Барабаш Віталій. Авторська колонка

Органна какофонія, з якої починається концерт, таки переростає в прекрасну музику і мелодію, виснуваною маєстром з набору нот і акордів. В цім Євангельськім уривку, виносяться на світло читачів потреби різних людей, які, на перший погляд конкурують одні з одними, але в кінці масштабний хепіенд, на який спроможний Ісус (Бог).

Хто такий сіяч?

Що він сіє?

Який я грунт?

Яка ріжниця між слухачами та учнями?

Нині бачимо двох жінок, що заступаються перед Христом за своїх. Хананейку Він спочатку приводить до віри, а тоді реалізовує її прохання. А прохання Своєї Пречистої Матері Марії, Христос чує і реалізовує відразу, бо вона сповнена вірою і благодаттю.

Про прощення як нульовий етап Царства Божого, фундамент, на котрому базуються стосунки з Богом і братами та сестрами.

Прощення на війні ніхто не відміняв; і не відкладав на потім.

Ходіння по воді, зрілі мрії і танці посеред Кінерету. А ще про Бога, яким ми його уявляємо, і як Він руйнує ті криві уяви.

Сьогодні їду на літургію, аж передо мною виїздить джип, бойовий армієць. Виїхав із автомайстерні та газонув, знявши клуби пороху, на дорозі, що веде до храму.
“Боже, може би їм дати трохи Твоєї Доброї Новини?”
Але де там: машина миттю зникла за поворотом.
Уявіть моє здивування, коли під’їхавши до свого храму, бачу, що бойова колісниця заїхала на подвір'я, розвернулася, а водій щось у ній копирсається.
Під’їжджаю, вітаюся – знайомий автослюсар, власник СТО, що ремонтував останнє авто, яке я возив нашим героям.

Для мене як священника, який принагідно капеланить та волонтерить, "Молитовник на час війни" став дуже важливим інструментом, який дає можливість, привітавшись із військовим, після короткої чи довшої розмови, дати маленьку за форматом, але есенціяльно наповнену Доброю Новиною книжечку. Маючи її в кишені, вояк може почитати в зручний для себе час.

З моменту виходу "Молитовника на час війни" українською мовою пройшло вже кілька місяців нашої Визвольної війни. 

Це час втрат, болю і щему в серцях нашого народу та його Церкви. Час, в який ми нанизані на спільному бажанні стати синами і дочками миру. І то не лише отого фізичного відчуття відсутності зовнішньої загрози власному життю, а стану, в якому я як людина з тілом, духом і душею перебуваю в повній гармонії з собою, людьми і Творцем. Час боротьби на різних рівнях і в різних формах.