Греко-католики Парижа здійснили паломництво до Лізьє
  • Втр, 02/07/2013 - 14:35

Тридцятого червня, в Неділю всіх святих, група парафіян катедри святого Володимира в Парижі відвідала містечко Лізьє в Нормандії в рамках традиційної щорічної прощі місцями пам'яті святої Терези. Подорож організував настоятель катедри о. Михайло Романюк із допомогою сестри Дам'яни Вільхівської зі Згромадження CСНДМ. Особливим даром для прочан стала участь владики Бориса Ґудзяка, єпарха Паризького.

Після ранкових молитов і "мандрівної" утрені в автобусі група прибула до Базиліки Сент-Терез-де-Лізьє. Зведена в 1927-1937 рр. за підтримки Папи Пія ХІ, ця пам'ятка романо-візантійського стилю вміщує близько чотирьох тисяч осіб. Владика Борис очолив недільну Літургію в крипті храму за участю о. Михайла та о. Василя Пурія. У проповіді єпарх закликав вірних задуматися над роллю святих у житті Церкви та в особистому житті кожного. Ця роль полягає насамперед у тому, щоб подавати нам приклад стосунків, наближених до божественних взаємин у Трійці - Отця з Сином у Святому Дусі.

«Святі люди - це є великі майстри духовного зв'язку. Вони можуть бути великі богослови або прості рільники, папи або прибиральниці. Але в своєму житті, в своєму контексті вони променюють динамічними, життєдайними, миротворчими стосунками,» - наголосив владика.

Після відправи прочани змогли оглянути крипту, де спочивають мощі батьків святої Терези - Луї та Зелії Мартенів, та головний поверх Базиліки. Цікавим і зворушливим моментом після літургії стало спілкування з групою українців та французів українського походження, які з'їхалися на прощу з різних куточків Нормандії. Згодом, після спільного обіду, прочани відвідали монастир кармеліток, де жили свята Тереза та три її сестри, а також родинний дім Мартенів.

Переглянути фотографії

Для багатьох людей, які нещодавно приєднались до нашої спільноти, ця проща стала першим знайомством зі святою Терезою та її родиною.

 

Ось свідчення деяких із них:

«Свята Тереза - як маленький сірничок, котрий з першого погляду є незначним. Але саме він, згоряючи, запалює велику свічку, свічку віри, котра пломенітиме завше, притягуючи до себе людей. Менше року тому я одружився і зараз тільки вбуваюся в обов'язки чоловіка. Тому мене особливо вразили батьки святої Терези, котрі в доброму християнському дусі виховали своїх дітей, демонструючи ці засади на власному прикладі. Також яскраво запам'яталося, що батьки дарували дітям свободу в діях і виборі в житті. Ця свобода не була тим свавіллям, котре помилково плутають зі свободою тепер, а радше свободою з розумними рамками, продиктованими чудовим вихованням і прикладом життя батьків. Наостанок, навіть попри те, що пан Луї та пані Зелія втратили чотири дитини, вони не перешкоджали п'ятьом дівчатам вступити до монастиря.» (Роман, 27 років)

«Ця тендiтна дiвчина, життя якоi згасло так швидко через важку хворобу, своїм прикладом показала, що в маленькому юному сердечку можна виплекати мiцну, безмежну, чисту Любов до Бога, людей, що поряд. Саме це незворушне i сильне почуття оберiгало слабку i вразливу душу Терези, вело i пiдтримувало дівчину в її короткому життi, присвяченому служiнню Боговi та людям. Якщо й ми очистимо нашi серця (наш внутрiшнiй Храм) вiд дорiкань, злостi, заздростi... i подiлимось часточкою своєї любовi з тим, хто поруч, хто її потребує (посмiшкою, словесною підтримкою) - ми зможемо наповнити свiтлом i добром життя i цей свiт.» (Олена, 30 років)

«Я дуже радий, що мав змогу поїхати в невеличке, але красиве і душевно спокійне містечко Лізьє. Коли я був усередині будинку, де жила сім'я Мартенів, я відчув ауру їхньої доброти та спокою. Незважаючи на те, що поїздка була ранньою, я не відчував утоми, тому що дух святої Терези, мабуть, був присутній із нами.» (Михайло, 55 років)

«Це моя перша поїздка в Лізьє, тому вражень є дуже багато і тільки позитивних. Особливо - від базиліки, яка очаровує нас своєю незрівнянною красою, а також від знайомства з простою родиною, яка показує нам, що не тільки гроші й кар'єра дають славу, щастя, але й любов до ближнього. Юна дівчина Тереза подарувала свою любов Богові і стала щасливою. Тому хотілося б, щоб частіше організовувалися такі поїздки, де можна забути про всі свої проблеми і відпочити душею.» (Алла, 27 років)

 

Джерело: http://ugcc-cathedrale-paris.org.ua