Любомир Гузар: "Любов Божа проявляється через нас"
  • Пон, 24/10/2016 - 15:25

22 жовтня група служителів Християнської служби порятунку побувала на двохгодинній пастирській аудієнції у Блаженнішого Любомира Гузара у його резиденції у Княжичах під Києвом. Представники ХСП докладно розповіли Блаженнішому про суть, мету та повсякденні будні служіння у прифронтовій зоні. У відповідь Блаженніший Любомир висловив свою підтримку та уділив служінню ХСП своє пастирське благословення. 

Християнська служба порятунку висловлює глибоку вдячність Олені Ганцяк-Каськів та Патріаршому Товариству за сприяння в організації цієї зустрічі.

Далі просто наводимо пряму мову Блаженнішого:

…Я думаю, яке це дуже важливе – те, що ви робите. Хай вас Бог благословить в цій вашій праці, бо то справді щось надзвичайне. Далеко важливіше, ніж зброя, чи щось інше. То є справжня розв’язка дуже складної справи. Я не знаю деталі, я навіть не пробую уявити собі, що і як там є. Але я не маю найменшого сумніву і вашу думку поділяю цілковито, що якщо ви людину переконаєте, що хтось її любить – то ви зробили колосальний вклад у мир у світі. Хай вас Бог благословить за це, бо це насправді велика-велика робота, що ви робите…

 Тетяна Калініченко

Фото: Тетяна Калініченко

 

…Я хотів ще такою невеличкою думкою поділитися з вами: бачите, говоримо про католиків, про протестантів, про православних… Але я так відчуваю, з того, що я вже почув від вас, що дуже важливим у вашому житті, мені здається, починає бути те поняття “я – християнин”. Чи православний, чи католик, чи римо-католик, греко-католик – то цілком другорядне. Християнин! І те, що ви згадали тепер, щоби наш нарід на цій землі почув себе справді християнським народом. От дуже багато з нас себе ідентифікують з якоюсь одною чи іншою конфесією. І це наше думання є границею власне того конфесійного думання. Мені здається, що чую з ваших слів, що поняття християнства як такого починає бути щораз важливішим у вашому житті. Я думаю, що це дуже добре. Бо конфесії нас ділять – але Христос нас єднає. Знаєте, ото така колосальна надія в тому є, що ви, які близько бачите, переживаєте, можете відчути далеко краще як ті, що сидять десь спокійно й далеко від всякого такого лиха, – як ви бачите, як ви відчуваєте оте, що є суттєве в тих всіх справах – бути християнином. Бути з Христом. Надія в Христі…

…Знаєте, це ви цікаво сказали – оте що там діється на Сході, чи то фронт чи то “сіра зона” – то не є політична війна, засаднича, то не є і релігійна війна. То є духовна війна, я думаю. І виграє той, хто поможе людям бути собою. Це те, що було згадане – що люди шукають свою духовну гідність, свідомість, що Бог їх любить. І як вони це здобудуть – то буде кінець війни. І то буде справжня перемога…

 Тетяна Калініченко

Фото: Тетяна Калініченко

 

…Дивіться, така от річ: треба було війни, треба було такої агресії, треба було тої цілої ситуації там, щоби представники різних конфесій могли так гарно співпрацювати, співжити, розуміти Святе Письмо, розуміти Боже Слово інакше може, як дотепер. Також друга річ: скільки оця війна дала нагоду робити добро! Кожна людина, яка завдяки вашому трудові зрозуміла, що хтось її любить – врятувалася. Ми могли жити один попри одного, не звертаючи уваги. Але тому, що така ситуація є яка є,  тому що ті обставини викликали певні реакції, певні потреби, які ви стараєтеся задовольнити – вони також є надзвичайно позитивні. Ми не знаємо статистично – скільки, і що, і як. Але нехай кожна одна душа врятована – ота, що ви називали жінка-сепаратистка, – якщо людина змінилася – то є врятована людина. І це є колосальний здобуток. І хоч дивно Господь Бог це все дає: з одної сторони – стільки терпіння, а з другої сторони – все ж таки якось Боже милосердя щось нас вчить…

dsc_0442

Фото: Тетяна Калініченко

 

…Одна тільки є проблема – повертаємося до цього – що цю лекцію, яку Господь Бог нас вчить, нам треба  про це набагато більше говорити. Чи то радіо, чи телебачення, чи інтернет. І особисто, в зустрічах людям пригадувати, усвідомлювати – Бог тебе любить…

…Дозвольте, я вам не з власного, але з близького досвіду щось уповім, для підкріплення того, що ви кажете. Коли я був молодим священником, я був парохом, в парохії в Сполучених Штатах Америки. На території моєї парохії була в’язниця. Особлива в’язниця – лікарня, в’язнична лікарня.  Тоді в ту в’язничну лікарню присилали з інших в’язниць в’язнів, які були хворі, які потребували медичної уваги. І в тій лікарні працював мій парафіянин – лікар, в якого завдання було трошки дивне – коли привозили якогось в’язня туди, то він з ним провадив не обстеження медичне, а таку співбесіду, щоб трошки його пізнати. Така була система в тій лікарні. І той лікар мені каже: отче, на десять в’язнів, з якими я говорю, дев’ять жаліються, що будучи дітьми вони не досвідчили любові. Знаєте, це підтверджує, підкреслює ту саму правду, яку ви кажете. То є безумовно, що треба допомагати, щоб люди мали, що з’їсти і інше. Але найважливіше, мені здається, то є, щоби ті люди, може перший раз в житті, почули – хтось їх любить. Ну, безумовно, любить Бог, через нас – через людей. Та любов Божа проявляється через нас. Остаточно вона є Божа любов, Боже милосердя, але воно є через нас…

…Нема сумніву, що Господу не байдуже, що власне Він остаточно приводить людей. Але я так ще по-людськи скажу, з нашої точки зору. Знаєте, є така українська приповідка “на Бога уповай, а рук прикладай”, а американці кажуть “роби так, ніби все залежить від тебе. Вір так, ніби все залежить від Бога”. Нема сумніву, що Бог провадить, але, з іншої сторони, ми також в якийсь спосіб відповідальні за це – треба робити шум, треба трубити, треба звертати увагу. Тільки шукайте способів…

 Олена Ганцяк-Каськів

Фото: Олена Ганцяк-Каськів

 

…Я не знаю, скільки у нас точно є капеланів. Але тут, я бачу, показується ще одна важлива річ – що не тільки капелани, душпастирі є тут носіями Божої любові, але, власне, і миряни. Церква – то не є виключно духовенство. Церква – то є велике Тіло, правда? І кожний, і кожна з вас в свій спосіб може зробити дуже багато добра, переконавши когось, що Бог їх любить. Мені здається, що то є ключ до всього. Дуже важливий ключ. Бо якщо немає того відчуття, то як я можу відчувати себе людиною? І їх багато, як я згадував вам про тих в’язнів, – дев’ять на десять. Яка страшна статистика! Я підозрюю, що може на Сході і десять на десять. Але, з другої сторони, є такі як ви. І кожного одного, котрого переконаєте – то є врятована душа…

Джерело: Християнська Служба Порятунку