Чи приймаєте виклик? Підсумок послання Папи Франциска до молоді
  • Чтв, 22/02/2018 - 15:45

«Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога» (Лк 1,30) – ці слова ангела, сказані до Марії під час Благовіщення та записані святим Лукою, стали темою послання Папи Франциска на ХХХІІІ Всесвітній День Молоді, який 2018 року відзначатиметься на місцевому рівні у Квітну Неділю.

Святіший Отець називає «хорошим збігом» той факт, що черговий етап приготування до міжнародного відзначення, яке наступного року відбудеться в Панамі, припадає в році, на який скликаний Синод Єпископів на тему «Молодь, віра і розпізнавання покликання». Він нагадує, що ці приготування відбуваються у супроводі прикладу й заступництва Марії, юної діви з Назарету, яку Бог обрав Матір’ю Свого Сина.

«Якщо минулого року ми керувалися словами Її величальної пісні: “Великі речі вчинив мені всемогутній” (Лк 1,49), – навчаючись пам’ятати про минуле, цього року намагатимемося разом з Нею слухати Божий голос, який вливає відвагу й дає благодать, необхідну для того, щоб відповісти на Його покликання: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога” (Лк 1,30)», – пише Папа, переходячи до роздумів на кожною з частин цього речення.

«Не бійся!». Святіший Отець зауважує, що несподівана поява ангела та його таємниче привітання викликали схвильованість у Марії, застаної зненацька «цим першим об’явленням Її ідентичності та покликання». Як і інші постаті зі Святого Письма, Вона «тремтить перед обличчям таємниці Божого покликання». Й ангел, прочитуючи до глибини її серце, заспокоює Її: «Не бійся!».

«Бог відчитує також і наше нутро. Він добре знає виклики, які ми повинні долати в житті, насамперед, тоді, коли стоїмо перед обличчям фундаментальних рішень, від яких залежить ким ми будемо й що робитимемо в цьому світі. Мова йде про “трепет”, який відчуваємо перед рішенням щодо свого майбутнього, стану життя, свого покликання. В такі моменті залишаємося стривоженими й огорнутими багатьма побоюваннями», – пише Глава Католицької Церкви, запитуючи молодь: «А які страхи маєте ви?».

За його словами, одним із «фонових» страхів, є боязнь «не бути любленими, бажаними й прийнятими такими, якими ви є». Чимало юнаків і дівчат мають відчуття, що мусять бути іншими, ніж є в дійсності, переживають спокусу «пристосовуватися до часто штучних і недосяжних стандартів».

«Вони постійно “ретушують” свій образ, ховаючись за масками та фальшивою ідентичністю, самі ледь не стаючи “фейковими”. Чимало опановані тим, щоб отримувати якнайбільше “лайків”. І з цього відчуття невідповідності випливає багато страхів і непевності. Інші бояться не змогти знайти почуттєву впевненість і залишитися самотніми. До багатьох, перед обличчям непевної праці, приходить страх не змогти віднайти задовільне професійне самоствердження, не побачити свої мрії здійсненими», – зазначає Папа.

За словами Святішого Отця, такі сумніви огортають як віруючих, так і невіруючих. Ті, хто прийняв дар віри, «не є звільненими» від цих побоювань. Деякі запитують: «Чи Бог не просить у мене занадто багато?» – а інші: «Якщо піду шляхом, який Бог мені вказує, хто гарантує, що зможу пройти ним до кінця?». В такі періоди, коли «сумніви й побоювання» наповняють наше серце, необхідне «розпізнавання», яке «дозволяє впорядкувати наші думки й почуття, щоб діяти правильно та розсудливо».

Першим кроком для подолання страхів є «чітко ідентифікувати їх», назвати їх «на ім’я». «Запитайте себе: сьогодні, в конкретній ситуації, яку переживаю, що мене тривожить, чого боюся найбільше? Що мене блокує та не дає прямувати вперед? Чому мені бракує мужності прийняти важливі рішення, які я повинен прийняти? Не бійтеся чесно подивитися на свої страхи, розпізнати їх такими, якими вони є та рахуватися з ними», – заохочує Папа, вказуючи на те, що у Біблії не бракує прикладів людей, які долали свій страх, починаючи від Авраама й до Ісуса, Який в Оливному саді переживав страх і тривогу.

«Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?» (Мк 4,40) – запитував Ісус Своїх учнів, що вказує на те, що «перешкодою для віри часто не є недовірливість, але страх». Отож, процес розпізнавання, визначивши наші побоювання, повинен допомагати «долати їх, відкриваючись на життя та спокійно виходячи назустріч викликам, які воно ставить перед нами». Для християн «страх ніколи не повинен бути останнім словом, але стати нагодою звершити акт віри в Бога і в життя!».

«Це означає повірити в фундаментальне добро існування, дарованого нам Богом, повірити, що Він веде до доброї мети також і через обставини й злигодні, часто таємничі для нас. Якщо, натомість, живимо страхи, то схиляємося замикатися в собі, барикадуватися, аби захищатися від всього та всіх, залишаючись немовби паралізованими. Слід реагувати! Ніколи не замикатися! У Святому Письмі 365 разів знаходимо вислів “не бійся”, в різних формах. Це немовби кожного дня в році Господь хоче, щоб ми були вільними від страху», – пише Святіший Отець, наголошуючи, що «розпізнавання стає незамінним, коли йдеться про пошук свого покликання».

Але в цьому випадку розпізнавання не слід сприймати як «індивідуальні зусилля самоаналізу», внаслідок яких можемо залишитися замкненими в «обмеженому горизонті своїх можливостей та бачення». Покликання є «закликом згори», а тому розпізнавання, в цьому випадку, полягає у тому, щоб «відкритися на Іншого». Для цього потрібні і «тиша молитви, щоб почути Божий голос, що відлунює в сумлінні», так і «співставлення та діалог з іншими, нашими братами й сестрами у вірі», які мають більше досвіду й допомагають краще роздивитися та обрати серед різних варіантів.

«Знайте, що у своїх сумнівах можете розраховувати на Церкву. Я знаю, що існують чудові священики, богопосвячені особи та миряни, багато з яких також є молодими, які немовби старші брати й сестри у вірі можуть супроводжувати вас; натхнені Святим Духом, вони зуміють допомогти вам розшифрувати свої сумніви та прочитати задум вашого особистого покликання», – наголошує Папа, додаючи:

«Справжні християни не бояться відкритися на інших, розділити з ними життєвий простір, перемінюючи його в простір братерства. Не дозвольте, дорогі юнаки й дівчата, аби сяяння молодості згасало в пітьмі зачиненої кімнати, в якій єдиним вікном, аби дивитися на світ, залишився комп’ютер чи смартфон».

«Маріє!». Як зауважив Святіший Отець, переходячи до другої частини своїх роздумів, першою причиною не боятися є те, що «Бог кличе нас на ім’я». Ангел звернувся до Марії на ім’я. Давати імена – це риса Бога. За іменем приховується ідентичність, «те, що є унікальним в кожній особі, ота внутрішня сутність, яку лише Бог знає до глибини». І цією прерогативою Бог поділився з людиною, доручивши їй під час створення дати імена створінням і своїм дітям.

«Кличучи людину на ім’я, Бог, одночасно, об’являє її покликання, проект святості й добра, через який ця особа стане даром для інших і який зробить її унікальною. І коли Господь хоче розширити життєві горизонти, Він вирішує дати покликаній особі нове ім’я, як це вчинив із Симоном, назвавши його Петром», – пише Папа, підкреслюючи, що «бути покликаними на ім’я є ознакою нашої великої гідності в Божий очах, Його прихильності до нас».

«Ти бо знайшла ласку в Бога». Головною причиною не боятися для Марії є те, що вона «знайшла ласку в Бога». Слово «ласка» вказує на «безкорисливу, не вимушену любов». Й усвідомлення того, що ми «не мусимо заслужити на Божу близькість і допомогу», представивши Йому «бездоганний життєпис», підбадьорює нас. Ангел каже Марії, що Вона «вже» віднайшла ласку в Бога. Слова Ангела також дають нам зрозуміти, що «Божественна благодать є тривалою, не чимось миттєвим або проминаючим, а тому вона не зменшуватиметься», також і в майбутньому підтримуючи час, «насамперед, в хвилинах випробування та пітьми».

«Безперервна присутність Божої благодаті заохочує нас з довірою прийняти своє покликання, яке вимагає щоденно обновлюваної вірності.На дорозі покликання, у дійсності, не бракує хрестів: не лише початкових сумнівів, але також частих спокус, які зустрічаються в дорозі. Почуття невідповідності супроводжує Христового учня аж до кінця, але він знає, що його підтримує Божа благодать», – зазначає Святіший Отець, додаючи, що слова ангела «розсіюють людські страхи силою доброї новини», яка полягає в тому, що «наше життя не є чистою випадковістю і просто боротьбою за виживання, але кожен з нас є історією, яку полюбив Бог».

Усвідомлення цього «не розв’язує всіх проблем», не позбавляє від невпевненості, але «дає сили для їхньої глибинної переміни». В такій перспективі невідоме завтрашнього дня не є «таємною загрозою, яку слід пережити», але даним для нас «сприятливим часом, щоб жити унікальністю особистого покликання».

Заключна частина послання Папи до молоді присвячена мужності в сучасності. З впевненості у тому, що в нас перебуває Божа благодать, походить «сила для того, щоб бути відважним у теперішності», тобто, здійснювати те, чого Бог «просить в нас тут і тепер, в кожному середовищі нашого життя». Адже коли відкриваємося на Божу благодать, «неможливе стає дійсністю».

«Ви, молоді, потребуєте відчувати, що хтось дійсно покладається на вас: знайте, що Папа довіряє вам, що Церква покладається на вас! А ви довіртеся Церкві! Юній Марії було довірено важливе завдання саме тому, що Вона була молодою. Ви, молоді, маєте силу, ви переживаєте етап життя, в якому напевно не бракує енергії. Задійте цю силу й цю енергію в те, щоб покращувати світ, починаючи від найближчої до вас дійсності. Прагну, аби в Церкві вам ввіряли важливі обов’язки, щоб не бракувало відваги залишати вам належний простір, а ви готуйтеся брати на себе цю відповідальність», – пише Глава Католицької Церкви, заохочуючи споглядати «турботливу, динамічну й конкретну любов Марії».

За словами Папи, якщо дозволимо прикладові Марії «заразити нас», то «конкретно житимемо тією любов’ю, яка спонукає любити Бога понад усе, любити себе та людей, з якими розділяємо щоденне життя», а також тих, «які можуть здаватися не надто достойними любові». Це любов, яка стає «служінням і посвятою» найслабшим і найубогішим, яка «перемінює наші обличчя і наповнює їх радістю».

Підсумовуючи своє послання до молоді словами святого Бернарда з проповіді, присвяченої Благовіщенню, в яких виражено очікування всього людства на відповідь Марії, Святіший Отець зазначив: «Найдорожча молоде, Господь, Церква, світ очікують також вашої унікальної відповіді, яку кожен має в цьому житті! В той час, як наближається СДМ в Панамі, запрошую вас готуватися до цієї нашої зустрічі з радістю та ентузіазмом тих, які хочуть стати учасниками великої пригоди. СДМ – для відважних! Не для молоді, яка шукає тільки зручності й відступає перед обличчям труднощів. Приймаєте виклик?».