Інтерв'ю

Вбивство Павла Шеремета спонукало мене поставити Блаженнішому Святославу, Главі УГКЦ, який є доктором морального богослов’я, запитання про життя і смерть, про девальвацію цінності людського життя і про кару за гріх навмисного людиновбивства.

Перебуваючи в стані війни, на якій гинуть наші воїни, отримуючи практично щоденні повідомлення про теракти і вбивства, ми постійно зустрічаємося зі смертю. Вона стає якоюсь звичною. Який християнський погляд на життя і смерть?

Сучасний світ пропонує нам свої еталони. Стандарти життя, стандарти «успішності», віднедавна навіть стандарти «моральності». Не кажучи вже про такі міфічні, та все ж таки дуже популярні «стандарти краси». Кліше, котрі не завжди потрібні, а навіть і небезпечні. Як Церква ставиться до пластичної хірургії? Чи всі пластичні операції мають таку ж мету? Яка різниця між корекцією «вовчої пащі» і збільшенням грудей? Дуже часто звучать закиди, що духовенство «лізе не в свої справи».

Архиєпископ-емерит Блаженніший Любомир поділився з Департаментом інформації УГКЦ своїми думками щодо так званої хресної ходи за мир.

Блаженніший Любомире, у силу обставин, що склалися в Україні, ми багато говоримо про мир. А що таке мир у вашому розумінні?

Потрібно почати з того, що поняття миру завжди має більше ніж, так би мовити, одну сторону. Це не є щось, що залежне чи здійснюється однією особою чи в одній групі. Мир – це ставлення людей, їхні стосунки між собою.

Хто як не він має право сказати нам, українцям, слова: що за смутними моментами криється перемога Христа. Еліас Сассін народився і виріс у Лівані в часи Громадянської війни, яка була спровокована іншою державою, подібно як і на Україні. Він, незважаючи на таку страшну ситуацію, залишався вірний своєму обов’язку перед батьківщиною, служив в армії, допомагав родині. Через деякий час дивним чином, хіба за Божим Провидінням, потрапив до України – одружився, побудував дім, розпочав власний бізнес… але побудував він своє нове життя на Донбасі.

Колишній голова Української Греко-Католицької церкви кардинал Любомир Гузар є моральним авторитетом мільйонів українців: християн і представників інших релігійних конфесій, віруючих і атеїстів. І це у суспільстві, що потерпає від постмайданного розчарування, язви війни, корупції, популістів, низького рівня життя і ще десятків проблем. Чому? Він не замішаний у скандалах, говорить про важливе просто, по-людськи. Він не тримається за титули та важелі впливу - у 2011 році кардинал добровільно подав у відставку, давши дорогу молодшому предстоятелю УГКЦ.

Д-р Олександр Січ є професором фізики Францисканського університету Стюбенвілю (Огайо, США), викладачем курсів фізики, інженерії, історії Давньої Греції та Риму, філософії природи, доктором наук у галузі ядерної енергетики при Массачуссетському технологічному інституті, викладацько-дослідницького стипендіата Фулбрайта, дописувачем «Crisis Magazine».

Будучи в Україні д-р Січ викладав в Українському Католицькому Університеті. У минулому році д-р Січ повернувся у США. Зараз д-р Січ відвідав Україну, щоб взяти участь у міжнародні конференції, яка цими днями відбулася в УКУ.

Останнім часом почали з’являтися різні ініціативи, щоб викинути предмет «християнська етика» із шкіл Галичини. Особливо цим виявились занепокоєні ліберальні кола української столиці. За роз’ясненням стосовно самого предмету ми звернулися до викладача філософії УКУ д-р. Юрія Підлісного.

Сьогодні, 30 червня 2016 року, відзначає десятиріччя своїх ієрейських свячень настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла, голова Центру військового капеланства Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Степан Сус. Отець Степан – надзвичайно активний та позиційний львівський священик, а Гарнізонний храм – ніби духовний «мурашник», де відбувається служіння не лише для військових, але і студентів, сиріт, алкозалежних, журналістів. У 2011 році отець Степан був відзначений «Золотим гербом міста Львова», а у 2014  отримав  «Почесний знак святого Юрія» від мера міста – Андрія Садового.

Цими днями Україна переживає 15-ту річницю візиту папи св. Івана Павла ІІ в Україну. CREDO запрошує вас зануритися у спогади про цю подію разом з архиєпископом Мечиславом Мокшицьким, нині митрополитом Львівським, який на той час був другим секретарем святого папи.

— Як папа вирішує, яку локальну Церкву відвідати? Чим керується при виборі країни?