З нагоди свята на честь великомученика Дмитрія в храмі Зіслання Святого Духа в селі Наварія, що неподалік Львова, відбулася Архиєрейська Літургія з освяченням ікон з мозаїки на стінах церкви. Очолив Богослуження Митрополит Львівський Ігор. 

У своїй проповіді під час Богослуження Митрополит Ігор зазначив:

― Ісус Христос голосив строгі, але правдиві науки для зібраного люду. Він знав про зіпсутий світ, про активність демона серед людей, про осіб, які легко йдуть за намовою злого духа тощо. Внаслідок зіпсуття людей через первородний гріх, людям легше і більшості, приємніше вибирати зло, як добро?! Апостол Лука наголошує, що Ісус до усіх промовив, що, хто бажає йти за Ним, хай зрікається себе, тобто, хай підпорядковує свою волю Господньому Провидінню, чинить усе згідно волі Бога, тоді буде лад в душі та між народом порядок!

Син Божий закликає йти за ним, прямувати його шляхом не ради того, щоб пройтися, виконати фізичну вправу, але в поході за Ісусом рятувати свою душу. Спаситель виразно говорив, що кожна людина спасе або погубить свою душу, буде щасливою або знищить себе у вічному терпінні. Йдеться про дуже важливу річ: про життя і смерть, про радість і терпіння, про вічність щасливу або вічне нещастя з гірким покаранням!? Вічне терпіння ― це не в’язниця з 25-річним позбавленням волі, але незмінний стан, нескінченний термін, бо пройде тисячу років, мільйони літ, а кінця не буде ніколи.! Це трудно розуміти, як було трудно сприйняти воскресіння Христа, про яке він говорив своїм апостолам та присутнім, але це збулося, сталося, Христос воскрес, мимо того, що його розіп’яли та у гробі поховали! Не піддаваймося злим бесідам, не вірмо невіруючим, не практикуймо негідного та розгнузданого життя, всьому прийде кінець! А, от, гідне християнське життя, виношене, як плід в терпінні, добрі вчинки милосердя, віра, молитва, покута, каяття ― це велика запорука вічної нагороди у небі! Господь не говорив своїх слів надаремно, бо він помер за спасіння кожної особи, яка приходить на світ. Ісус бажає, щоб усі люди були спасенні: «Який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди» (1Тм 2,4). Тому й говорить, щоб ніхто не соромився його слів, подібно, як він не соромився помирати розіп’ятим на хресті, бо в такий спосіб він переміг демона, нанівець скрушив його голову!

Наше життя проходить у боротьбі за спасенну та радісну вічність! Ми воюємо з дияволом не за багатства, не за гроші, матеріальні статки чи владу!? Ні! Ми у правді, любові та смиренні, воюємо за приналежність до синів та дочок Господніх, за вічне буття з Богом, за любов до нього та вічну радість! Для доброго християнина чи християнки, жодні хрести, ніякі терпіння не можуть бути відлякуванням від служіння Богові та вірності йому! Як вірні діти Бога, прямуємо до Царства Небесного, де Господь очікує нас, як своїх вірних синів та дочок! Не дозволяймо, щоб якісь зовнішні чи внутрішні впливи відхилювали наше спасенне прямування у вічність! Потойбіч нас уже очікують багато рідних та близьких нам осіб! У небі життя вирує спокоєм любові та радості!

Сьогоднішній день посвячений святому великомученику Дмитрію з міста Солуня. Цісар Максиміян повірив йому певний уряд, як молодому, хороброму та мудрому мужеві. Наказав, також, переслідувати християн, але Дмитрій сам був християнином, тому нікого не гонив. Володар, повертаючись із війни, ступив до Солуня, щоб розслідити справу Дмитрія й наказав кинути його до в’язниці, бо той визнав віру в Христа. Максиміян возив зі собою сильного чоловіка Лія, який боровся з християнами на влаштованому помості й усіх перемагав, кидаючи з рингу на приготовані нижче списи. Молодий та кволий здоров’ям Нестор, підійшов до Дмитрія під в’язницю й просив благословення на боротьбу з силачем. Отримав благословення й Нестор вийшов на поміст, висміюваний прихильниками цісаря. Борці приблизилися й Нестор легко підняв велетня, кинув на гострі списи, на яких Лій помер. А люди закликали: «Великий ― Бог християнський!» Цар приказав відсікти голову Нестору, а, знаючи, що Дмитрій благословив Нестора на боротьбу, воїни, з наказу, вбили Дмитрія списами. Це сталося 26 жовтня 306 року за старим стилем. Плащ та перстень святого Дмитрія мали цілющу силу, якими слуга Дмитрія, Луппа, доторкаючись хворих, оздоровляв їх та проганяв бісів. З ран нетлінного тіла святого мученика, витікало пахуче миро.

В цей день, теж, згадується про землетрус в місті Царгороді, де безбожники провадили безстидне та нечестиве життя. Безбожний цар, Лев Ізавр, переслідував християн, кидав до в’язниць. Від землетрусу загинули багато вельмож в своїх пишних палатах, навіть, мури міста валилися. Ця історія продовжувалося аж два роки, навіть, море виходило із берегів та заливало близькі села, руйнувалися церкви та монастирі. Лиш, тоді народ покидав грішне життя, каявся й молилися до Богородиці про рятунок. Від молитов та щирого покаяння, покидання грішного життя народом, припинився землетрус та людність наверталася до Бога. Ось, такі історії відбувалися колись, гіркі випробування переживаємо в наш час, тому щиріше молімося до Господа, перепрошуймо його за свої гріхи та за прогрішення тих, хто ніколи не звертається до Бога!? Святий великомученику Дмитрію, молися до Господа, щоб завершив найшвидше війну в нашій Україні та в усьому світі. Прислухаймося до слів святого апостола Павла: «… шукайте горішнього ― того, де Христос сидить. Думайте про горішнє, ― не про земне» (Кл 3,1-2). Хай Бог усіх нас благословить!