«Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – й ніщо вам не пошкодить. Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі» (Лк. 10,19-20)

Ці слова Ісуса є для нас ключовим пунктом для оцінки різних явищ, які сьогодні деякі визнають духовними загрозами. Однією з проблем є так звані вузли Шамбала. Cпробуймо побачити проблему в більш широкому контексті.

1. Ким є християнин?

Святий Августин каже, що християнин – це другий Христос. Що це означає? Одним з елементів цієї схожості є влада над нечистими духами. Ісусові залежить на тому, щоб християнин не боявся, щоб жив без страху. Тому Він пояснював Своїм учням, що їм дано владу над злими духами. Свідоме прийняття через віру панування Ісуса до свого життя має плодоносити впевненою перемогою Христа над сатаною і всіма демонами.

Справжньою духовною загрозою є провокування в іншої людини страху, наче за кожним рогом на неї чигала якась небезпека. Піддавання страху блокує здатність співпрацювати з Божою ласкою.

В основі здорової духовності є довіра до Бога (це не означає, що ця довіра має  приводити нас до легковажності та зухвалості). Складається враження, що багато християн ще досі не виявили силу, яку їм жертвувано в таїнстві хрещення та миропомазання.

 І тому багато християн живуть у страху. Надмірне наголошення на духовних загрозах без вливання в серце людини впевненості в порятунку і захисті, що дає віра в Ісуса Христа, блокує її зростання у вірі.

2. Небезпека магічного мислення

У духовному житті нічого не відбувається автоматично. Людина, яка віддала своє життя Ісусові, не боїться контакту з невіруючими, або навіть сатаністами, якщо зустріне їх на вокзалі, або свідками Єгови, якщо прийдуть до неї додому.

Коли належу Ісусові й живу в глибокому зв’язку з Ним через молитву, Слово Боже і таїнства, демони бояться мене. Страх перед ними є непотрібним. Носити з вірою знак хреста, медальйон є знаком перемоги Христа над злом і захистом для мене.

Варто наголосити, що знаки язичницької культури, або навіть знаки, що вважають демонічними, перенесені в сучасну поп-культуру не шкодять автоматично. Якщо ви повісите в себе вдома картину, намальовану язичником, то це не означає, що ви автоматично станете язичником. Навіть якщо в якійсь картині буде так зване підсвідоме повідомлення, тобто вплив на підсвідомість людини, це не означає, що відразу ж, механічно відбуватиметься маніпуляція. Цей тип маніпуляції, звичайно, є загрозою, але ми не повинні залишати поза увагою захисту, що дає нам Бог!

3. До кого демони мають доступ?

Найбільшою загрозою для людини є відсутність особистого і глибокого зв’язку з Богом. Кожен з нас бореться, щоб цілим серцем пригорнутися до Христа, щоб нас нічого не відділило від Нього. Входження в гріх, життя надмірно зосереджене на задоволенні блокує молитву, відкриває людину на сильний уплив злих духів.

Контакт з предметами, які були піддані автентичному прокляттю, або з людьми, якими маніпулюють злі духи, або з особами, поневоленими ними, буде духовно шкідливим для людини, позбавленої захисту віри.

 Той, хто цілковито належить Христові, не належить злу. Якщо людина візьме до рук якісь предмети пов’язані з окультизмом, вони їй не зашкодять (тому що Бог не задумує нічого іншого, це є Його таємницею, що допускає диявола близько до святих і дозволяє їх мучити).

 На думку Івана Павла II, одне є точним: зло не може переходити межі, визначені йому Богом!

Хто легковажить Бога, має неповний зв’язок з Христом, має прогалини в духовному захисному бар'єрі й до цієї людини демони мають більш легкий доступ. Те, що не зашкодить людині, захищеній ласкою Божою і особистим зв’язком з Христом, може бути додатковою загрозою для так званих віруючих, але не практикуючих.

4. Демонічна вервиця?

Може скластися враження, що довкола вервиць, зроблених богопосвяченими і світськими особами , які використовують спосіб плетіння відомий під назвою переплетення Шамбала, вибухла неабияка істерія. Провокування страху в людей з цього приводу, на мою думку, велика безвідповідальність. Немає такого поняття, як «вервиця Шамбала», «вервиця, присвячена сатані», «сатанинські вервиці».

Використання якогось плетіння, навіть якщо його використовували в язичницьких культурах, немає жодного значення для духовного стану людини, коли вона знає, що «її ім'я записано на небесах!».

Християнство перейняло низку символів з язичницької культури, надаючи їм нового значення, посилаючись на Христа. Таким знаком є навіть хрест, який спочатку був знаряддям смерті, а тепер є для нас знаком перемоги над смертю.

Інший приклад: легкі мурашки йдуть нам по плечах, коли чуємо ім'я Люцифер. Але це ім'я єпископа Кальярі, який жив у IV столітті і проголошений святим. Демонічний відтінок з'явився пізніше, ймовірно, під упливом латинського перекладу Біблії.

З цього погляду треба дивитися на вервицю, яка має вузол Шамбала. Посвячена священиком є повноцінною вервицею (я використовую таку). Припущення, що це є «питтям з чаші бісівської» (1 Кор 10: 20-22), це серйозна безвідповідальність і надмірна демонізація реальності.

Принцип: уникати «усякого роду лукавства» (1 Сол. 5, 22), не застосовується тут, тому що використання якогось елемента матеріальної культури (навіть язичницької) не має нічого спільного зі злом. Проблема може виникнути, якщо такі предмети були зроблені з наміром пожертвувати їх злу, прокльону чи прокляттю. Знаючи про це, треба щоб уповноважений священик прочитав молитву екзорцизму для предметів.

О. д-р Славомір Плуса – екзорцист радомської єпархії