Доктор історичних наук розкритикував напад «Civilta Cattolica» на американських християн
  • Нед, 16/07/2017 - 17:43

Відомий католицький блогер, журналіст й історик д-р. Тімоті Стенлі на шпальтах «Catholic Herald» гостро та іронічно розкритикував напад редактора «Civilta Cattolica» о. Антоніо Стенлі та протестантського пастора Марчело Фіґвероа на американських християн, як необґрунтований.

Варто зазначити, що у своєму доктораті д-р. Стенлі спеціалізувався на питаннях пов’язаних з Демократичною партією США.

Сам д-р. Стенлі наголошує, що оскільки стаття у «Civilta Cattolica» підписана одним з довірених папських радників – о. Спадаро, то цей факт не дає можливість ігнорувати цю публікацію.

Стенлі наголошує, що він не може аналізувати богословську сторону статті, але вважає, що в статті дуже багато помилок, на які він як історик не може мовчати.

Доктор Стенлі наголошує, що  автори статті звинувачують американських політиків-католиків в інтегралізмі. Стенлі ж стверджує, що ніколи не зустрічав в Америці політика-католика, який би був інтегралістом. Адже інтегралізм не тільки передбачає католицький традиціоналізм, він ще й вимагає тісного прив’язання Церкви до держави.  

Більше того, Стенлі наголошує, що інтегралізм – це європейське явище. Єдиний аргумент на користь своїх тверджень автори статті наводять інтернет-видання «Church Militant», але як не без іронії зазначає д-р. Стенлі, є дуже поважні сумніви, що, для прикладу, найпотужніший американськи політик-католик Поля Раян взагалі знає про існування цього сайту.

Автори статті стверджують що католицько-протестантський альянс у США, який вони називають «дивним екуменізмом», існує з бажанням отримання впливу в політичній сфері. На що Стенлі відповідає: «Це дивне прочитання історії. Католицько-протестантський альянс будувався довкола відкритої дискусії у 70-х роках на тему абортів – альянс, який боровся за права ненароджених дітей і який спричинився до зниження рівня сектантських забобонів та міжконфесійної напруженості. Проте, політична коаліцій є дуже розмитою до сьогоднішнього часу. Ці дві групи зазхвичай розділені довкола питання імміграції, вони мають дуже мало спільного в питаннях економічної політики та питаннях охорони здоров’я. Обама їх з’єднав у питанні захисту свободи слова, але Дональд Трамп знову їх розділив мексиканською стіною, міграційними обмеженнями та реформою охорони здоров’я». Стенлі наголошує, що католикцько-0православний альянс виявився на диво неефективним: аборти таке стали частиною американської реальності, а одностатеві «шлюби» легалізовано на всій території США.

На думку Стенлі, автори статті заплуталися у питаннях конфесійно-культурної приналежності американських республіканців. Можливо, пише Стенлі, автори статті вважають Сару Пейлін католичкою, не дивлячись на її перехід у протестантизм?

«Тим часом», - пише д-р. Стенлі – «існує безліч ліберальних католиків, які є членами Демократичної партії, які конфліктують Церквою і регулярно покликаються на своє католицтво для поясненння своїх політичних позицій. Чому публіцисти не засуджують Ненсі Пелосі чи Тіма Кейна за їхню участь у «дивовижному екуменізмі» з ліберальними єпсикопалами?».

Доктор Тімоті Стенлі зауважує, що автори статті вдаються до дуже широких узагальнень, які не відповідають дійсності. Стенлі зазначає, що не всі євангелісти є фундаменталістами, ані навіть не всі євангелісти-фундаменталісти є правими активістами.

Автори статті допускаються і ряду неточностей стосовно американського протестантизму, - зауважує Стенлі. Дійсно у початку ХХ століття в американському протестантизмі відбувся фундаменталістський сплеск, що підкреслював білу домінацію й так зване євангеліє процвітання. Але доволі спірним є політичний вплив цих ідей. Стенлі іронізує стосовно деяких тверджень авторів спірної статті у Civilta Cattolica: «Якщо Ніксон є частиною «дивного екуменізму», то я з’їм свого капелюха. Ніксон створив Агенство охорони навколишнього середовища, провів десеґрегацію у школах Півдня і підтримав поправку про рівні права».

Доктор Стенлі наголошує, що прирівнювання авторами статті Джорджа Буша-молодшого до Усами бен Ладена є образливим. На думку Стенлі за такими авторськими викрутасами стоїть психологічна потреба деяких європейців та латиноамериканців, заради прикривання загравань власних країн з фашизмом, втягнути Америку в цей контекст.