Кардинал Реймонд Берк: Що таке чистота серця?
  • Чтв, 13/01/2022 - 13:22

Кардинал Реймонд Лео Берк опублікував на своїй інтернет-сторінці розважання, що стосуються значення чистоти серця. Власне через чистоту серця, за словами кардинала, ми в найбільш можливий тут на землі досконалий спосіб єднаємось з Серцем нашого Господа, Ісуса Христа. Взірцем такого поєднання є Непорочне Серце Марії. До вашої уваги повний текст статті кардинала.

«Слава Ісусу Христу!

Брати і сестри у Христі,

Наше щоденне життя у нашому Господі Ісусі Христі є важкою боротьбою між прагненням до правдивого щастя, яке Він нам добровільно пропонує, та оманою фальшивого щастя, яке нам продають коштом нашої свободи через світ, обтяжений наслідками первородного гріха. Пресвяте Серце Ісуса запевняє нас щодня, що лише неустанна і неосяжна любов, що лине з Його славного пробитого Серця до наших сердець, дає нам радість у цьому житті, спасає нас від гріха і безпечно веде до нашого істинного призначення – Вічного Життя; до повноти радості і миру у Його вічному товаристві.

Однак, залишаючись спадкоємцями гріха наших Прародичів, спадкоємцями впалої природи, ми потерпаємо від постійної спокуси закрити свої серця, відмовитись від прийняття спасительної любові, що плине з Його славного Пресвятого Серця. Коли піддаємося спокусі, то чинимо образу, яку повторяли діти Божі у кожній епосі. У Святому Письмі читаємо про те, як наш Господь вболіває над нашою грішністю: «Сорок років осоружний був мені той рід, і я мовив: То народ, що блукає серцем; вони моїх доріг не знають. Тому й поклявсь я в моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій спочинок!» (Пс. 95,10-11; пор. Євр. 3,10).

Докори, «Improperia», які співають під час літургії Муки Господньої на Велику П’ятницю, в особливо вражаючий спосіб відображають наше гордий і невдячний бунт проти чистої і безкорисливої любові Бога, втіленої в страстях, смерті, воскресінні і вознесінні Бога Утіловленого Сина, нашого Господа Ісуса Христа. Пригадуємо слова нашого Господа, скеровані до св. Маргарити Марії, коли він показав їй своє Пресвяте Серце: «Подивись на це Серце, яке так полюбило людей, що не пожаліло їм нічого, навіть самого Себе, щоб свідчити про свою любов. В обмін отримую від більшості з них лише невдячність через їхнє нехтування і святотатство, а також холод і презирство, які мають до Мене в цьому таїнстві любові [Пресвяте Таїнство Євхаристії]…» (Наш Господь до св. Маргарити Марії Алякок, червень 1675).

Отруйна і зрештою смертельна помилка закривання нашого людського серця на Пресвяте Серце Нашого Господа, на Його неустанне і неосяжне вилиття любові, скеровує нас шукати щастя там, де його ніколи не можливо знайти. Воно веде нас до відмови від святості життя у Христі, гарантованої дороги до щастя, щоб прагнути самореалізації в безбожних місцях, в місцях, де нас позбавляють свободи і зрештою знищують.

Сучасна культура, настільки потужно позначена узалежненнями – зловживанням алкоголем і наркотиками, жадібністю, зловживанням авторитету і влади, сексуальною безладністю і т.д. – показує смертельно отруйний плід нашого відкинення Господа і Його шляху благословення. Так зване щастя, яке цілком відтяте від джерела Божої Любові, абсолютно не є щастям. Це обман сатани, який, як навчає нас сам Господь, є «вбивцею від початку» і «батьком брехні» (Ів. 8,44). Спокуса відкинути Нашого Господа і Його Шлях може нам лише зашкодити. Вона насправді є диявольською.

Суспільство, яке бунтує проти Божого плану для світу і для нас, стверджуючи, що гарантує нам безпеку і мир поза Божим Законом, пропонує нам лише нещастя і насильство. Воно вороже до життя, подружжя і сім’ї, відмовляється поважати недоторкану гідність невинного і беззахисного людського життя та цілісність його джерела у подружжі і сім’ї, яка бере участь у творінні. Батько брехні є, перш за все, спокусником. Він появляється під багатьма привабливими постатями. Він використовує привабливу мову, яка насправді є дволикою.

Якщо ми є настільки нерозумними, що даємо звести себе його фальшивою чарівністю, то не знайдемо ні спокою, ані щастя. Його представники, які самі не мають спокою і радості, неустанно сіють зерна замішання і помилок стосовно природного прагнення щастя, яке Бог помістив у людське серце, щоб притягнути до себе усіх людей (Катехизм Католицької Церкви, 1718).

Св. Августин Іпоннійський, людина, добре обізнана зі смертельними наслідками ходіння неправильними дорогами світу, скерував такі слова до нашого Господа на початку своєї «Сповіді»:  «Ти скеровуєш нас до радості в прославі Тебе; бо Ти створив нас для себе, і наше серце неспокійне, допоки не спочине в Тобі» (розділ перший). Для нас необхідно, як навчає нас наш Господь, щоб наші розум і серце були чутливими на замішання і помилки: «Нехай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені. Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає» (Лк. 12,35-36).

Відповідний порядок, який Бог розмістив в людському серці, відкриває нам наше покликання до щастя, до благословенного та блаженного життя. Це щастя чи блаженство вповні відкривається нам у відкупительному втіленні Бога Сина в Ісусі Христі, котрий навчає нас реальності нашого щоденного покликання до навернення життя в Ньому, на «вузький шлях» (Мт.7,13-14), що надійно веде нас до повноти благословення наприкінці нашого земного паломництва.

«Вузький шлях» в жодному випадку не применшує нашої природи, ані не обмежує нашої свободи. Він, швидше, дозволяє нашій природі виразити свою повноту, забезпечуючи нам свободу і мир, ведучи нас до нашого вічного призначення, нашого тривалого дому з Богом – Отцем, Сином і Святим Духом – у небі, в товаристві ангелів і усіх святих. Лише Христос є «дорогою, правдою і життям» (Ів.14,6). Мир ми знаходимо лише живучи в Христі. Лише Христос дає нам мир (Ів.14,27) під час нашого земного паломництва, передсмак досконалого миру нашого дому з Ним у небі.

«Кров і вода», що випливають з Його славного, пробитого Серця до наших сердець, перш за все через таїнства, очищають нас від усього, що фальшиве, ненависне і смертельне (Ів.19,34). Оживляє нас Божою Істиною і Любов’ю, щоб, відповідно до обітниці нашого Господа, «ріки води живої» потекли з наших сердець (Ів.7,38) як благословення для інших і для світу.

Наш Господь підсумував усе своє навчання, свій шлях у Нагірній Проповіді, а перш за все у Блаженствах (Мт.5,1-12; Катехизм Католицької Церкви, 1716). Він навчив нас, що означає щодня брати участь у боротьбі за життя в Ньому, так, щоб розділяти з Ним вічну славу. Кожне Блаженство допомагає нам шукати Бога понад усе, і тим самим думати, говорити і діяти в спосіб, що відкидає фальшиві обіцянки світу, який щоразу більше обмежує нещастя культурної ситуації сьогодення – ситуації, позначеної найглибшим замішанням і помилками щодо найбільш основоположних істин морального закону і нашої віри, замішанням і помилками, що проявляються у зіпсутті християнського життя. Наскільки актуальними є натхненні слова Псалмоспівця: «То народ, що блукає серцем» «Пс.95,10).

Життя Блаженствами очищує наші серця від бунтівливого ставлення, думок та вчинків. У їхній основі лежить заява і обітниця: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт.5,8). З допомогою чистого серця ми віддаємо наші серця цілком у Серце Бога, що стало тілом у Пресвятому Серці Ісуса. З допомогою чистого серця, тобто серця, яке цілком з’єднане зі славним, пробитим Серцем Ісуса, ми віднаходимо правдиве щастя і мир. З допомогою чистого серця ми спочиваємо нашими серцями в Серці Ісуса, щоб ми могли стати очищеними від гріхів гордості та бунту, і могли зміцнитись Його чистою і жертовною Любов’ю.

У Непорочному Серці Марії бачимо взірець поєднання серця із Серцем Ісуса. У своїй материнській любові вона неустанно веде нас шляхом цілковитої відповідності серця з Серцем свого Божого Сина: «Робіть усе, що Він вам скаже» (Ів.2,5). Св. Йосиф, з батьківською турботою про нас, а особливо про нашу святу смерть, вказує нам на чистоту і справедливість того, хто служить лише Христові. Він завжди готовий заступатись за нас у часи великих випробувань і спокус, щоб ми залишались в істині та любові Христа. Навіть поганський фараон під натхненням Святого Духа наказав народові в часі лиха: «Ідіть до Йосипа та й чиніть, що він вам скаже» (Бут.41,55). Патріарх Йосиф був передвісником місії і покликання Святого Йосифа, прийомного батька Ісуса і справжнього чоловіка Діви Марії. Тому і ми слідуємо наказу: «Ідіть до Йосифа», «Ite ad Ioseph».

У моїй наступній статті, що буде опублікована в перший тиждень лютого, я більше зосереджусь на тому, що означає бути чистим серцем; в час, коли Церква готується до входу в період Великого Посту, період потужної ласки для навернення нашого життя.

Просячи Господа, за заступництвом Матері Божої Гваделупської, щоб благословив вас, ваші домівки, ваші сім’ї і усю вашу працю, залишаюсь

Ваш у Пресвятому Серці Ісуса і Непорочному Серці Марії, а також в Пречистому Серці св. Йосифа,

Кардинал Реймонд Лео Берк

Джерело: cardinalburke.com


Уська Орися -- доктор теології

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць