15 липня 1099 року хрестоносці здобули Єрусалим.

7 червня 1099 року армія учасників Першого хрестового походу підступила до стін Єрусалима. Хрестоносці були у скрутній ситуації: не так давно кілька тисяч воїнів померло від епідемії тифу. Серед них був і папський легат єпископ Адемар Монтейльський, визнаний авторитет у війську, який умів стримувати конфлікти між лідерами походу. Проте християнські воїни перебували в піднесеному настрої, побачивши стіни священного міста.

До Єрусалима прийшло півтори тисячі лицарів і десять-дванадцять тисяч піхотинців. Місто обороняв гарнізон із тисячі воїнів, але він дуже швидко поповнився за рахунок міських чоловіків, здебільшого мусульман. Варто додати, що християни в стінах Єрусалима не зраділи приходу хрестоносців, оскільки стали жертвами гніву своїх мусульманських сусідів.

Хрестоносці не могли довго тримати місто в облозі, оскільки мусульмани засипали чи отруїли всі колодязі й джерела в його околицях. На допомогу обложеним ішли ще й війська з Єгипту. Після кількох невдалих штурмів ситуація здавалася безнадійною, коли раптом один із лицарів розповів, що до нього уві сні прийшов єпископ Адемар Монтейльський і наказав воїнам три дні постувати (що було нескладно через брак їжі в таборі християн), а напередодні штурму обійти місто врочистою процесією, співаючи псалми. Хрестоносці виконали ці вказівки та вранці 15 липня пішли на вирішальний штурм, який завершився здобуттям міста.

Після довгих суперечок корону Єрусалима запропонували герцогу Лотарингії Готфрідові Бульйонському, найавторитетнішому серед очільників походу. І хоча він відмовився «носити золоту корону там, де Ісуса коронували терновим вінком», та все-таки взяв титул «захисника Гробу Господнього», фактично ставши першим правителем заснованого хрестоносцями Єрусалимського королівства, яке проіснувало до 1291 року.

Павло Зінченко для Католицького Медіа-Центру