Зцілення духовних і психологічних ран війни — одна з частин душпастирського плану УГКЦ. Кількість зранених людей в Україні через війну, на жаль, невпинно зростає. Наші захисники особливо потребуватимуть підтримки та професійної психологічної і духовної допомоги після переможного повернення додому. Для цього вже сьогодні Українська Греко-Католицька Церква працює над вишколом медичних капеланів.

Про курси для медичних капеланів, особливості й важливість медичних душпастирів розповів о. Віталій Воєца у програмі «Відкрита Церква» на «Живому телебаченні». Він є медичним капеланом і головою Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я Київської архиєпархії.

Нещодавно у Львові медичні капелани підвищували кваліфікацію — здобували нові знання в Міжнародній освітній програмі «Душпастирська клінічна освіта». Українська Греко-Католицька Церква є першою, яка має таку програму навчання капеланів, що складається з п’ятьох модулів. Отець Віталій Воєца розповів, що таке навчання було ініційоване Патріаршою комісією у справах душпастирства охорони здоров’я УГКЦ.

«Перші капелани, які навчалися, проходили навчання в Австрії у 2017 році. Відтак це навчання перейшло до України. Ним опікується Патріарша комісія у справах душпастирства охорони здоров’я на чолі з сестрою Севастіяною Карвацькою, — зазначив о. Віталій. — З нами працюють також психологи та спікери з Австрії. Наразі пройшли вже два модулі з п’яти. Але програма складена так, що кожен капелан може пройти це навчання протягом року, тобто це 5 заїздів по 10 днів».

За словами о. Віталія, курси проходять у межах офіційного введення закону про медичне капеланство. Нагадуємо, що вже був введений закон про військове капеланство, і багато капеланів, зокрема з нашої Церкви, пройшли спеціальне навчання разом із військовими. Зараз вони вже офіційно працевлаштовані. Відтак був проголошений закон про офіційне медичне капеланство.

«Отже, розроблені спеціальні курси для можливості священника-капелана влаштуватися в медичний заклад. Для цього священник повинен мати кілька умов. Найперше — вищу освіту — бакалавра чи магістра богослов’я. Також він має закінчити семінарію і, власне, пройти ось цю пасторальну медицину — курси, які зараз проходять у Львові», — розповів о. Віталій Воєца в ефірі «Живого телебачення».

Окрім цього, гість у «Відкритій Церкві» розповів про особливості спеціалізованого навчання для священників. Звісно, кожен священник, відповідно до свого навчання, після закінчення семінарії вже є душпастирем. Із Божої волі, із благословення єпископа його скеровують на парафію, і кожен, у межах своєї парафії чи за власним бажанням може провадити якусь соціальну роботу.

Отець Віталій наголосив, що кожен священник покликаний допомагати або сприяти, проте медичний капелан мав би мати спеціалізоване навчання: «Медичний капелан, зокрема, має зрозуміти структуру та специфіку медичного закладу, як там усе налагоджено. Він має знати нормативні бази. Перебуваючи в медичній спільноті, він може бути для них тим, хто в делікатний спосіб може зрозуміти природу чи походження якогось явища. Капелан, маючи певні навички — біоетичні, богословські — може зрозуміти, чим послужити або допомогти тому самому медикові, який є на роботі цілодобово, пацієнтові, його родині. І, власне, основне правило капелана — не зашкодь. Тобто дуже важливо зрозуміти, як ти можеш людину підтримати, як можеш супроводжувати її на тому етапі життя, на якому вона опинилася в медичному чи військовому закладі».

Важливо також розуміти, що основне покликання медичного капелана — це робота не лише з пацієнтами, а й з медичними працівниками, і з родичами хворих. Отець Віталій розповів про міф, що коли священник чи капелан приходить до медичного закладу, то всі думають, що він приходить до пацієнтів. Насправді ж він найперше приходить до медиків.

«Зараз дуже багато наших медиків також сприяли і допомагали тому, щоб лікувати поранених. Вони на собі відчували ті тяготи, які зараз переживає кожен українець. Вони у своїй роботі виконують дуже потужні речі, які деколи ми не бачимо за межами лікарні, — наголосив о. Віталій. — Капелан є всередині структури того чи того закладу. Він розуміє специфіку, відтак може посприяти, допомогти, щоб людина не вигоріла, не втратила бажання працювати».

Отож Міжнародна освітня програма «Душпастирська клінічна освіта», яку пропонує Церква священникам, створена у співпраці з різними державними органами, з Міністерством охорони здоров’я, з Центром громадського здоров’я. Так важливо сьогодні уміти зцілювати рани війни, адже зранених є, на жаль, дуже багато. І наші захисники, і їхні сім’ї, і військовополонені, які повертаються з тортур, приходять до капеланів, а ще потрапляють у соціум, який має бути готовий їх прийняти.

«Ми можемо підтримати людину, дати їй надію, її супроводжувати, щоби спільно разом пережити ті лихоліття, відтак повернутися не тільки фізично з війни, а й духовно. Ті знання і навички, як працювати з людьми, які пережили виїзд зі свого місця, які пережили тортури, які переживають ПТСР, які в родині мають загиблих чи поранених, допомагають кожному священникові-душпастирю бути готовим підставити плече, супроводити. Ті знання, які пропонує наша Церква і вже стартують у плані курсу підвищення кваліфікації кожного з нас, допоможуть нам зрозуміти природу походження цих явищ, і делікатно, не зранивши ту людину, допомогти їй рухатися далі», — зазначив о. Віталій у програмі «Відкрита Церква» на «Живому телебаченні».