«Гомосексуалізм – аж ніяк не європейські цінності!» – послідовник «батька Європи» Джефф Фонтейн
  • Пон, 04/06/2018 - 20:28

Будучи громадянином Європейського Союзу, він із жалем спостерігає за тим, у що перетворюється його Європа. Керуючи Центром європейських досліджень імені Роберта Шумана, він шкодує за тим, наскільки далеко відійшов Євросоюз від християнських цінностей, закладених у нього «батьком Європи»…

Сьогодні у розмові із «Вголосом» Джефф Фонтейн розповідає справжню історію заснування ЄС та виклики, які постали перед європейською спільнотою унаслідок відходу від християнських витоків.

- Напередодні Ви презентували книгу «Глибоке коріння» про одного з «архітекторів» Євросоюзу – Роберта Шумана. Про що у ній йдеться і який зміст закладено у назву?

Ця книга — про базові погляди батька-засновника Європейського Союзу Роберта Шумана. Зрозуміло, до створення ЄС долучилися багато людей, але йому єдиному Європейський Парламент дав титул «батька Європи».

Шуман був ключовою фігурою. Здебільшого, завдяки своєму характеру та внутрішній гідності. По завершенню Другої світової Шуман побачив, наскільки війна зруйнувала Європу. Її слід було відбудовувати, але Роберт Шуман зрозумів: цього не станеться, доки Франція та Німеччина не об'єднають своїх зусиль.

Шуман вважав, що навіть у найзапекліші часи війни французи повинні любити німців, прощати їм, аби відбудувати країну із настанням миру. Ви можете собі уявити, наскільки радикальною була така думка. Я думаю, що це певне послання до українців у цій історії. Ми ж думаємо на довгострокову перспективу.

Так, Гітлер повинен був відступити для того, щоб бачення Шумана стало реальністю. І тепер Путіну доведеться відступити для об'єднання в майбутньому. Але цей погляд Шумана полягав у тому, що Європа мала стати об'єднанням людей, які мали у своїх коренях християнські цінності. І він був надзвичайно впевнений в тому, що повинна бути християнська організація для демократії, прав людини, свобод і стабільності. І саме тому цитата «глибоке коріння» була взята для назви цієї книги.

- То українці повинні полюбити росіян – своїх одвічних ворогів?

Не мені, нідерландцю із новозеландським походженням, говорити, як українцям слід любити росіян. Я говорю про те, що Шуман був французом, який сказав своїм побратимам-французам, що вони повинні полюбити своїх ворогів. І як би це не шокувало, це подіяло. Я не збираюсь повчати вас. Але, оскільки Україна зараз долучається до ЄС, я хотів би, щоб українці знали справжню історію про початок заснування Євросоюзу. Про те, що ЄС почався із моральних, духовних принципів, а не просто як економічний проект. Шуман, власне, і казав, що стабільному ЄС потрібна душа.

Проблеми, які ми маємо зараз в ЄС, а їх багато, можуть бути спричинені тим, що ми не дотримувались порад Шумана. Насправді дуже багато цінностей були інституціалізовані у ЄС: людська гідність, права людини, рівність, свобода, солідарність та субсидіарність. Проблема полягає в тому, що цей проект з часом був затьмарений вільним економічним ринком, що врешті знівелювало особистість індивідуума. Справжня ціль ЄС — це не просто об'єднання держав. Це об'єднання народів.

Я написав цю книгу, аби розповісти історію, про яку не так часто говорять. Погляди Шумана поділяли й інші визначні особи, як от канцлер Німеччини Конрад Аденауер та прем'єр Італії Альчіде де Гаспері. Усі ці троє чоловіків сповідували однакові християнські цінності. Вони вірили, що Європа має бути відбудована на цих цінностях.

- У чому полягали оці початкові християнські «європейські цінності»?

Ці цінності можна також назвати гуманістичними. Але, у принципі, немає зараз організацій, які вважалися б гуманістичними і діяли в гуманістичних рамках. Гуманізм працює доти, доки він пам'ятає про християнські цінності.

Разом з тим, ми говорили про рівність. І ми наголошували на рівності між чоловіком і жінкою. Але еволюція вчить нас, що виживають тільки найсильніші. Чоловіки дуже часто сильніші від жінок, і так само часто впродовж історії чоловіки цим користалися. Але думка християнства у тому, що немає суттєвої диференціації між чоловіком і жінкою, євреями і неєвреями, вільними людьми і рабами.

Будівництво Європи саме на цих базових основах було баченням Шумана. Проте потрібно було зробити конкретні економічні кроки, щоб зрозуміти його бачення. Першим кроком до цього стало Європейське співтовариство вугілля і сталі. Але що було радикальним у цьому, воно вимагало християнські концепції пробачення і об'єднання для того, щоб до сторони, яка програла Другу світову, ставилися на рівних. Раніше такого ніколи не було в історії. Це вимагало пробачити, це вимагало милості і співчуття. І всі ці концепції ви не знайдете в комуністичних словниках. Бо вони не належать до матеріалістичних, вони пішли з християнства, з Біблії.

Врешті, Європейське співтовариство вугілля і сталі було створене для того, щоб війна стала немислимою. Вугільна і сталеварна промисловість були необхідними для того, щоб створювати зброю. Тобто, об'єднавшись, держави підпорядкували ці індустрії наднаціональному верховенству, щоб нації працювали разом, але не змогли збудувати власні машини війни.

Проводячи паралелі із сьогоденням, можна було б поставити інституції, які розробляють озброєння в Україні та Росії, у підпорядкування одному контролюючому органу. Це було б радикально, але це несло б співпрацю узамін на змагання одне із одним.

Історія, яку ми чуємо про ЄС, зазвичай розповідає нам про економічний аспект. Оскільки зі світського погляду дуже важко побачити духовні аспекти. Це все одно, що дивитися 3-Д фільм без окулярів. І нереалістично вважати, що політики дадуть цю душу. Політики взагалі не мають нічого спільного зі справами душі. Саме тому церкви мають бути залучені до цього процесу. Це, до речі, включено в Лісабонський договір (нова базова угода щодо принципів функціонування Європейського Союзу, набрала чинності у 2009-му, – ред.).

- Наскільки далеко від цих першооснов відійшла сьогоднішня Європа?

На жаль, ми втратили Шуманове бачення самої співдружності. Сьогодні стежки європейських народів розходяться різними шляхами і, схоже, ми зупинилися у нашому процесі досягання майбутнього. Тому ми запитуємо самі себе: як можна залучити до цього християн?

Я вважаю, що 9 травня 1950 року (урядова пропозиція міністра закордонних справ Франції Робера Шумана, що мала на меті створення нової форми організації держав у Європі, у вигляді «наднаціональної спільноти» – відома, як «план Шумана», – ред.) стало переворотом. Відтоді у європейців на столі лежав план. На жаль, вони не завжди його дотримувалися. На кількох сторінках Шуманово плану, який можна прочитати за 3 хвилини, була база для європейського об'єднання, в межах якого 5 млрд людей заживуть у мирі. Якщо ви уважно прочитаєте ці сторінки – побачите, що у всіх тих концептах є духовність. Але дуже нелегко побачити такі речі для людей, які не мислять духовно.

Шуман думав про те, що Європа могла б справді співпрацювати. Усі її нації у цій співпраці мали б бути рівними. Там мала бути повага і мав би шануватися вибір кожного задля досягнення спільного блага.

- Яким було бачення «правильної» політики у Шумана?

Сьогодні прийнято вважати політику за дуже брудне і дуже скорумповане місце. А от Роберт Шуман вважав, що може взяти вчення Ісуса Христа і застосувати його у цій сфері. Любити свого ближнього і свого ворога — означало бути готовим пробачити і об'єднатися з усіма. Це важливо для України також, адже вона дивиться на Захід, як на приклад.

Якби тоді не сталося об'єднання, якби не було Європейського Союзу, історія Європи була б зовсім іншою. Ми могли б не побачити, як падає Берлінська стіна і руйнується залізна завіса в СРСР.

Об'єднання у Європі показало людям на Сході, що існує краща модель, аніж та, яку пропонують їм. Люди усвідомили, що мусять повстати проти автократичного уряду. І почалося це з Польщі, зі солідарності у сфері торгівлі. Також із Чехословаччини, де Вацлав Гавел наказував людям відмовлятися жити в брехні. У 1979 році Папа Римський приїхав до Польщі і сказав людям: «Не бійтеся». Тоді почалася духовна революція. Люди піднялися і почали говорити: «Так, ми маємо робити те, що вважаємо правильним».

Як на мене, оце ж відбувається в Україні зараз. Оце теперішнє «гомомайданус» як протилежність до «гомосовєтікус». Тепер українці готові повстати і взяти відповідальність, навіть якщо заплатять за це своїм життям, як от Небесна Сотня.

 

«Україна вже зовсім скоро зіграє ключову роль в історії всієї Євразії»

 

Просто процес, який почався у кінці 70-х в Польщі, Чехословаччині, Східній Німеччині та інших країнах і врешті повалив комунізм, до України прийшов пізніше. Наслідки цього дуже позитивні. І я думаю, що Україна вже зовсім скоро зіграє ключову роль в історії всієї Євразії. Але станеться це тільки у разі, якщо ви продовжуватимете йти шляхом до свободи і успішно боротиметеся з корупцією в уряді, беручи до уваги уроки, які дав Роберт Шуман. Ви станете зразком для людей, які живуть у Білорусі, Росії, Казахстані та інших країнах, станете для них заохоченням вийти з-під натиску «гомосовєтікусу». І тоді люди житимуть в мирі, а не в страху. Те, що почалося з Помаранчевої революції і продовжилося на Майдані, – має продовжуватись для того, щоб інша частина Євразії йшла вашим шляхом. Тому я думаю, що історія Роберта Шумана і «Глибокого коріння» має глибокий стосунок для вас сьогодні.

- Якщо Україні все вдасться, інші країни пострадянського простору підуть нашим шляхом – чи не призведе це до розвалу РФ?

Дуже цікаве питання. Насправді завжди після правління якогось сильного чоловіка приходить хаос. Ми бачили, який хаос почався після падіння СРСР. І дуже було багато наївності з боку західних країн, які вважали, що можна просто взяти квітку демократії, втикнути її в іншу землю, не зберігаючи корені.

 

«У Німеччині після війни сталося дещо важливе, чого не сталося в Росії чи Україні. Там були суди»

 

Розумієте, у Німеччині після війни сталося дещо важливе, чого не сталося в Росії чи Україні. Там були суди, там була справедливість, корумповані люди були відсунені від політики. Але тут, на Сході, люди просто змінюють назви своїх політичних партій і залишаються при владі. Власність, яка була державною, вони переводять у свою приватну і стають надзвичайно багатими за рахунок решти українців. І я вважаю, що це буде проблемою, доки в Україні не станеться того, що сталося у Німеччині.

У вас є шанс для відкритості, прозорості і чесності, якщо влада України нарешті почне служити народові, а не домінувати і збагачуватись. Але це потребує християнських цінностей. Бо коли ви забираєте Бога звідти, ви починаєте жити за законами джунглів. Ви просто починаєте жити там, де виживає найсильніший. І тоді сила стає правильною, а сильні — лідерами.

На жаль, зараз дуже багато людей думають, що нашими лідерами повинні бути сильні люди. Але що казав Шуман: демократія може бути стабільною тільки тоді, коли люди приймають цінності, які глибоко закорінені в християнстві. І саме тому ми бачимо кризу навіть серед членів ЄС, наприклад, у Польщі, Угорщині чи Італії, де влада контролює все, не поширюючи цінності рівності і солідарності. Вони насправді подавлюють свободу, права людини, рівність, співчуття, гостинність і заповідь любити свого ближнього, як самого себе. Але християнство – це віра у гостинність. Мета Бога для усіх людей — жити в єдності, але при цьому зберігати різноманіття. І саме тиму гаслом ЄС є «об'єдннання і різноманіття».

Ціль ЄС вимагає християнських баз. Вона не може стояти тільки на основі гуманізму, бо він не передбачає основи, де залучені і рівність, і різноманіття. А також не може бути на фундаменті матеріалізму чи східного монізму, який каже, що все є єдиним і одноманітним. Всередині ЄС має бути різноманіття націй. Шуман не хотів, аби ЄС брала контроль над всіма націями, він казав, що ЄС мала керувати тільки в тих питаннях, які мали бути вирішені на європейському рівні, як от тероризм, рабство чи міжнародна торгівля. Але в тих сферах, які мають бути за одною країною, – рішення має залишатись за нею.

- На Ваш погляд, який лідер потрібен Україні, аби вона насправді стала «європейською»?

Ви повинні рахуватися з минулим, з корупцією, яка була в минулому та залишається досі, і дотримуватися цінностей: рівності, солідарності, свободи і миру. Це повинні бути лідери, які візьмуть за мету допомагати людям, а не збагачуватись за їхній кошт. Шуман, наприклад, жив простим життям. Навіть будучи прем'єром Франції, він додому їздив на автобусі.

- Наскільки важливо для побудови сильної України зберігати українську національну ідентичність?

Це основа. Усі країни мають зберігати свою національну ідентичність, адже це все частини різноманіття Європи. ЄС не може бути блендером, де змішається все на купу. 

 

«Одностатеві шлюби – це не європейські цінності. Це ліберальні цінності. І це далеко не те, що було у Європі від самого початку»

 

І ви, українці, повинні кидати виклик людям, які приїжджають з Брюсселя і кажуть вам «прийміть одностатеві шлюби, бо це європейські цінності». Ні, вам варто заперечити: «Це не європейські цінності. Це ліберальні цінності. І це далеко не те, що було у Європі протягом багатьох років. Це далеко не те, що сповідує більшість європейців. Ми в Україні є такими ж європейцями, як і ви там. Ми вирішуємо самі за Україну. Ви не повинні нам насаджувати свої цінності. Це не дух Європи!» Проте здається, що уже трохи пізно. Казати про це слід було від початку. Та й сама Європа давно програла цю війну групці людей, яка за лічені роки перевернула все з ніг на голову.

- Але ви говорили про свободу. Це не замах на неї?

Свобода передбачає, що люди мають бути готові робити власний вибір, навіть якщо вони не погоджуються з християнськими цінностями. Ми можемо робити правильний чи неправильний вибір, ми можемо жити зі звичками, які руйнуватимуть наше тіло, але ми не можемо обирати наслідки. І от в цьому полягає складне завдання політиків, особливо християнських, сперечатися і переконувати людей дотримуватися правильного шляху. Тож якщо ми живемо в демократії, меншість завжди муситиме рахуватися з думкою більшості. Але це не означає, що вона має дозволяти більшості себе тероризувати. Демократія означає, що більшість має ставитися з повагою до меншості.

- Напередодні посли 16 країн закликали Україну захищати права ЛГБТ і дозволити представникам цих спільнот пройти маршем у Києві всередині червня. Чи підтримуєте Ви таке звернення?

По-перше, не виглядає на те, що представники ЛГБТ перебувають в Україні під якоюсь «загрозою». По-друге, я вважаю, що ЛГБТ-спільноти по всьому світі є дуже маніпулятивними і провокативними. Тому ми повинні знайти розумні шляхи вирішення цього питання. Ми маємо дозволити їм обирати і виявляти свої погляди, але маємо пояснити їм, що такі привселюдні марші не будуть корисними для спільного блага.

 

«Держава не може пропагувати ЛГБТ. Бо це шкодить нації і підриває її стабільність»

 

Ми мусимо усвідомити, що зараз у Європі відбувається демографічний занепад. Рівень народження постійно зменшується. Так, ми мусимо дати людям право обирати їхній власний стиль життя, але на державному рівні ми маємо пропагувати стиль, який дозволить процвітати в майбутньому. На Заході починається криза. Населення старіє. І ми не готові до цього. А оці «нетрадиційні цінності» нівелюють стабільність, бо вони акцентують на сьогоденні, а не на майбутньому. Рух в напрямку ЛГБТ не дозволить нам зростати в майбутньому. Тому я вважаю, що політика держав має визнавати їхній стиль життя, але не пропагувати його, щоб шкодити своїй нації і підривати її стабільність. На жаль, навряд чи є сьогодні багато політиків, які готові це висловити.

Яна Федюра, «Вголос»