У суботу, 27 серпня 2016 р., кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації в справах святих, провів у аргентинському місті Сантьяґо-дель-Естеро, що на півночі країни, урочисту беатифікацію Марії Антонії від святого Йосифа, засновниці реколекційного дому в Буенос-Айресі. Ця посвячена Богові мирянка, яку з любов’ю прозвали Мама Антула (скорочена форма від Антонія), жила у бідному регіоні на північному сході Аргентини, поширюючи практику духовних вправ.

Марія Антонія де Пас-і-Фіґура народилася в Сантьяґо-дель-Естеро у 1730 році. Маючи 15 років, вона склала приватні обіти, присвятивши своє життя молитві, покаянню та апостольській праці, навчаючи дітей катехизму та роздаючи милостиню бідним. Була близькою до місіонерів-єзуїтів та разом з ними організовувала духовні вправі згідно з духовності святого Ігнатія Лойоли.

Марія Антонія зібрала навколо себе дівчат, які вели спільнотне життя, спільно молилися та чинили діла милосердя, як також допомагали священикам Товариства Ісусового в душпастирсті. Коли ж 1767 року єзуїтів було прогнано з Аргентини та всієї Латинської Америки, в її житті настав переломний момент. Вона відчула, що повинна присвятити своє життя поширенню духовних вправ.

Беручи з собою лише дерев’яний хрест, як символ поміркованості та любові до Христа, Мама Антула проходила від міста до міста аргентинської півночі, організовуючи духовні вправи в ігнатіянському дусі. Вона пройшла пішки понад дві тисячі кілометрів, а духовні вправи приносили рясні плоди навернення. Протягом восьми років у них взяли участь 70 тисяч осіб.

На початку 1779 року, в супроводі своїх помічниць, Марія Антонія вирішила податися до столиці Буенос-Айресу. Там, подолавши початковий спротив, викликаний несприйняттям владою всього того, що було пов’язане з єзуїтами, 1780 року був заснований перший Дім духовних вправ, який існує й до сьогодні. Наплив вірних був надзвичайним, а в реколекціях брали участь навіть особи королівської крові. У 1791 це служіння було поширене на Уругвай, де також користувалося великою популярністю. Вичерпана наполегливою працею, 7 березня 1799 року Мама Антула  відійшла до вічності.

В інтерв’ю, залишеному для Радіо Ватикану перед беатифікацією, кардинал Анджело Амато звернув увагу на те, що в основі цього невтомного апостоляту блаженної Марії Антонії від святого Йосифа було глибоке духовне життя, що ґрунтувалося на великій вірі в Бога та довірі до Його провидіння, як також глибока любов до Пресвятої Євхаристії. Особливу набожність вона мало до Дитяти Ісуса, ввіряючи Його провидінню всі потреби, які виникали під час організації духовних вправ, такі як дрова, продукти чи кошти. Своїх співробітників вона закликала ніколи не перейматися, вірячи що «дороге Дитятко» про все подбає. Саме Йому вона також приписувала численні навернення та зміни звичаїв.

«Здавалося, – зауважив Префект Конгрегації в справах святих, – що у ній наново ожив дух святого Ігнатія Лойоли. Також і сьогодні чимало людей називають її сильною жінкою, яка під стягом Лойоли зберегла для Христа велику частину Південної Америки».