Мамине
  • Нед, 24/12/2017 - 01:29

Вісімдесяті роки минулого століття. Субота. Кухня в сутиринах.

Вже ближче до вечора, мама варит "на неділю". На кухни кипит риж на голубці, а ґаздинє кидає, до майже готової зупи, крокадельки. Оден, два, три... сорок.

Старший, дванадцятилітний син, котрому випав жереб запрєтувати в хаті, після того як в двох водах помив підлоги, і повитирав порохи на дверах і тумбочках, з відчуттєм виконаної суботної примусівки, питає: МАМО а нашо Ви рахуєте ті крикадельки? -Шоб знати, дитино! А во, нас є шестеро в хаті, буде всім по шість штук, і ше си пару лишит- відказала, і си всміхнула.

 Наші дни. Субота. 23 грудня мамі 59років.

 Вже більше двох років як МАМА пішла. Бородатий, схильний до повноти, чоловік нарешті взєвси шось зварити, "на неділю". Давно не замітана підлога, і ше давніше не мита. Навколо повно всього: і не митого, і всякого, і того шо шкода викинути, і того шо вже давно тре було викинути. Але нині він варит. Варит зупу з "крокадельками". Оден, два, три сорок... .

Сорок! І всі мені. Нашо я то рахую?- питаю себе. -Бо так траба!- скрикнула дрібонька сльоза, котра си котила по носі в банєк.

Нині до мами не звонив, нині служив за неї Євхаристію. А ше багато згадував ту, шо дала мені життя, згадував і її сльози, і її радості. З двадцятилітнов патинов постало її матірне благословення на священичу дорогу. Перед очима її життєва трагедія, і її остання перемога в боротьбі з хоробов,і  її геройська відвага, котра помогла зробити крок віри на Весільний Бенкет Царя Христа.

Нині в Мами день народження, вже третий день народження без Неї.

Шануй батька і матір, каже Господь. Цінуймо доки вони є з нами. І добре нам буде, не лише на Небі.

о.Віталій Барабаш