Навіть серед багатьох трудностей християнин не повинен піддаватись пригніченню, але жити надією. На цьому наголосив Папа Франциск у проповіді під час ранкової Служби Божої у четвер, 27 листопада 2014 року, яку він очолив у каплиці ватиканської резиденції «Дім Святої Марти», де він проживає. Проповідник також наголосив на тому, що зіпсованість та байдужість віддаляють людину від зустрічі з Господом Ісусом.

Літургічні читання цього дня, взяті із новозавітньої книги Одкровення та Євангелії від святого Луки, у яких розповідається про занепад міста Вавилону та пророцтво падіння Єрусалиму, стали натхненням для Вселенського Архиєрея, щоб застановитись нам темою занепаду міст та людей, які віддалились від Бога і не прийняли Його. Крах тих двох міст мав різні причини: Вавилон був символом зла, гріха й зіпсованості, він вважав себе власником світу. «А коли накопичується гріх, – мовив Єпископ Риму, – втрачається здатність реагувати і починається занепад». Щось подібне стається із зіпсованими людьми, які не мають більше сили реагувати. Корупція може дати якесь тимчасове щастя, чи владу, може забезпечити людині почуття задоволення із себе самої, але не залишає місця для Господа, для навернення. Папа наголосив, що тут мова не йде лише про економічну корупцію, але про корупцію також і гріхами, особливо про ту найгіршу: зіпсованість світським духом. Проповідник зазначив, що Вавилон символізує «кожне суспільство, кожну культуру, кожну людину, що віддалилася від Бога, а також віддалилася від любові до ближнього», що спричинює занепад.

Натомість, карах Єрусалиму має іншу причину. Це місто є Божою нареченою, яка не зрозуміла часу Господніх відвідин, що й викликало смуток і сльози Ісуса. Занепад Єрусалиму пов’язаний із байдужістю до того, що Господь прийшов, приносячи спасіння. Маючи книги Мойсея та пророків, те місто не відчувало потреби у спасінні Господньому. У ньому не було місця для спасіння: двері того міста були замкнені перед Господом. Христос стукав у ті двері, але намарно, адже його мешканці не виявили бажання відчинити і прийняти Христа та Його спасіння.

Святіший Отець підкреслив, що ці два приклади із біблійних читань, спонукають кожного із нас призадуматись над власним життям. Може і ми схожі на потопаючий у зіпсованості Вавилон або на байдужий Єрусалим?! Але послання, яке Церква скеровує до вірних через ці біблійні уривки є посланням надії. У тих двох текстах звучить також обіцянка надії: Ісус закликає нас підняти голову і не знеохочуватись. Так, довкола нас є чимало зла, корупції, воєн, терпіння, ненависті, світського духу, але усе це занепаде і настане обіцяний бенкет Божого Царства. «Просімо у Господа благодаті, щоб, із завжди піднятою головою, бути приготованими до бенкету, який на нас чекає», – закінчив Папа Франциск.