Митрополит Андрей Шептицький і композитор Василь Барвінський: причина до дослідження проблематики
  • Втр, 05/12/2023 - 14:40

Український композитор, диригент, музичний критик, педагог, тощо. Саме такі титули можна знайти у біографічних статтях про Василя Барвінського, сина Тернопільського краю, який народився 20 лютого 1888 року.

Останніми роками завдяки вдячним нащадкам пам'ять про нього ожила. Але, найбільш про нього заговорили як «композитора без нот» - вислів, який я вперше прочитав у статті Ірини Моргун, який з`явилася свого часу на одному з інтернет сайтів[1]. Він належав до тих, який музикою будував незалежну Українську державу.

Через це у 1948 р. радянська влада, не без допомоги його заздрісних колег по музичному цеху, засудила його до 10 років мордовських таборів. Ідеологи комунізму боялися не тільки постаті Василя Барвінського, але і його музичних творів. А тому усіх їх було знищено. Та, щоби мати якусь підставу таких дій, МДБ змусило його підписати документ зі словами: «Дозволяю знищити мої рукописи». На захист Василя Барвінського і його спадщини став тільки Станіслав Людкевич († 10.09.1979 р.)

Після повернення з заслання Василь Барвінський намагався з пам`яті відновити свої твори. Над цим працював до самої смерті. Упокоїся у віці 75 років у Львові 9 червня 1963 року. Похоронений на Личаківському цвинтарі разом з батьками.

Кілька років тому, працюючи зі спадщиною митрополита Андрея Шептицького у Центральному Державному Історичному Архіві України у Львові (далі - ЦДІАУЛ), серед документів в іменному фонді Митрополита під № 358, я натрапив на дві дуже цікаві пам`ятки, які проливають світло на відносини поміж митрополитом Андреєм Шептицьким і композитором Василем Барвінським. Зрештою, вони можуть стати чудовою спонукую для студентів Львівської національної музичної Академії імені Миколи Лисенка у дослідженні цієї проблематики.

Фактом є і те, що, коли зв`язок нашого славного Мойсея Українського народу митрополита Андрея з світом мистецтва та його вклад у його становлення знаходиться на досить доброму етапі вивчення, то коли мова йде про його зв'язок з представниками сучасного йому світу української музики є майже неторканим. Приготовляючи цю публікацію, я спеціально переглянув дослідження на цю тему і виявив, що окремих публікацій на цю тему є дуже і дуже мало.

 
 

Єдиним і надзвичайно фаховим дослідженням, що його мені вдалося віднайти, яке оперте на солідну архівну документацію, в якому ширше розкривається тема відносин поміж митрополитом Андреєм Шептицьким і композитором Василем Барвінським є стаття молодої дослідниці Катерини Загнітко, яка була опублікована 20.02.2019 р. на відомому інтернет-сайт «Zbruč» під назвою: «Мертва петля. Кримінальна справа композитора Василя Барвінського»[2].

Повертаючи до суті, перший документ знаходиться у згаданому вже фонді № 358, опис № 1, справа 36, яка носить назву: «Праця Шептицького А. «Правила св. отця Василія Великого», кантата Хоптяка Т., ноти релігійних пісень та інші видання, зібрані фондоутворювачем».

 
 

Праця авторства Василя Барвінського, яка нас цікавить, носить характер маленької брошури і охоплює 7 сторінок, або ж 4 архівні аркуші від 138 до 141, записані з обох сторін. Називається вона «Пісні з Богогласника», була видана у 1944 р. «Українським видавництво Краків-Львів» як IV Частина (Випуск) серії музичних видань «Українські хорові пісні». Головним редактором видання зазначається д-ра Василя Витвицького.

На титульній сторінці вверху видніється власноручна дедикації цієї книжечки від автора митрополиту Андрею. Звучить вона так:

«Ексцеленції Митрополитові Андреєві Шептицькому в доказ найглубшої пошани і відданості. Львів, березень 1944 р[оку]. Василь Барвінський».

 
 

Це був якраз найбільш тривожний для Українців період Другої Світової війни, коли окупація Львова радянськими військами була вже фактом, доля УГКЦ під загрозою, а сам Митрополит був важко хворий. Василь Барвінський, будучи цього добре свідомим, бажає піднести Митрополита на дусі і надати його терпінням сенсу як офіру за краще майбутнє Церкви і Народу. Видніється це вже у першій пісні, яку композитор присвячує митрополиту Андрею. Носить вона великопосний характер і уподібнює страждання Митрополита зі стражданнями Христа Царя, який свідомо страждав за спасіння людства.

Однак, не тільки дедикація Василя Барвінського свідчить про його повагу до митрополита Андрея, але музичні твори його авторства, які він спеціально скомпонував і видав. Репертуар пісень налічує всього 5 пісень і носить релігійно-народний мотив:

1) Митрополитові Андреєві: Великопосна пісня «Царю, Христе!»;

2) Великопосна пісня «Про Пилата»;

3) Пісня на Воздвиження Чесного Хреста;

4) Пісня на честь св. Володимира;

5) Пісня про дощ.

Оскільки я не є фахівцем з музичної сфери, дозволю собі тільки відчитати тексти вищезгаданих пісень, полегшивши таким чином зацікавленим фахівцям їх музичне відчитання.

Митрополитові Андреєві

Великопосна пісня

«Царю, Христе!»

(Можна співати або на жіночий, або на мужеський хор)

1. Царю, Христе незлобивий,

Агнче довготерпеливий!

Совіту жидовську бившу,

І часу Пасхи приспівшу.

2. Стали жидове гадати

Як би їм Тебе піймати.

Закон, мовлять, оставляє

Царем ся нам називає.

3. Се терпів-єсь прежде страсти

Христе, хотяй грішних спасти.

А ми Христу помолімся,

Страстем Його поклонімся!

 
 

Великопосна пісня

«Про Пилата»

1. Уже декрет подписує,

Пилат судія всказує:

«На хрест!», «На хрест!» Агнця неповинна

Тебе, Тебе, Творця непремінна.

2. Орудіє зготовано,

Хрест і гвоздіє поковано,

Ланцух (2) на шию вкладають,

Христа (2) в руки катам дають.

3. Возшел на Голготу гору

Цар Архангельського хору

Богу (2) Отцю жертва бити,

Всіх нас (2) Йому примирити.

 
 

Великопосна пісня

Пісня на Воздвиження Чесного Хреста

1. Хресним древом распятого,

Увінчана тернієм,

Невірнії іюдеї

приковаша гвоздієм.

2. Імже руці і нозі святия

Його сквозі люті

Прободоша, кости і зочтоша.

Восплачем, Християни.

 
 

Пісня на честь св. Володимира

1. Просвітителю нашому,

Славну князю Владимиру,

Віри світ православния

Землі нашей явившому

Приспів:

Слава! Слава!

Княже святий,

Равноапостольний,

Слава, Слава!

2. Наученіє книжноє

На Русі насадившому

І по весям і градам всім

Храми Божії воздвигшому

Приспів:

 
 
 
 
 

Пісня про дощ

(Пісня-молитва про дощ – ред.)

1. Царю, Боже, Авраама,

В Тобі благость, кріпость, сила

2. На земскеє призри плем`я,

Подай дощ нам в теє врем`я!

 
 

Пригляньмося тепер другій архівній пам`ятці про взаємини між композитором Василем Барвінським і митрополитом Андреєм Шептицьким. Вона також знаходиться у тому самому фонді № 358, описі 1, справі 117, яка у архівному каталозі має назву: «Листи українських культурно-освітніх товариств у Львові і Станіславові, мистецького гуртка «Спокій» у Варшаві до Шептицького А. про діяльність і надання грошової допомоги».

 
 

Цією пам`яткою є старанно видрукуваний буклет-запрошення на Цикл ювілейних концертів із творів Василя Барвінського, який охоплює 2 архівні аркуші, що у справі пронумерована як 49-50.

 
 

Головним організатором згаданого циклу концертів, як зазначено у буклеті-запрошенні, був Союз Українських Професійних Музик, скорочено «СУПроМ». Ця організація офіційно була заснована у Львові 12 квітня 1934 р. при Музичному інституті імені Миколи Лисенка, який на даний час є знаний як Львівська Національна Музична Академія імені Миколи Лисенка. Свою діяльність вони припинила з початком Другої світової війни у 1939 р. Згадана організація була розділена на 4 секції:

1) композиторську (очолював Василь Барвінський);

2) виконавчу (очолював Роман Савицький);

3) педагогічну (очолював Тарас Шухевич, дядько і вчитель Романа Шухевича);

4) музиковзнавчу (очолював Станіслав Людкевич).

На титульній сторінці буклету вказано, що цикл Ювілейних концертів присвячується 30-літтю композиторської Василя Барвінського. Сам же буклет, який є предметом нашої розмови, сповіщає про ІІ Концерт зі згаданого циклу, що відбувся 8 травня 1938 р. в Малому залі Товариства імені М.Лисенка о год. 19:30.

На другій сторінці буклету поміщена знимка Василя Барвінського та його короткий життєпис, у якому перечислені усі його заслуги перед світовою і українською музикою. Сам життєпис добре читається, тому немає сенсу його відчитувати. Вартує, натомість зацитувати слова про заслуги композитора у для української музичної спадщини.

Ось прикінцева цитата:

«Композиторський дорібок В[асиля]. Б[арвінського]. дуже поважний, головно в інструменальній музиці, яка до Барвінського було у нас досить занедбана. Сонати, суіти, трія, квартети, секстет, сольові твори для різних інструментів (головно фортепіяну і віольончелі), хори, сольоспіви, орхестральні твори. Твори виконувані по цілому світі, деякі (форт.) видавані у Відні, Берліні, Львові й Нюйорку. Твори Барвінського ціхує глубока щира музикальність і повне опанування композиторської техніки».

Згаданий цикл концертів відбувався протягом року, а Станіслав Людкевич ретельно описував перебіг кожного з концертів, який опісля публікувався у тогочасній українській газеті «Діло». Зокрема реляцію про перебіг ІІ Концерту знаходимо в згаданій газеті у № 100 за 1938 рік від 11 травня, С. 8.

Отож, коли мова про ІІ Концерт зі згаданого раніше циклу, то він мав наступну програму:

1. Ой поля!

2. а) У мене був коханий, рідний край

б) Ой сумно, сумно

3. а) Чи ти мене вірно любиш

б) Ягіл, ягілочка

Перерва

4. Ой люлі, люлі

5. Вечером в хаті

6. Пісня пісень – тріо для голосу, фортепіяну і скрипки

Виконавці:

Марія Сабат-Свірська (спів),

Д-р Нестор Нижанківський (фортепіян),

Д-р Роман Криштальський (скрипка),

 
 

Реляціонуючи ось цю другу частину з циклу концертів присвячених Василеві Барвінському, Станіслав Людкевич короткий оповідає програму, проте подає і власні застереження щодо тих чи інших виконавців і творів. А тому, його короткий звіт про подію до газети «Діло» у рубриці «З концертової салі» вартує того, щоби його зацитувати повністю:

«ІІ Концерт з творів В.Барвінського.

Другий з черги концерт з творів В.Барвінського для вшанування 30-ліття діяльности композитора улаштував «Супром» у скромних рамцях вокального сольового вечора в малій салі Лисенка, зложеного із сольоспівів автора у виконанні одної тільки співачки: п. М.Свірської при фортепіяновім супроводі д-ра Нижанківського та одного вокально-скрипково-фортепіянового трія («Пісня пісень»), у якому скрипкову партію виконав проф. д-р Р.Криштальський.

Хоча який це скромний формою вечір, проте він пройшов удачно під знаком сердечної, шляхотної музики, у милім піднеслім настрою. П. Свірська була у добрій формі і вложила у виконання ріжного жанру пісень багато душі й мистецьких зусиль. Найкраще вийшли у голосі та інтерпретації співачки глибоко ліричні акценти таких пісень, як «Вечером в хаті», чи «Ой люлі».

Помічували ми тільки подекуди у виконанні деякий наклін до перебільшеного розтягання фраз і фермат. Все ж такий найсильніше вражіння полишила на слухачах прекрасна мінлива дугою горячих пастелевих красок «Пісня пісень», яку виконавці відтворили з цілий пієтизмом. Вечір прпередили замітки поодиноких точок програми д-ра Н.Нижанківського, які формою були може трохи замало доєднані до святочного настрою вечора, і які повинні були мати місце радше у друкованих програмках замість непотрібно поданих загальних життєписних дат композитора.

С[таніслав]. Л[юдкевич]».

 
 

З опису автора допису не виникає, щоби на заході був особисто митрополит Андрей, бо про його присутність він би точно згадав. Мабуть, міг бути котрийсь з його представників, якого Станіслав Людкевич слушно не згадує задля короткості замітки та зосередження уваги не описі дійства, а не присутніх.

Ось так виглядають два архівні документи, які потрапили мені в поле зору в часі праці з особистим фондом митрополита Андрея Шептицького у ЦДІАУЛ і які я вважав за слушне засигналізувати зацікавленим читачам чи дослідникам. Можливо, в часі подальших праць в згаданому архіві мені вдасться ще щось цікавого віднайти про відносини поміж митрополитом Андреєм і композитором Василем Барвінським, про що неодмінно сповіщу моїх читачів. А на разі ділюся тим, що вдалося віднайти.

Користаючи з нагоди, висловлюю вдячність директорці ЦДІАУЛ п. Олесі Стефаник та усім його науковим співробітникам за сприяння у пошуку документів, які проливають світло на спадщину великого Мойсея Українського Народу митрополита Андрея Шептицького.

[1] Моргун І., Композитор без нот: історія Василя Барвінського з Тернополя, https://suspilne.media/607225-kompozitor-bez-not-istoria-vasila-barvinsk... [2] Загнітко К., «Мертва петля. Кримінальна справа композитора Василя Барвінського», https://zbruc.eu/node/87123