Молитовне читання Святого Письма

Четвер, 23 лютого 2012 р. Б.

Псалом

Пс 25,18-22
18 Споглянь на моє горе й на труд мій,
і відпусти всі мої гріхи.
19 Глянь, яка безліч ворогів у мене,
ненавистю лютою ненавидять мене.
20 Збережи мою душу й спаси мене,
щоб я не зазнав ганьби, бо я до тебе прибігаю.
21 Нехай правота й досконалість мене зберігають,
на тебе бо, о Господи, надіюсь.
22 Визволь Ізраїля, о Боже,
від усіх його скорбот.

Читання зі Старого Завіту

Вих 34,10-18
10 (Господь) відповів: «Ось я заключаю союз: перед усім твоїм народом я зроблю чудеса, які не творились ні в якій землі, ані між якими народами; і ввесь народ, що серед нього живеш, побачить діло Господнє; страшне бо те, що я ось хочу зробити з тобою. 11 Зважай же добре на те, що сьогодні заповідаю тобі. Ось я повиганяю з-перед тебе аморіїв, ханаанян, хеттитів, перізіїв, хіввіїв та євусіїв. 12 Бережися заключати союз із мешканцями краю, куди ввійдеш, щоб вони не стали тенетами для вас. 13 Ба більш: ви мусите зруйнувати їхні жертовники, порозбивати їхні стовпи й порубати їхні ашери. 14 Ти не будеш поклонятися іншому богові; бо Ревнивий - ім'я Господнє, він Бог ревнивий. 15 Ти не входитимеш у союз із мешканцями тієї країни, а то вони блудуватимуть з богами своїми й жертвуватимуть своїм богам, та й покличуть тебе, і зачнеш їсти їхні жертви. 16 Згодом почнеш брати їхніх дочок для синів своїх, і будуть блудувати дочки їхні з богами своїми і вводити синів твоїх до блуду з богами їхніми. 17 Виливаних богів не робитимеш. 18 Пильнуватимеш свята опрісноків. Сім днів їстимеш опрісноки, як заповідав я тобі в призначений час, у місяці Авів, бо в Авів-місяці ти вийшов з Єгипту.

Читання з Нового Завіту

Мр 4, 26-41
26І казав: «Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: 27чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, – насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає. 28Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. 29А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали».
30І мовив: «До чого прирівняємо Царство Боже – або у якій притчі ми його появимо? 31Воно – немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіx насінь, що на землі. 32А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сxоватись».
33І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти. 34Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.
35Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: «Перепливімо лишень на той бік!». 36І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним. 37І знялася xуртовина, ще й з вітром, і xвилі линули у човен, отож уже наповнювався. 38А він був на кормі, – спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: «Учителю, тобі байдуже, що гинемо?». 39Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: «Замовкни! Ущуxни!». І затиx вітер, і залягла велика тиша. 40Тоді сказав до ниx: «Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?». 41І страx великий огорнув їx, і вони казали один до одного: «Хто це такий, що йому вітер і море послушні?».