Кардина Мюллер застерігає проти «давнього поганства» на Синоді про Амазонію
  • Чтв, 24/10/2019 - 11:00

Колишній префект Конгрегації доктрини віри, кардинал Герхард Мюллер, зазначив, що погоджується із критикою, скерованою в бік перебігу Синоду про Амазонію та розробку Робочого документу. На його думку, церковні лідери наче не усвідомлюють, що зараз перетинають межу «давнього поганства» «ідолопоклонства і забобонів».

Найбільший розпал критики на адресу Папи розпочався 4 жовтня, коли він разом із іншими єрархами та корінним населенням Амазонії взяв участь у церемонії висадження дерева, яка включала суперечливий обряд, під час якого люди поклонялись двом дерев’яним статуям оголених вагітних жінок (такий обряд деякі експерти назвали «поганським ритуалом плідності»).

Ґерхард кардинал Мюллер прокоментував статтю проф. Дуґласа Фарроу, в якій той критикує амазонський синод. Ось що пише колишній префект Конгрегації Доктрини Віри:

"Дуже влучна стаття. Тут в Римі неможливо щось почути. Ніщо не виходить назовні, крім того факту, що на тих, хто мислить в ортодоксальний та католицький спосіб, здійснюють величезний тиск. До чого ми дійшли, якщо навіть єпископи не усвідомлюють, що перейдено межу, за якою починається старе поганство? Отам якраз і є "консерватори" та "архі-реакціонери", якщо розуміти ці слова в контексті, де Христос є свіжою непереборною новизною Бога.

Наприклад, як до, так і за часів св.Іренея Ліонського - який дав нам п'ять книг твору "Проти єресей", які сьогодні надзвичайно актуальні, - дехто дозволив собі неправдиво захопитись так званим гнозисом. Ті, хто його сповідував, помилились та відійшли від шляху Віри (1 Тим 6,21). Іреней деякий час перед тим провів в Римі, де боровся проти християнсько-гностичних єресей. В другому столітті він був найважливішим захисником примату Риму, але це не заважало йому особисто закликати Пап Елевтерія та Віктора І поступати мудріше та справедливіше.

Тільки Богові людина зобов'язана коритися внутрішньо та зовнішньо, натомість послух церковним та світськім керівникам обумовлений їх владою над спільнотою, яку вони очолюють та за яку відповідальні перед Богом. Тому може виникнути необхідність у згоді з власною совістю відмовитись виконувати якийсь окремий наказ, не ставлячи під сумнів сам інститут церковної ієрархії (Тома Аквінський, С.Т. ІІ-ІІ пит.104 в.5). Коли св.Павло докорив св.Петрові, - який був очевидно вищим за нього в єрархії, - сказавши це йому в обличчя, це було не братське напоумлення в приватному спілкуванні; це був радше публічний захист віри в її повноті та в світлі внутрішніх та зовнішніх наслідків, що з неї випливають. Оскільки тоді, коли мова йде про захист віри, всі апостоли та єпископи мають одну й ту саму відповідальність, св.Павло міг сам, будучи апостолом, на одному рівні публічно виправити св. апостола Петра, не піддаючи сумніву його служіння, яке йому вручив Христос (Тома Аквінський, С.Т. ІІ-ІІ пит.33 в.4).

Вважати, ніби ти є кращим за свого начальника - це виглядає як самовпевнена гординя. Але вважати себе кращим в окремих питаннях ніяк не стосується самовпевненості, бо в цьому житті немає нікого, хто б не мав жодного недоліку. Варто зауважити, що той, хто з Божою любов'ю напоумлює свого начальника, не вважає себе вищим за нього (Тома Аквінський, С.Т. ІІ-ІІ пит.33 в.4), але хоче допомогти тому, хто є в тим більшій небезпеці, чим вище він стоїть, як каже св. Августин (лист 211).

І цього достатньо щодо манери деяких нерозумних людей ділити Церкву на два табори - друзів Папи та ворогів Папи - ніби особисті стосунки з конкретним Папою складали основу першості Риму в питаннях віри та моралі або єрархічного спілкування єпископів з Папою.

Папство походить з божественного права, а отже, не базується на кількості підписників на Фейсбуці чи на примхливому схваленні журналістів та оппортуністів.

Чітку межу між вірою в Бога та поганством, яку проводить св.Павло, не можна ігнорувати: оскільки люди "обміняли славу безсмертного Бога на образи смертних людей, птахів, четвероногих звірів чи плазунів... вони обміняли істину про Бога на брехню та поклонялись і служили створінню замість Творця" (Рим. 1,23).

Поклоніння Богові - правдива теологія визволення від страху, тривог та непевності, які походять з матеріального світу та інших людей. І виключно за допомогою Євангелія та благодаті Христової та чи інша культура може розвинути свої позитивні риси та звільнитись від зла.

Об'єктивно кажучи, ідолопоклонство та забобони - найбільший гріх, заснований на змішанні Творця з творінням (Тома Аквінський, С.Т. ІІ-ІІ пит.94 в.3), і страшніше за нього лише єресь тих, що вже отримали істинну віру, проголошену Церквою - на відміну від тих язичників, які не з власної вини ще не знають Євангелія.

Перебуваючи біля могили св.Петра, католицька релігія мусить завжди випромінювати істину та ясність, бо цей апостол через своїх наступників (разом з усіма єпископами та вірними) відповідає на питання "як гадаєш, хто я є?": "Ти Христос, Син Бога живого" (Мт 16,16). І це було дано йому не як наслідок діалогу з подібно мислячими людьми чи з самим собою, це було дано йому через Сина як Одкровення Отця. Віра Петра є основою Католицької Церкви. Сповідання віри не слід постійно винаходити, адаптувати як заманеться, чи інтерпретувати як видається за потрібне. Віра - це сила Божого Слова в серці Церкви, а не якісь рештки обмеженої в часі людської філософії. Одкровення в Христі є вічно присутнім у вірі Церкви у своїй повноті. Цього джерела ми не можемо вичерпати аж до Його пришестя в кінці часів. І ми не мусимо хотіти змінити його через нібито необхідні людські поправки. Це було б найгіршим з можливих забруднень довколишнього середовища. Якщо Втілене Слово, Яке було з Богом і є Богом, більш не житиме серед нас та в нас, де ж знайдеться місце для нас самих?

 

Переклад заяви: Католицька Традиція в Україні

Джерело: LifeSiteNews

До теми:

Кілька реплік неоднозначної фігури оголеної вагітної жінки (речник Ватикану зазначив, що це не фігура Марії), що зберігались в храмі Санта Марія ін Траспонтіна поблизу базиліки Св. Петра, двоє невідомих чоловіків винесли з храму та вкинули у річку Тибр. Цей жест нагадує вчинок св. Володимира, котрий перед тим як хрестити Русь повикидав усіх поганських ідолів у річку Дніпро.

Відео дивіться тут:

 


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць