Фатіма...
  • Втр, 06/11/2018 - 12:52

У далекій та сонячній Португалії є невелике містечко Фатіма. Ніби воно нічим і не примітне, але саме тут у 1917р. сталась подія, яка сколихнула весь католицький світ. Саме тут, у невеличкому селі, трьом маленьким пастушкам з'явилась Цариця неба і землі. Саме з цього часу починається серія обявлень та знаменитість Фатіми. 

Фа́тіма (порт. Fátima [ˈfatimɐ]) — місто (cidade) в Центральному регіоні Португалії, муніципалітеті Оурен, округу Сантарен. Адміністративний центр фрегезії Фатіма. Всесвітньо відомий центр паломництва. 

У 1917 року в Фатімі  відбулося об'явлення Пресвятої Богородиці. На території міста розташований один із найбільших Санктуаріїв Діви Марії у світі. Святі покровителі — Радісна Діва Марія (Nossa Senhora dos Prazeres) та Св. Антоній Падуанський. 

Перші згадки про Фатіму датуються 1568 роком. Згідно з переказами, поселення Фатіма було названо на честь принцеси Фатіми (Оріани). Португальський історик, монах ордену цистеріанців Bernardo de Brito у своїй праці 1602 року «Crónica da Ordem de Cister» (Livro VI, Cap. I) записав «Легенду про Оріану». 1158 року в день свята Народження Івана Хрестителя християнський лицар Gonçalo Hermigues разом із своїми товаришами раптово напали на Алкасер-ду-Сал та викрали принцесу Фатіму. Вона була донькою місцевого правителя маврів. ЇЇ перевезли до нещодавно створеного Португальського Королівства, в невеличке село в теперішньому районі Serra de Aire. Перебуваючи в полоні, принцеса закохалася в лицаря. Щоб одружитися зі своїм коханим, Фатіма зреклася ісламу та охрестилася, отримавши нове ім'я Оріана (Oureana). Цікаво, що місто Фатіма входить до складу муніципалітета міста Оурен (Ourém). За легендою, після одруження принцеса отримала в подарунок місто Оурен. А назва Оурен походить від її імені Оріана. 

До початку XX ст. Фатіма залишалася невеличким поселенням. Варто відзначити, що, коли йде мова про Фатіму 1915–1917 рр. (як місце об'явлення), то мається на увазі саме фрегезія (freguesia) Фатіма, а не село Фатіма (оскільки, об'явлення відбувалися в різних місцях однієї громади). До складу фрегезії входило близько двадцяти поселень (Фатіма, Алджустрел, Casa Velha, Moita Redonda, Lombo d’Égua та інші). Свою назву вона отримала від села Фатіма, де розташовувалися церква та резиденція. У 1917 році Кова да Ірія (Cova da Iria)[4] також належала до території фатімської фрегезії, але не була хутором (там не було будинків і ніхто там не проживав). Вона знаходиться на відстані 2 км від Алджустрела (Aljustrel). Це була кам'яниста місцевість з бідною рослинністю. Батьки Люсії володіли земельною ділянкою в Кова да Ірія, де вирощували сільськогосподарську продукцію. Також, це було одне з тих місць, де діти випасали овець.

Після об'явлення навколишню територію почали швидко забудовувати. 19 серпня 1977 року частина фрегезії Фатіма була об'єднана в єдине поселення та отримала статус містечка (vila). 4 червня 1997 року містечко Фатіма отримало статус міста (cidade). 

У період 1915–1917 рр. в Фатімі відбулася серія об'явлень. Найвідомішими є об'явлення Діви Марії 1917 року. Згідно зі свідченнями трьох дітей Люсії (Lúcia Santos), Жасінти (Jacinta Marto) та Франціско (Francisco Marto) з 13 травня по 13 жовтня 1917 року перед ними 6 разів з'являлась Пресвята Богородиця. Через них вона передала людям свої пророцтва, які згодом отримали назву «Фатімська таємниця».

Перша та друга частини таємниці були опубліковані 31 серпня 1941 року в документі «ІІІ Спогад», який був написаний Люсією на прохання Жозе да Сільва (José da Silva), єпископа міста Лейрія.

На запитання єпископа в 1943 році про третю частину, Люсія відповіла, що «ще не впевнена, що Бог дозволяє зараз її розкрити». 1944 року вона записала третє пророцтво, але запечатала в конверт і заборонила його відкривати до 1960 року. Третя частина була офіційно опублікована 2000 року.

Текст Фатімської таємниці розміщений на офіційному веб-сайті Ватикану.

Особисто для мене поїздка видалась неймовірною. Адже вона була вельми очікуваною. Провідуючи родину дружини у Португалії ми прагнули відвідати одну із найбільших католицьких святинь, але постійно обставини складались не найкращим чином. Звісно ми щодня молились і просили Богородицю про можливість відвідати святе місце. І ось коли наші вакації добігали кінця можливість випала. І не одна. Так Марія привела нас двічі до Фатіми. Обидва рази ми були вражені. Велич, святість і краса місця не може не дивувати. Тут саме повітря насичене молитвами і святістю. Спершу ми відвідали Площу Івана Павла II, яка відома своїми статуями Івана Павла II (автор — Czeslaw Dzwigaj (Польща)) та Павла VI (автор — Joaquim Correia (Португалія)). Після цього ми відвідали Площу Пія XII, яка передусім відома своїм величезним розп'яттям Ісуса Христа створеним з кортенової сталі. Висота хреста — 34 м, ширина — 17 м. Автор роботи — Robert Schad[de] (Німеччина). На площі також розташовані статуї Пія XII та єпископа José Alves Correia da Silva. Після цього ми поспішили до Комплексу церкви Пресвятої Трійці. Ідея побудувати нову церкву виникла ще 1973 року, оскільки Базиліка Діви Марії Вервиці Фатімської не могла вмістити всіх паломників у неділю та свята. Будівництво храму тривало з 2004 по 2007 роки. Архітектор — Alexandros Tombazis (Αλέξανδρος Τομπάζης). Церква має круглу форму діаметром 125 м і висотою 18 м. Дах церкви не має внутрішньої опори, що дозволяє вмістити 8633 людини. Головні вхідні двері вироблені з бронзи та присвячені Ісусу Христу. Висота 8 м, загальна площа — 64 м². Вони складаються з 4 частин, кожна з яких важить 3200 кг. Автор роботи — Pedro Calapez (Португалія). Престол головного вівтаря створено з місцевого монолітного морського каменю білого кольору. Над престолом розташоване бронзове розп'яття (висота — 7,5 м). Автор — Catherine Greene (Ірландія).

Відвідавши  також Будинок Діви Марії з гори Кармель та Будинок Страждальної Діви Марії, ми змушені були підкріпити наші тіла у місцевому кафе. До речі ціни тут доволі адекватні, а місцева випічка неймовірно смачна, що також було для нас цікавим сюрпризом. Та зараз не про це. Отже будинки розташовані біля північної та південної сторони Молитовної площі відповідно. Вони використовуються для відпочинку паломників та як офісні приміщення

Окремо варто розповісти також про Базиліку Діви Марії Вервиці Фатімської. Побудова церкви тривала з 1928 по 1953 роки. Архітектурний стиль — необароко. Для будівництва використовували лише місцеве каміння. Титул Базиліка храму було надано  папою Пієм XII 11 листопада 1954 року. Архітектори — Gerardus Samuel van Krieken та João Antunes. Висота Базиліки — 70.5 м, ширина — 37 м. Храм розрахований на 650 сидячих місць. Головний дзвін розташований на висоті 65 м та важить 7000 кг. Карильйон складається з 62 дзвонів. Найбільший дзвін важить 3000 кг, найменший — 90 кг. На головному фасаді Базиліки розташована статуя Непорочного Серця Марії. Висота статуї — 4.73 м, вага — 13000 кг. Автор роботи — американський скульптор, домініканець, отець Thomas McGlynn. Також на фасаді викладено мозаїкою монограму NSRF (Nossa Senhora do Rosário de Fátima). Інтер'єр храму має 14 бічних вівтарів, що присвячені 14 таїнствам вервиці. Останньому таїнству присвячено головний вівтар базиліки. Сцена 15 таїнства втілена в камені — «Пресвята Трійця коронує Пречисту Діву Марію на Царицю Неба і Землі». Автори — Maximiano Alves та Stella Albuquerque. Вага — 65000 кг. У крипті храму поховані останки  Люсії, Жасінти та Франціско. 

Коли входиш на молитовну площу, то відчуваєш, що час тут не має влади. Попри те, що навколо вирує життя місце ніби знаходиться поза часом. Неймовірне відчуття святості і спокою.

Хоча площа є непокритою, але має такі ж самі елементи, як і будь-яка католицька церква (хрест, вівтар, стації Хресної Дороги Ісуса Христа, статуї святих). Біля Південного входу на площу 13 серпня 1994 року був встановлений Монумент «Берлінська стіна»  на згадку про падіння муру й радянської влади. Він являє собою частину цієї стіни, яку привезли з Німеччини. Її вага становить 2600 кг, висота 3,6 м та ширина 1,2 м. Недалеко від Монументу « Берлінська Стіна» в жовтні 1998 року було встановлено пам'ятник двом священикам Canon Manuel Nunes Formigão та Luís Fischer. Вони були першими історіографами Об'явлення та поширювали інформацію в Португалії та Німеччині. Одразу після об'явлення 1917 року в Кова да Ірія відчувся брак питної води. Наявних джерел не вистачало для багатотисячної армії паломників. Під час буріння 9 жовтня 1921 року в 40 метрах від місця об'явлення знайшли воду. На тому місці встановили систему з 15 питних фонтанчиків. Зараз діючими є лише 4, решту засипали під час будівництва площі. В центрі Молитовної площі на п'єдесталі був встановлений бронзовий Монумент на честь Жертовного Серця Ісуса. Автор роботи невідомий. Монумент пожертвував паломник. Освячення відбулося 13 травня 1932 року.

Мала каплиця Об'явлення Богородиці. Каплиця Об'явлення — це «серце» Санктуарію.  Саме на цьому місці відбулося п'ять з шести об'явлень Діви Марії Фатімської. Вона була побудована 1919 року на тому місці згідно з бажанням самої Богородиці. 13 червня 1920 року в Малій Каплиці Об'явлення Богородиці була встановлена Статуя Діви Марії Фатімської. Вона зроблена з бразильського кедру (Cedrela fissilis[en]) скульптором José Ferreira Thedim. Висота статуї 1,04 м. Статуя встановлена на п'єдесталі, який, в свою чергу, розташований саме на тому місці де ріс дуб, над яким з'являлася Діва Марія. Дуб (azinheira) на той час мав висоту близько 1 метра. Самого дуба вже немає, перші паломники швидко розібрали його по частинах. В ніч з 5 на 6 березня 1922 року каплицю підірвали динамітом. Впродовж року її відбудували та 13 січня 1923 року наново освятили. 13 травня 1946 року Статуя Діви Марії Фатімської була коронована папським легатом, кардиналом Masella. Корона виготовлена з золота, важить 1200 г, оздоблена 313 перлинами та 2679 коштовними каміннями. Над нею працювали 12 ювелірів впродовж 3-ох місяців. Корону виставляють лише у великі свята. 21 листопада 1964 року Папа Римський Павло VI подарував Діві Марії Фатімській Золоту Троянду (Golden Rose[en]). 25 березня 1984 року Іван-Павло II подарував Санктуарію кулю, якою був поранений в результаті замаху 1981 року.1989 року кулю вмотували в корону Діви Марії Фатімської. 13 травня 2010 року.  Бенедикт XVI також подарував Богородиці Фатімській Золоту Троянду. До квітня 2010 року статуя залишала Малу каплицю лише 10 разів. Кожне місто вважає за велику честь приймати її в себе.

Після молитви і прогулянки площею, ми відвідали невеликий базарчик, де продаються сувеніри на будь який смак. Але тут нас чекала не зовсім приємна несподіванка, адже серед різноманіття вервичок, медаликів, образочків та інших релігійних речей в очі нам кинулись різні окультні символи. Здивуванню моєму не було меж, адже на святому місці процвітає бізнес, який є не зовсім прийнятним. Це черговий раз нагадало нам страшну істину - диявол не спить. Навіть у таких місцинах він старається зробити свою “роботу” Та все ж неприємне враження не залишилось надовго у наших серцях. Прогулявшись місцевми вуличками ми смачно пообідали у кафе і вирушили додому. Звісно молитви, які ми поклали до ніг Пречистої Діви Марії були вислуханими і ми ще не покинувши міста, а вже прагнули повернутись сюди знову.

Дамян Вільчинський

Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць