Чи варто святкувати Гелловін?
  • Срд, 29/10/2014 - 01:10

Останнім часом серед українців зросла кількість тих, хто «по приколу» святкує древнє кельтське поганське свято Гелловін. Святкують, навіть не задумуючись над корінням і значенням цих поганських ігрищ. Адже «це просто так, просто по приколу». Але, насправді, справа багато серйозніша, аніж просто «прикол».

Сам Гелловін тягне своє коріння з поганської релігії кельтів. Це реліктовий залишок дуже серйозних релігійних обрядів ночі напередодні нового року. У поганській релігійності більшості народів ностратичної групи, до якої належать й індоєвропейські народи, традиційно рік ділився на дві частини, в залежності від кліматичної зони яку вони населяють, - на суху і вологу, або на зимну і теплу. Перехід між цими частинами вважався зміною світопорядку, часом хаосу, часом коли розпадається встановлений порядок, встановлюється хаос, а через нього встановлюється порядок відмінний від попереднього. Такі катаклізматичні зміни супроводжуються зміною характеру богів або їхньою смертю чи черговим народженням, стиранням границь між світами богів і людей, живих і мертвих, розпадом самої світобудови. Дуже небезпечною для людини вважалася ніч напередодні початку нового півріччя, а найнебезпечнішою вважалася ніч переходу з одного річного циклу в інший – ніч напередодні приходу Нового року.

Ніч перед Новим роком вважалася ніччю, коли стерті границі світів уможливлюють розгул усяких духовних сил, а що погани жили у світі, сповненому каверзливих богів і підступних демонів, ображених душ і не зовсім прихильних людині духів, то цей розгул нічого доброго людині не віщував.

Саме тому серед поганських народів Європи були розповсюджені різного роду масковані дійства, карнавали – галасливі, веселі й страхітливі. Погани прагнули в цей день увести своїх богів, духів, демонів, душі предків в оману, щоб уберегти себе від їхніх каверзів.

Ці дійства часто були оргіястичного характеру, й народ, особливо по селах (до речі, слово "поганин" насправді від латинського paganus – селянин), твердо тримався цих дикунських традицій навіть після офіційного хрещення. Саме тому, щоб хоч якось зарадити лиху в час, коли народи, які були під впливом кельтського поганства, святкували новий рік, Церква на Заході запровадила Свято усіх святих, яке Церква Римського обряду обходить 1 листопада, саме на день кельтського поганського Нового року. Приклад святих і їхнє заступництво – ось сила, яку Церква протиставляє демонському розгулу.

Тому перед тим, як приймати чужу поганську традицію – святкувати Гелловін, робити люстри з гарбузів, перевдягатися на прислужників диявола, варто собі поставити питання: хто я – християнин чи поганин? Чи усвідомлюю собі я, що Святе Письмо усяку, і найменшу участь у поганських обрядах чи святкуваннях називає блудом? Чи можу я «по приколу» ображати Спасителя, приймаючи участь у фактичній прославі влади поганських демонів? Чи усвідомлю собі я, що, приймаючи участь у таких забавах, відкриваю себе на дію злих сил?

Задуматись є над чим.