В інтерв’ю, уділеному «Daily Mail», батьки хворого Чарлі Ґарда розповідають, що персонал лікарні залишився нечутливим до їхніх прохань забрати сина додому хоч на вихідні, перш ніж його відключать від апарату вентиляції легень.

Мама благала, щоб їй дали востаннє викупати дитя у своїй ванні. Речник лікарні відмовив, пояснюючи, що він не обговорює публічно деталей лікування пацієнтів. Тим самим спосіб виконання вироку він визнав лікуванням.

Історія Чарлі показує правду про те, хто і чому вбиває хворих дітей. Вона зриває туманець з аргументів, що їх, як мантру, повторюють прихильники євгенічних абортів та евтаназії. Їм нібито йдеться про високі кошти лікування, обтяження сім’ї, турботу про те, аби хвору дитину не покинули на самоті. Там часом у Чарлі є любляча мама і відданий тато, на терапію зібрано понад мільйон фунтів стерлінгів, знайдено лікарню, готову прийняти хворого, а десятки тисяч людей згуртувалися по соцмережах, підтримують цю сім’ю, переказуючи їм слова підтримки та пишучи листи до політиків, аби зупинили виконання фатального рішення.

Хлопчикові бракує тільки одного: безумовного права на життя, яке йому належить, бо він — людина, а не тому, що він здоровий, у доброму стані або ж настільки сильний, щоби захищатися самостійно. У світлі подій, що відбуваються в лондонській лікарні, гротескно звучить також і саме гасло про «свободу вибору», повторюване як мантра. Мама Чарлі в цю мить не має жодного вибору, бо представники влади ухвалили рішення за неї та всупереч ній.

Варто про це пам’ятати, коли почуємо, що можливість убивати хворих дітей — це добродійство, і коли думка заборонити аборти буде торпедована аргументами про фінансові міркування.