Мандрівка сторінками Книги книг: Книга Естери
  • Чтв, 16/07/2020 - 16:55

Дорогі брати та сестри! Сьогодні перегорнемо ще одну сторінку Старого Завіту і перейдемо до наступної частини історичних книг, де також головною героїнею є жінка, а саме до Книги Естери, автор якої, використовуючи розповідний стиль повчального оповідання, бажає передати нам богословську думку про Боже провидіння. Про те, що в людському житті не буває випадковостей, а все є логічним і важливим, а також на конкретному прикладі показати, що Бог противиться гордим, а вивищує смиренних. Спершу варто зазначити, що Книга Естер, як і попередня Книга Юдити, описує на своїх сторінках спасіння вибраного народу в час великого переслідування. Цього разу перед загрозою, що нависла над ним за царювання перського царя Ксеркса І. Це спасіння є великою мірою заслугою однієї жінки Естер, кузинки єврея на ім’я Мардохей, що був переселенцем з Єрусалиму разом з іншими євреями після вавилонського завоювання царем Навуходоносором.

Варто зауважити, що у світлі повноти історії спасіння, довершеної в Ісусі Христі, в постаті цариці Естер можемо розгледіти образ Богородиці. Через Богородицю приходить спасіння, довершене в Ісусі Христі. Також і тут, в Книзі Естер, бачимо, як спасіння, яке довершує Бог, спасіння народу в неволі, здійснюється через жінку. Тому можемо сказати, що Естер є праобразом Богородиці, яка також стане знаряддям спасіння у Божих руках.

Описані події відбуваються у V ст. до Р. Хр. в одній із столиць Перської імперії місті Сузи. Перська імперія була спадкоємицею Вавилонської і охоплювала приблизно ту саму територію. У 1-му розділі Книги зазначається, що вона простягалася від Індії до Ефіопії та включала 127 країн. Автор подає чимало історичних відомостей, які часто є досить точними, однак він ставиться до них дуже вільно. Для нього, як і для авторів двох попередніх Книг, значно важливішим є богословський зміст, повчання для людей різних епох та народів, яке випливає із тексту, а не хронологія та історична достовірність.

У Книзі Естер ми зустрічаємося із трьома жіночими персонажами: цариця Вашті, яка не послухала наказу свого чоловіка-царя і була відлучена від Ксеркса; дівчина Естер, яка сподобалась царю і тому зайняла місце Вашті, та Зереш, жінка лукавого царського прибічника Амана. Крім них важливими дійовими особами є цар Ксеркс І, його прибічник Аман, який з гордості та через завдану йому одним юдеєм образу забажав знищити весь вибраний народ, Мардохей, який, з одного боку, вважається винуватцем біди, адже це він не забажав поклонитись і віддати честь Аманові, а з іншого, завдяки його мудрим порадам, якими він супроводжував свою родичку, царицю Естер, весь народ міг врятуватись.

Книга є невеликою за обсягом і складається з 12-ти коротких розділів, однак заключна її частина, починаючи із 10-го до 12-го розділу є додатком перекладачів, який взятий із однієї із двох грецьких версій тексту. Цей додаток є своєрідним підсумком усієї Книги. Цікавим є також і те, що в єврейському оригіналі немає жодної прямої згадки про Бога і це дивує читача. Однак ця відсутність не означає, що в тесті важко між рядками зауважити дію Господа, Який ніколи не припиняв піклуватися про Свій народ і знову рятує його від чергового знищення. Натомість у перекладі грецькою мовою було проведено, так би мовити, теологізацію тексту, тобто додано прямі вказівки на Божі дії серед вибраного народу.

Сюжетна лінія є досить простою. Текст розповідає про переселений після вавилонського поневолення юдейський народ, розсіяний по різних країнах на теренах Перської імперії. Через небажання одного свого представника, єврея на ім’я Мардохей, поклонитись царському прибічникові Аманові, а тим самим віддати йому почесті, які не належали людині, він опиняється в скрутному становищі та небезпеці цілковитого винищення. Царський урядовець Аман підступом добивається у Ксеркса І підписання наказу про знищення, як його переконали, небезпечної для Перської імперії юдейської меншини. І так би й трапилось, але царицею в той час була юдейка Естер, яка завдяки порадам свого родича Мардохея врятувала свій народ. Кульмінацією розповіді стає смерть Амана, якого повішано на шибениці, яку він приготував для Мардохея. Незважаючи на невеликий обсяг, Книга багата богословським змістом і різними цінними повчаннями. Ми, очевидно, не зможемо розглянути всі цікаві теми, підняті у тексті, але спробуємо коротко приглянутись принаймні до деяких із них.

Перш усього поглянемо на 9-ий розділ, де описується страшна розправа юдеїв над своїми ворогами. «Зібралися юдеї, що в Сузах, також і чотирнадцятого дня місяця Адара й вбили в Сузах 300 чоловік, але до грабування рук своїх не прикладали. Та й інші юдеї, що жили в царських країнах, зібралися, щоб стати до оборони свого життя й звільнитись від своїх ворогів, і вбили з тих, що їх ненавиділи, 75 тисяч» (Ест. 9, 15-16). У тогочасному світі панував закон помсти, тому морально виправданим було відплатити своїм ворогам тією ж монетою. Зрештою, усім нам  відомий старозавітній принцип – око за око, зуб за зуб, скасований аж за часів Ісуса Христа, Який навчав любити навіть своїх ворогів і підставляти в разі необхідності також і другу щоку.

Як вважають дослідники Святого Письма, число 75 тисяч є, без сумніву, дуже перебільшене. Адже жодні історичні джерела не подають, що юдеї коли-небудь винищила в одній зі своїх битв-протистоянь таку кількість ворогів. Навпаки, маємо чимало історичних фактів, що саме євреїв знищували тисячами. І дуже часто це траплялось з неправильного трактування цього біблійного тексту, який не мав на меті вказати на жорстокість юдейського народу, на його злочини супроти інших народів, але показати Божу всемогутність і опіку, перевагу Бога Ягве, для Якого немає нічого неможливого і Який може гарантувати Своєму народові перемогу навіть над багатотисячним ворогом.

У 3-му розділі автор вводить у сюжет Амана, якого цар возвеличив над іншими князями імперії. Не отримавши бажаних почестей і поклоніння від юдея Мардохея, він вважав чимось незначним покарати лише одного винуватця. У своєму серці він задумав значно лукавіший план, а саме знищення всього вибраного народу, розпорошеного по теренах Перської імперії. Випрошуючи підписання наказу на розправу з юдеями, Аман був готовий покласти до царської скарбниці 10 тисяч талантів срібла, що за сучасними підрахунками дорівнює 340 тисяч кілограмів срібла. Це показує, що царський прибічник для здійснення свого задуму був готовий на великі кроки, але і це йому не допомогло. У Книзі Мудрості читаємо такі слова: «Щоб знали, що чим хто грішить, тим і карається» (Муд. 11, 16). Так і трапилось із лукавим Аманом. Зготувавши шибеницю для Мардохея, він сам був на ній повішений.

У різних місцях Біблії знаходимо підтвердження існування принципу бумерангу, адже як зло, так і добро має здатність повертатися. Хто чинить своєму ближньому кривду, то нехай не надіється на відплату добром. Натомість, роблячи добрі діла, людина буде нагороджена також добром. З власного досвіду знаємо, що добро не завжди повертається від тієї особи, супроти якої ми повелись добре, але Господь знає, як і коли, яким способом і якою мірою нам віддячити. Однак немає сумнівів, добро ніколи не буде забуте, воно завжди повертається. Ці події відобразилися також і в релігійній традиції ізраїльського народу. На згадку про них святкується свято Пурім чи Йомкіпур, тоді як головне свято Песах, Пасха, є спогадуванням спасіння юдеїв від неволі. Свято Пурім, яке походить від слова «жереб», адже, як читаємо в Книзі Естер, Аман кидав жереб, щоб визначити день страти вибраного народу, є спогадуванням спасіння у неволі. Євреї цей празник святкують і до сьогодні. Згідно із єврейським календарем, воно припадає в різний час на кінець лютого – березень.

На закінчення зупинимось коротенько над темою Божого провидіння, що є центральною в Книзі Естер. Упродовж усієї розповіді автор намагається розповісти нам про певні випадковості. Ось наприклад у 2-му розділі читаємо про двох скопців, які, розлютившись на царя, задумали накласти на нього руки. А в цей час саме Мардохей, близький родич нової цариці, зовсім випадково сидів біля царської брами і почув цю розмову. Згодом розповів про це Естер, яка і врятувала царя. Про цей вчинок Мардохея записано в Літописі. А в 6-му розділі читаємо, як перед бенкетом у цариці Естер разом з Аманом цар не міг заснути і йому читали Літописи. І, знову ж таки, зовсім випадково Ксерксові І прочитано саме уривок про Мардохея, який викрив змову скопців проти царя. І це нічне читання стало переломним моментом, адже цар поцікавився в Амана, який, знову ж таки, випадково прибув до царя, що потрібно зробити чоловікові, якого хоче вшанувати цар. У своїй гордині Аман вважав, що йдеться про нього, тому і змалював цареві прекрасну картину вшанування, яку наступного дня за волею царя йому довелось до найменших деталей здійснити щодо Мардохея, якого він ненавидів. Інша важлива випадковість стосується самої Естер. Зовсім випадково юдейка стає царицею чужої імперії в той період, коли над її народом нависла небезпека. У цій драматичній ситуації Мардохей передає Естер цінну пораду: «Не думай, що ти одна з усіх юдеїв, тому що ти на царському дворі, спасешся! Якщо ж ти в цей час мовчатимеш, то допомога й рятунок юдеям прийде з іншого місця, та ти й дім батька твого загинете. І хто знає, чи не задля такого лютого часу, як цей, ти й досягла царської чести?» (Ест. 4, 13-14). Слова Мардохея переконують нас у Божому провидінні. Немає випадковостей у нашому житті. Естер стала царицею з Божої волі. Можливо, саме для того, щоби в лютий час переслідування заступитись за свій народ і врятувати його.

Дорогі брати та сестри! Також і життям кожного із нас керує Боже провидіння. У нашому житті немає випадковостей: випадкових людей, випадкових зустрічей, подій. Ми не випадково народились саме в цій, а не в іншій країні, саме в цій родині, в цій сім’ї, з цими, а не іншими здібностями і даруваннями, в той, а не інший історичний період. Ми прийшли на цей світ не випадково. Господь теж і через кожного з нас бажає здійснити свій більший чи менший план і неважливо, що ми і ті, які є довкола нас, є далеко не ідеальними. А хіба цариця Естер булла ідеальною жінкою? Із тексту бачимо, що до високих духовних ідеалів їй було далеко. Цією Книгою автор бажає нас запевнити, що Господь часто для здійснення Свого плану послуговується далеко не ідеальними людьми.

Розшифрування аудіо: "Католицький оглядач"