Гендер: підступна багатозначність
  • Чтв, 12/10/2017 - 18:31

“Обережно, гендер!”, “Гендер наступає”, “Зупинимо гендер!” — приблизно до такої риторики вдаються сили, які намагаються протистояти поширенню та впровадженню гендерної ідеології. Ті ж, хто стоїть за цим поширенням і впровадженням, вказують на некомпетентність своїх противників. Мовляв, “Гендер — це не якийсь демонічний персонаж, це наукове поняття. Тож ви, гомофоби та сексисти, є невігласами”.

Але насправді використання слова “гендер” в узагальненому і “демонізованому” сенсі виправдане. Грубо кажучи, ми маємо всі підстави вживати слово “гендер” так, як батьки, лякаючи дітей, вживають слово “Бабай”. Єдина суттєва відмінність — за словом “гендер” стоять цілком реальні деструктивні явища. Ми маємо достатньо причин говорити про гендер, узагальнюючи і демонізуючи його сенс. Адже гендер та похідні від нього поняття не є строго науковими і не мають єдиного чіткого значення (причому у середовищі тих, хто активно користується цією ідеологемою). Водночас за усією їхньою багатозначністю криється цілісна руйнівна дія.

Однією з причин, чому гендерна ідеологія все сильніше проникає у наше життя, є те, що саме слово “гендер” впроваджується у нашу мову як синонім статі. Таке впровадження є плодом феміністичних трендів. У словосполученнях “гендерна рівність” або ж “гендерна дискримінація” найчастіше ідеться саме про статі: про бінарну опозицію чоловічого та жіночого. Значні сегменти феміністичного дискурсу підкреслюють саме таке розуміння гендеру. Ці сегменти говорять про жінку як про жінку: з надуманими або дійсними проблемами та більш або менш хибними шляхами їхнього вирішення. Ба більше: фемінізм по-своєму абсолютизує бінарність. Він виробляє своєрідну “статеву свідомість” на кшталт класової свідомості у марксизмі. Світ з точки зору фемінізму бачиться через призму протиставлення чоловіків і жінок. Візьмімо для прикладу проблему абортів. Ця проблема стосується площини об'єктивної моралі. Одначе феміністки спотворюють зміст проблеми, подаючи її у світлі вигаданого ними міжстатевого протистояння. Чітку прив'язку до бінарної статі має дієприкметник “гендерований”, який здебільшого використовується для здійснення феміністичного аналізу тих чи інших явищ. Таку ж прив'язку має словосполучення “гендерна чутливість”, котрим позначають практики позитивної дискримінації та інших типів утілення феміністичних ідей.

Водночас ми можемо знайти у феміністичному дискурсі приклади вживання слова “гендер” у значно абстрагованому від біологічної статі сенсі. Ідеться про гендер як соціокультурний конструкт. Такий підхід помітний уже в Сімони де Бовуар, яка хоч і не вживала поняття “гендер”, але чітко описала те, що під ним розуміють феміністки. Концепція гендеру у цьому випадку застосовується, аби релятивізувати звичні статеві ролі та норми поведінки.

Нарешті, можемо спостерігати вживання слова “гендер” не у феміністичному дискурсі, а в дискурсі руху ЛГБТ. Саме тут ми можемо говорити про гендерну ідеологію у її експліцитній формі. Ідеться про гендер як самоідентифікацію у сексуальному плані. Такий підхід заперечує поділ на чоловіків та жінок і протиставляє статевій бінарності плюралізм гендерів. Нормальні чоловіки та жінки з природною сексуальною орієнтацією оголошуються всього лиш носіями двох  гендерів, які на тлі решти гендерів аж ніяк не можуть претендувати на статус чогось базового і самоочевидного. Гендер у дискурсі руху ЛГБТ є онтологічним ядром особистості. Людина, нібито, є тим, що вона про себе думає — якою психічно хворою вона не була б.

Отож, маємо принаймні три напрями вживання слова “гендер”: гендер як синонім статі, гендер як позначення соціокультурного виміру людської статевості та гендер як довільна сексуальна самоідентифікація.

Одначе, попри всі ці відмінності, дискурси, які активно апелюють до слова “гендер”, працюють на спільну ціль. Лайт-фемінізм, спекулюючи на проблемах відносин між статями, впроваджує слово “гендер” у повсякденне мовлення і готує жінок до більш послідовних форм фемінізму. За риторикою про гендер як конструкт криється намагання зруйнувати те, що лишилося від природних норм чоловічої і жіночої поведінки. А такий релятивізм прокладає шлях і до цілковитої відмови від бінарного підходу до статевості, до заперечення статевої природи людини.