«Без Бога ми б не пережили цей жах»,- отець-паллотин з Одеси
  • Чтв, 12/05/2022 - 17:31

Війна – це не лише гуманітарні виклики, але й душпастирські. Одним з них є дістатись з таїнствами на ті території, де бракує священників, а люди є спраглими за Богом. «Попри обстріли та блокади на дорогах, намагаємось доїхати до усіх місцевостей, де знаємо, що є вірні», - розповів в інтерв'ю Ватиканському радіо о. Владислав Лукасевич. Український паллотин служить в Одесі, де допомагає біженцям та організовує допомогу військовим.

За словами священника, якби не Божа ласка, то йому б не вдалось робити все те, що робить і не мав би сили допомагати потребуючим. Він додав, що впродовж останніх днів посилились атаки рашистів на Одесу. Попри те, що війна надалі триває, багато з тих людей, які на початку втекли з міста, зараз повертаються. Брак палива на заправках також перешкоджає надавати гуманітарну і душпастирську допомогу. «Для прикладу, днями до Одеси приїхав транспорт з гуманітарною допомогою від паллотинів і Карітас Польща, а повернутись назад було проблемою, бо не було палива», - розповів він.

Палива священники потребують і для того, щоб доїхати туди, де їх найбільше очікують: до військових, до лікарень, до хворих по домах. «Знаємо, що там люди потребують нас, але ситуація стає складною»,- каже о. Владислав.

Щодо літургійного життя в Одесі, священник розповів, що всі богослужіння відбуваються нормально. Щоправда, час від часу запроваджується комендантська година на добу чи дві.

Отець особисто їздить на кордон з Польщею, щоб привезти звідти необхідну гуманітарну допомогу для потребуючих в Одесі. «З Божою допомогою будемо продовжувати боротись за незалежність, за нашу свободу і волю», - говорить він.

О. Владислав розповів, що одним із найважчих пережиттів в часі війни була евакуація дітей з Ірпіня: «Це була подорож, яка дуже сильно відбилась на серці і в душі, коли я дивився на цих вимучених дітей. Знайомі довідались, що я їду в бік Львова і запитали, чи можу допомогти їм з евакуацією. В мене був бус, яким я возив людей до кордону. Ми домовились про деталі і поїхали трьома машинами. Це було дуже важко», - визнає український паллотин. – «Якби не молитви, якби не жертвування, якби не підтримка інших, то я б цього не витримав, бо для мене це було дуже важко».

О. Лукасевич зазначає, що після тих пережиттів його молитва стала цілком інакшою. «По-іншому відправляється Літургія, по-іншому сповідається, по-іншому молиться. І зараз бачу те саме – молитва є більш щирою», - каже він.

Священник також розповів, що відвідує парафіян у селах під Одесою, і допомагає там з гуманітарною допомогою не лише їм, але й їхнім сусідам, що дуже дивує їх. Парафіянам і іншим знайомим говорить, що якби не Божа ласка, то ми б такого не витримали. «Ми живемо біля самого моря, кажуть, що буде напад, а тут раптом починається буря, яка затримує кораблі; люди кажуть, що навіть природа воює за нас. Ми також бачили ракети, скеровані на конкретні цілі, які падали в порожнє поле. Те, що вони не попали в ціль, по-людськи пояснити неможливо. То дійсно Божа ласка, то дійсно Боже чудо», - каже він. Отець наголошує, що це плоди вислуханих молитов і недоспаних ночей батьків і матерів, котрі моляться за своїх дітей, що обороняють Україну, а також усього світу, що молиться за українців.