Критичний аналіз книги "Хижа" У. П. Янга
  • Срд, 13/02/2019 - 17:55

Передмова до рецензії на книгу "Хижа"

Коли я озвучив свою думку з приводу бестселера "Хижа", то не розраховував на таку численну і різнобічну реакцію, яка варіювалася від великої і широкої згоди та підтримки аж до абсолютної незгоди і відкидання.

Моя позиція - це біблійно-теологічний аналіз, написаний для християн, а не місіонерський месидж, звернений до зовнішніх. Цей біблійно-теологічний аналіз не можна змішувати з місіонерськими можливостями книги "Хижа".

Нині існує багато чудових можливостей для того, щоб почати розмову про довірче спілкування з Богом з нашими ближніми. В зв'язку з цим "Хижа" є хорошим приводом, втім, як і інші книги з сьогоднішнього рейтингу "Топ-10". Наприклад, книга Андреа Налес "Жінка - вірянин, представник лівого крила: Що для мене важливе"? є такою ж чудовою можливістю. Автор відкрито пише про те, що в політиці вона, передусім, позиціонує себе як християнка і наслідувач Христа. Будучи одним з провідних політиків Німеччини, вона прямо говорить про Ісуса Христа у своїй політичній діяльності. Благо тій християнській церкві, яка може скористатися подібними можливостями. Багато що з того, про що пише Налес, гідне уваги. Але це не означає, що з нею потрібно погоджуватися в усіх її політичних поглядах.

Я входжу до пасторського управління Вільної церкви, яка за останні 16 років подвоїлася майже до 500 членів і не належить до числа маленьких Вільних церков Німеччини. І для мене очевидна громадська необхідність має значення не лише з теоретичного, але і з практичного боку в якості конкретних кроків її використання. Апостольська стратегічна мудрість і біблійна теологічна ясність не повинні суперечити один одному.

Конкретно: що стосується книги "Хижа", критичний теологічний аналіз і певний позитивний резонанс в суспільстві є речами не протилежними, а взаємодоповнюючими. Ця книга входить в десятку кращих, і коли, наприклад, я бачу її на кожному вокзалі в Німеччині, то думаю при цьому: "Яка можливість! Чи використовуємо ми її"?

Проте, я не прибічник дотримання міжконфесійної згоди, а також використання відповідних можливостей говорити суспільству про віру без права на біблійно-теологічне судження. Адже в цьому випадку ми втрачаємо свою специфіку. Саме тому ми пішли на діалог з деякими досить відомими керівними особами нашого часу, оскільки відкритість і специфіку ми вважаємо не протилежностями, а відточуючими один одного і взаємодоповнюючими категоріями. Любов і істина - це не протилежності; навпаки, вони взаємозв'язані одна з одною.

З цієї причини я звертаю увагу на те, що нижчевикладена позиція написана для християн з точки зору біблійно-теологічного аналізу. Письмової рецензії з приводу апостольсько-стратегічної практичності книги "Хижа" я досі не зустрічав, хоча був би радий такій.

Рецензія на бестселер "Хижа" Уільяма Пола Янга: Бог - мій слуга?

Навряд чи яка-небудь інша книга останнім часом викликала таку гостру полеміку, як бестселер Уільяма Пола Янга "Хижа". У романі яскраво представлений новий образ Бога, що відбиває духовно-релігійне мислення західної культури. "Хижа" торкається найзлободенніших питань. У своїй книзі Янг описує людину на ім'я Мак, який через 4 роки після трагічного вбивства його шестирічної дочки приходить на місце злочину, в покинуту хижу, яка знаходиться в глухій місцевості.

У цій халупі Мак зустрічається з триєдиним Богом, але зовсім не з таким, яким би ми, можливо, Його собі уявляли. Бог Отець (Елозія) являється йому в образі повної, ласкавої, темношкірої жінки, Син Божий (Ісус) - в образі простого столяра з великим носом і Дух Святий (Сарайя) - в особі життєрадісної і активної жінки азіатської зовнішності. Мак проводить з Трійцею в хижі усі вихідні. В цей час зачіпаються глибокі питання взаємовідносин між Богом і людиною: Де Бог під час усіх людських страждань? Чому Він допускає їх? Як виникають живі стосунки з Богом? Яку роль в цьому грає християнська церква чи Слово Боже?

Бог Отець, Син і Дух Святий відкривається Маку як Бог, Який розуміє його, співчуває йому і розділяє його страждання. Завдяки зустрічі з Богом Мак крок за кроком отримує зцілення і потім навіть погоджується пробачити вбивцю своєї доньки. Його серце звільняється від гіркоти, і він знову набуває довіри до Бога.

У книзі простежуються дві основні теми

Перша тема є яскравим і зворушливим описом глибокого болю Мака, який названий "великою скорботою". Процес, під час якого він отримує зцілення в хижі завдяки зустрічам з Богом, є картиною, що хвилює, зображеною з художньою майстерністю. Бог з любов'ю піклується про потреби і проблеми Мака. Сюжетна лінія книги захоплює читача з головою. Янг уловлює дух часу і майстерно залучає читача до емоційних переживань свого головного героя. При цьому він розкриває глибокі людські потреби в довірі, у відчутті захищеності та миру. Книга описує людину, яка на шляху до Бога звільняється від своєї "великої скорботи" і завдяки зв'язку з Ним знову набуває здатності довіряти.

Разом з цим в другій темі автор представляє новий образ Бога на підставі зустрічей з Ним. Під ім'ям Трійці автор дає своє розуміння того, що, на його думку, означає бути справжнім християнином.

Читач потрапляє ніби в психологічні лещата. З одного боку, він бачить глибокий біль, що гризе серце Мака, що повинно викликати до нього співчуття. З іншого боку, до Мака звертається Сам Бог в образі Отця, Сина і Святого Духа. Але саме тут сюжетні лінії стають провокаційними. Те, що Бог зовні показаний не так, як би ми цього чекали, за великим рахунком не є головною проблемою. Але проблема власне в тому, що ці три особи видають в якості життєвої мудрості і віри. Тут ми маємо справу з сумішшю основних біблійних істин і вільних вигадок автора, часом спокусливих. Автор ставить під сумнів і спотворює фундаментальні біблійні істини. Ось декілька прикладів, які наочно показують спотворення біблійного образу Бога:

1. Абстрагування біблійних тверджень

"Ісус із хижі" говорить Маку: "Я - найкращий спосіб (шлях), яким будь-який смертний може зв'язатися з Татом або Сарайю". Але біблійний Ісус не говорить, що Він "кращий шлях", - Він заявляє: "Я є дорога, правда і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ів. 14, 6). Це істотна різниця: чи говорить Ісус про Себе як про кращий шлях (разом з іншими, не такими хорошими шляхами), чи як про єдиний шлях до Отця. Якщо Ісус кращий шлях до Бога, то які ще існують шляхи на іншомі боці спасіння? Такі абстрактні вирази часто зустрічаються в романі Янга, і вони спотворюють біблійні фундаментальні істини. Подібне абстрагування не є чимось випадковим і нешкідливим, але є таким віросповіданням, яке суперечить тотожності Ісуса.

2. Згладжування конфліктів за рахунок істини

На питання, чи існують такі люди, яких Бог не особливо шанує, "Бог" відповідає: "Ні, я таких не знаю. Певно, це тому, що я така, яка є. Я не маю потреби карати людей за гріхи. Гріх вже сам по собі покарання". Гріх - це відкидання Бога і бажання жити по своїй волі. Відділення грішника від гріха в даному випадку компромісне. Без відкуплення гріх є загибеллю для людини, що надзвичайно важливо розуміти, бо Божа святість не може терпіти у своїй присутності як гріх, так і грішника. Те, що Бог не карає людей, що відкидають Його і хочуть жити незалежно від Нього, не має під собою біблійної основи. Що зробив Бог після гріхопадіння людини (Бут. 3)? Бог Сам зробив конфронтацію між Ним і Його творінням. Через гріхопадіння ми втратили свою батьківщину у Небесного Отця. Ми працюємо важко, діти народжуються в муках і, до того ж, ми повинні помирати. Про яку гармонію у наш час може йтися?! Хіба Бог сьогодні не карає людину за її гріх? Істини, супротивні нам, сьогодні непопулярні і частенько відкидаються як позбавлені любові. Чи керуюся я любов'ю до істини чи спокусливою потребою в єдності і мирі? (2 Сол. 2, 8)

3. Применшення священного порядку

Згідно з книгою, щасливі стосунки можливі без єрархії, без правил і без закону. Сама "Трійця" позбавлена єрархії: "Єрархія насаджує закони і правила, і все завершується тим, що ви сумуєте за дивом тих взаємовідносин, які ми й створили для вас". Слово "єрархія" походить з грецької мови й у дослівному перекладі означає "священний порядок". Звичайно, в історії людства, а також, на жаль, в історії Церкви повно прикладів зловживання порядками, правилами і законами. Але організація стосунків між людьми не обов'язково веде до зловживання владою і до боротьби за лідерство. Цілковито певно, що пропонована автором в ім'я Бога анархія, яка вільна від усяких систем і інститутів, є примарною утопією. Це неправда, що людина, будучи вінцем творіння, вільна від систем і структур. Саме слово "рай" спочатку означає "обгороджування" і визначає першу систему, де людині було доручено створювати структури і порядки. Вже в раю Бог встановив священний порядок. Усередині Трійці, усупереч міркуванням автора, існує єрархія, священний порядок: Син слухається та покоряється Отцеві (1 Кор. 15, 28).

4. Який дух мене вражає?

Про місце довіри між Богом і людиною та про необхідність залишити руйнівний шлях незалежності, щоб вступити у взаємовідносини з Богом, в книзі сказано добре. Вдало розкрита суб'єктивність - особисте сприйняття людиною добра і зла. Потім Сарайю закликає Мака: "Ти повинен відмовитися від свого права вирішувати, що добро і що зло ... обираючи життя тільки в мені. Щоб зробити це, ти повинен пізнати мене настільки, щоб повірити". Але питання, як все-таки дізнатися, де добро, а де зло, незважаючи на свою вірну постановку, залишається без відповіді. Автор заплутався, сам того не бажаючи, потрапивши в сіті своєї суб'єктивності. Як я дізнаюся, що повністю і цілком живу з Духом Святим? Як я можу знати Його? Який дух мене вражає, коли я вражений?

Сарайю говорить Маку: "Я завжди з тобою". Мак ставить питання: "Що, якщо я прийму твій голос за чужий"? Сарайю відповідає: "...ти почнеш краще впізнавати мій голос у міру того, як розвиватимуться наші взаємовідносини". А якщо я послухаюся чужого голосу (духа)? Як я дізнаюся, який дух наповнює мене? Книга наслідує девіз: те, що я вважаю добрим і приємним для себе, це те, що мені треба і вірне для мене. Наприклад: "... Було чудово, хоча він ще не цілком розумів, що відчуває насправді" або "... вчитися жити коханим". Режим емоцій і почуттів виключає які-небудь ясні біблійні заклики, які тут так потрібні: "Випробовуйте духів, чи від Бога вони" (1 Ів. 4, 1). Мабуть, авторові цього не потрібно.

5. Майже ні слова про Слово

Слово Боже як Керівництво та Стандарт грає для автора досить дивну роль в усій книзі. Янг пише, що на нічному столику в хижі Мак побачив "Гедеонову" Біблію. На сон прийдешній він намагався почитати її і відразу заснув. Певно, у "Трійці із хижі" для Біблії не відводиться особливого місця. Біблійна інформація, така як опис в Одкровенні вулиць із золота, стає приводом для сміху. Що насправді є вічністю, авторові краще відомо. "Біблія не вчить тебе наслідувати правила" - говорить "Дух Святий". Навіть якщо головною метою Біблії не є передача нам правил (заповідей), проте, вона дає нам заповіді і принципи, яких ми повинні дотримуватися. Хіба Ісус не говорить: "Хто любить Мене, дотримається слів Моїх" (Ів. 14, 23)? Автор опускає всяку необхідність і важливість правил і заповідей, а їх звільняюче і захисне значення залишається цілковито незрозумілим. Акцент на Біблії, як на засобі захисту від самовтіхи, в книзі відсутній. З таким успіхом кожна людина може знайти в хижі свого життя свого "Бога" і свого "Духа". Але чи буде це Бог - Отець Ісуса Христа і Дух Святий? Відсутність Стандарту і Критерію породжує безвідповідальність і заохочує до того, щоб самим створювати свого "Бога із хижі", керуючись представленням власного релігійно-духовного розуму.

6. Церкви і спільноти як система пригноблення

Християнські церкви і спільноти зображаються як щось зайве, якщо й взагалі непотрібне. Створюється враження, що у автора великі упередження щодо будь-якої форми церков і християнських спільнот. Церкви і спільноти описуються як людські системи у вигляді релігійної машини, яку потрібно здолати. Далі говориться, що без систем і програм ми будемо насправді вільні. Можна зрозуміти те, що для мільйонів християн Церква Ісуса не стала раєм на землі, але багатьом людям принесла страждання і проблеми. Християнська Церква повинна серйозно переосмислити суть віри і позбавитися від імітації, фальшу та награності. Але чи маємо ми тому право відкинути Тіло Христа - Його Церкву - як щось непотрібне? Мільйони сімей терплять крах, - чи повинні ми тому відмовитися від інституту сім'ї та шлюбу? Ісус, як і раніше, говорить, що Він створить Свою Церкву (Мт. 16, 18). В якості альтернативи Янг пише: "Усе це просто пов'язано зі взаємовідносинами". Зі взаємовідносинами? Просто? І яким чином? Хай живе Церква!

7. Хто ж піде на небо?

Буддисти, мормони, баптисти, мусульмани і так далі описуються як рівні системи, в яких Бог йде за людьми, і ці люди можуть знайти Його там. Подібного роду невизначеність породжує подив. Думка про те, що у вічності люди можуть бути відокремленими від Бога, приписується такому "Богові, у Якого немає ніякої любові". Небесний Єрусалим описується як місто, яке відкрите для усіх. Але Одкровення Йоана говорить цілковито протилежне. (Одк. 21, 8)

Висновок

Читання книги викликає незрозуміле і дивне відчуття: чи це езотерично-спіритичний досвід, чи це духовний твір? "Хижа" є сумішшю біблійного та цілковито вигаданого образу Бога. Виходить "криве дзеркало", яке у фундаментальних питаннях спотворює біблійний образ Бога. Обережно! Автор хотів не просто розповісти казку. Він претендує на те, щоб показати істинне християнство. Сам автор говорить про те, що він хотів показати своїм дітям правдивий образ суті і характеру Бога. Книга є духовною алегорією, тобто спробою засобами художньої літератури представити основні істини. Ця історія використовується для того, щоб популяризувати власні цінності під ім'ям Трійці, такі цінності, які багато в чому вступають у волаюче протиріччя із Словом Божим.

Книга пропагує такі стосунки з Богом, які вільні від всяких законів, правил і вимог. Мак запитує: "Так ти стверджуєш, що не покладаєш на мене ніяких обов'язків"? На це "Бог" відповідає: "Милий, я ніколи не покладала ніяких обов'язків ні на тебе, ні на кого іншого". Тоді слова Ісуса стають цілковито безсенсовними, коли Він говорить: "Якщо хто хоче йти за Мною, нехай відречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною" (Мт. 16, 24).

Ким же в книзі являється Бог? У кінці Мак робить вражаючий висновок зі своїх переживань у хижі того "Бога", "Який" явився йому в хижі: "Бог, мій слуга". Я хотів би поставити авторові те ж питання, яке він задає у своїй книзі: "Можливо, ваше розуміння Бога помилкове"?

У "Хижі" намальований надзвичайно сумнівний і суперечливий образ Бога. "Бог", "Який" піклується про мене в усіх моїх потребах, "Якого" я практично сам створив в хижі свого життя, "Який" відповідає моєму власному розумінню, а не єдиному фундаментальному одкровенню Біблії, є досконалою нісенітницею. Але Бог, Який любить і розуміє мене, є таким Богом, Який (саме тому, що Він любить мене) говорить мені істину, а не абстрагує її так, як ми побачили це в семи пунктах. У Своєму Синові Ісусові Христі Бог закликає кожну людину: "Прийди до Мене і йди за Мною". Любов Божа кличе: "Прийди до Мене", а Його істина говорить нам: "Йди за Мною".

У книзі "Хижа" любов Божа багато разів йде врозріз з істиною. Але кожен, хто любить, говоритиме істину і правду.

Штефан Фаттер, старший пастор, ЕСЦ-Кемптен

Переклад: о. Олександр Кушта