Джим Кевізел: Я молюсь за те, щоб ті, хто перегляне новий фільм «Павло, Апостол Христа» змінили своє життя
  • Втр, 09/01/2018 - 17:48

Актор, котрий зіграв роль Ісуса у фільмі «Страсті Христові», розповів про виклики, які ставить виконання культових ролей, чому благочестиві фільми часто є невдалими, а також чому хороші фільми часто не підходять для перегляду усією сім’єю.

Актори, що грають культові ролі, часом жаліють про це, бо в певних випадках це шкодить їх подальшій кар’єрі. Джим Кевізел говорив, що Мел Ґібсон попереджав його, що роль Ісуса у фільмі «Страсті Христові» нашкодить його кар’єрі – але він зовсім не жаліє про те, що зіграв найбільш культову роль усіх часів.

Після цієї ролі Кевізел більше не брав участь у відомих голлівудських фільмах. Його резюме поповнилось участю в серіалі «Підозрюваний», трилері «Дежав’ю» та кількох інших не широко відомих стрічках.

Однак тепер, вперше після «Страстей Христових», Кевізел бере участь у фільмі, знятому на основі Біблії. Він грає роль св. Євангелиста Луки у фільмі «Павло, Апостол Христа». Вихід фільму запланований на 28 березня 2018 року.

Актор нещодавно дав інтерв’ю виданню National Catholic Regіster.

 

Які відчуття у Вас викликає повернення до світу фільмів про Новий Завіт та Біблію?

Головне, щоб був хороший матеріал – саме це стримувало мене від схожих ролей до «Страстей» і після них. І зрештою, знайшовся ще один. Дуже важко знайти хороший сценарій.

Ще дуже важливо мати навколо себе хорошу команду. Так і з кожним фільмом. Можна подумати собі: «Я б хотів зняти фільм про ІІ Світову війну», але якщо поганий продюсер, не найкращі конструкції… усе це є частиною успіху загальної картини.

Вступити у цей світ – зіграти роль Господа – це… я не знав як це зробити і сказав: «Я не збираюсь грати роль Христа. Я хочу, щоб Він вів мною». Те ж саме з Лукою, я дуже глибоко молюсь.

Нещодавно я дивився як один із гравців «Даллас ковбойс» (команда з американського футболу, - пер.) зробив знак хреста перед тим, як кинутись в гру. Я думаю, що якщо на тебе на усій швидкості мають напасти суперники, відбудеться зіткнення, під час якого ти можеш отримати травму, то ти повинен розуміти виклики, що стоять перед тобою. Те саме роблю я у своїх фільмах.

Я молюсь за аудиторію – щоб те, що я читаю в сценарії, передалось особі, яка переглядає фільм в кінотеатрі, і щоб ця особа отримала можливість змінити своє життя. Коли граєш роль Ісуса, Луки чи Павла… актор повинен вступитись з дороги. І саме про це я молюсь.

Виконуючи роль Ісуса, Ви, очевидно грали роль Того, Чий образ в голові і серці безлічі людей в усьому світі є дуже спечифічним. У випадку св. Луки, Ви граєте роль героя, котрого ми зустрічаємо в Новому Завіті, і то, лише як автора, котрий пише про інших людей, і є поза кадром. Тому св. Лука у нашій колективній уяві є менш означений, ніж св. Павло, а тим більше, ніж Ісус.

Чи ця невизначеність щодо особи спричинила більше викликів у відігранні ролі? Чи вона дала більше свободи? Чи одне, і друге? А, можливо, якось по-іншому було?

Так, як Ви кажете, невизначеність дуже ускладнює. Спочатку розмовляєш з режисером – сценарій написав Ендрю Гаятт. Я прочитав «Діяння апостолів» і почав то тут, то там, роздумувати над певними моментами; згодом пішов на Літугрію і молився, роздумуючи над ними. А потім бачимо як він писав, як Павло бачить Луку, і я розпочав проводити перехресний аналіз його – і відбувалось багато таких перехресних аналізів і запитань до нього про це – і по-трохи все почало складатись до купи.

Я роздумував над тим, що він був лікарем, мав свій особливий стиль життя – він був здоровий, і все це покинув. Чому? Він бачив як говорить Павло. Чи то Павло говорив, чи Христос промовляв через нього? Я думаю, що це був Христос, і це змінило його життя. Ось з чого я почав.

 

Ви говорили про те, що відкинули багато сценаріїв на біблійну тематику. Очевидно, «Страсті Христові» були аналітичним фільмом, однак він ще мав художню цілісність, що захопила не тільки тих, хто регулярно ходить до церкви, але й інших людей. Від того часу дуже мало християнських фільмів змогли стати такими ж провокативними, але більшість з них, якщо говорити м’яко, можуть проповідувати хіба церковному хору. А якщо говорити більш грубо, то більшість з них – повний провал. Як Ви думаєте, чому так є?

Що ж, є істина і є благодать. Можливо, багато років тому було забагато істини, і знімали лише одну її сторону, наприклад: «Зробиш щось погане - підеш до пекла». Вогонь і сірка відштовхнули багатьох людей. Сьогодні йдеться лише про благодать, і ні слова про істину. Це – сентиментальні помиї. Не йдеться про вибір: істина або благодать – потрібні вони обидвоє.

Тому, коли хтось береться за створення фільму, тоді в них – пробачте за вислів – добрий хлопець стає кращим, щоб в кінці стати найкращим. Де тут поворот? Чи були ці хлопці грішниками?

А ще є люди, яких більше турбує таке: «У нас немає матюків; у нас немає того і того…»… Подивіться «Список Шиндлера» чи «Рядового Раяна». Не може Том Хенкс бігти по пляжу, викрикуючи: «Несіть свої … ср..ки сюди», поки інший чувак прострілює йому голову. Ось що трапилось – це реальність гріха, і я її не пом’якшую.

Але й Голлівуд це також робить. Для прикладу, ти знімаєш кіно «Граф Монте-Крісто», а вони можуть не захотіти, щоб там була фраза «Бог дасть мені справедливість», тому усувають її зі сценарію. Але якщо ти хочеш зняти фільм за Александром Дюма, то мусиш вставити ту фразу назад. Якщо ми хочемо зняти «Граф Монте-Крісто», то мусимо робити це в дусі того, хто його написав. В сценаріях таке постійно трапляється.

Біблія – це живе слово, вона жива, і вона робить те, чого хоче Бог, якщо ми не йдемо її шляхами. Так само відбувається під час зйомок фільмів – саме тому вони несуть в собі силу. Саме тому «Страсті Христові» мали силу не лише для християн, бо я вірю, що Господь не прийшов лише заради християн – Він прийшов і для тих, хто не вірить.

 

То чи буде цей фільм потужнішим, ніж більшість фільмів з жанру християнських? Чи можете припустити, який рейтинг він отримає?

Думаю, що, швидше за все, R (перегляд до 17 років без супроводу батьків чи опікуна заборонено - пер.). Цей фільм про те, що відбувалось насправді. Коли прочитаєш про ті жахливі речі, які робив Нерон, то що робити? Як їх показати? Чи не показувати їх… можливо, просто поговорити про них. Однак, ми вирішили показати їх, як і у «Страстях Христових». Такою є реальність. Але також в реальності Ісус говорив: «Не бійтеся – Я завжди іду попереду вас; ви бачите в мені більше, ніж те, що є у світі».

Переклад: «Католицький оглядач» за матерілами National Catholic Regіster