатифікації

У 1926 році розпочався процес її беатифікації. Того ж року вперше вся Католицька Церква почала відзначати Всесвітній місійний день, при значений на передостанню неділю жовтня.

1963 року святий Папа Іван ХХІІІ визнав героїчність її чеснот. А 26 травня 2020 року Папа Франциск затвердив декрет про визнання чуда, що сталось за посередництвом молитов до Слугині Божої Полін-Марі Жаріко, що відкрило шлях для її беатифікації, що відбулася 22 травня 2022 року.