Нещодавно в Дніпропетровську відбулася зустріч духовенства Донецького екзархату УГКЦ на чолі із владикою Степаном. На ній душпастирі ознайомилися із соборовими та синодальними рішення, а також обговорили існуючі пасторальні питання.

За словами владики Степана, Екзарха Донецького УГКЦ, такі зустрічі є вкрай необхідними: «Бо існуючі відстані, які тепер розділяють наші парафії, є дуже великими. Внаслідок цього втрачається живий зв'язок священиків, який є необхідний для цілісного і живого існування, як парафії,  так і душпастирювання священика».  На переконання єпископа,  відчувати плече свого товариша по служінні, - це майже те саме, що для вірних відчувати присутність свого пастиря.

Найперше, на зустрічі обговорювали новини та події, які відбулися в різних куточках екзархату. «Зараз найбільш болючим є питання душпастирства наших вірних на територіях не підлеглих Україні. Ми не знаємо, як в майбутньому будуть розвиватися події на території екзархату, як забезпечити безпеку наших священиків на цих територіях?  Бо ж, як відомо, без присутності пастиря духовні овечки - дуже розгублені. Втрачається духовна допомога, яка йде, в особливий спосіб, через молитву та Пресвяту Євхаристію», - розповідає владика Степан.

На переконання єпископа, соборові та  синодальні пропозиції вказали на те, що вірні дуже вболівають за Церкву. Бо ж, «Церква – живий організм нерозривного зв’язку вірних і їхніх пастирів».

«Існуюча програма розвитку УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі із живим Христом» не може врахувати всі потреби окремих єпархій, тим більше екзархатів. Вже сама назва програми є викликом, оскільки на місійних теренах парафіяльні громади потрібно ще створювати. Також потрібно враховувати теперішній внутрішній  стан людей, на цих зруйнованих і зранених територіях, а ще більше зранених серцях  вірних», - вважає владика Степан. Страждання людей перемінюють серця, і відкривають дорогу для Бога. Приклад  співстраждання священиків, які не полишають вірних у важких обставинах, є найкращим прикладом служіння. Уся Церква повинна в цьому брати участь. «Ми повинні розробити окрему програму зі своїм баченням розвитку екзархату», - додав він.

За ревне служіння в екзархаті, були відзначені церковними нагородами деякі священнослужителі.

«Така родинна атмосфера дала можливість наново переосмислити наше перебування на цих небезпечних територіях і переконатися у необхідності  нашої присутності тут», - прокоментував владика Степан.