Папа: Литва має що запропонувати міжнародній спільноті
  • Суб, 22/09/2018 - 15:30

У своїй першій офіційній промові в рамках Апостольської подорожі до країн Балтії Глава Католицької Церкви поділився думками про те, що означає святкувати річницю незалежності та про важливість гостинності й відкритості.

Відмінності через діалог, відкритість та зрозуміння можуть перетворитися в міст поєднання між європейським сходом і заходом. На це, серед іншого, звернув увагу Папа Франциск у своїй першій промові на литовській землі, виголошеній під час зустрічі з представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства, що відбулася у суботу, 22 вересня 2018 р., на площі перед президентським палацом у Вільнюсі після візиту ввічливості до Глави Держави.

Черпати з минулого сили для теперішнього й майбутнього

Назвавши «причиною радості та надії» можливість розпочати паломництво до країн Балтії з литовської землі, яка за словами святого Івана Павла ІІ, сказаними 25 років тому, є «мовчазним свідком палкої любові до релігійної свободи» і подякувавши Президентові Далії Ґрібаускайте й усім литовцям за гостинність, Папа звернув увагу на те, що його візит відбувається в «особливо важливий період життя» Литви, яка відзначає 100-річчя проголошення незалежності, а цей період був позначений «численними випробуваннями та стражданнями».

«Відзначати сто років незалежності означає призупинитися, відновити в пам’яті прожите, щоб увійти в контакт з усім тим, що сформувало вас як націю та віднайти ключі, які допоможуть дивитися на виклики теперішнього й у такий спосіб прямувати до майбутнього в кліматі діалогу та єдності між усіма мешканцями, щоб ніхто не був виключений. Кожне покоління покликане засвоїти боротьбу й досягнення минулого та в теперішньому шанувати пам’ять предків. Не знаємо, яким буде завтра, але з певністю знаємо, що кожна епоха має завдання зберегти “душу”, яка її сформувала та допомогла їй перетворити кожну ситуацію болю й несправедливості в шанс зберегти живим і дієвим коріння, що принесло плоди сьогодення. І ваш народ має сильну “душу”, що допомогла витривати й будувати», – сказав Глава Католицької Церкви.

Місце для кожного

У цьому контексті Святіший Отець звернув увагу на те, що протягом історії Литва зуміла знайти місце для представників різних народів (литовців, татар, поляків, росіян, білорусів, українців, вірмен, німців, євреїв) та віросповідань (католиків, православних, протестантів, старо-католиків, мусульман, юдеїв), які жили в мирі «до приходу тоталітарних ідеологій, що розбивають здатність приймати та гармонізувати відмінності, сіючи насильство й недовіру». Черпати сили з минулого означає «відновити й зберігати завжди живим» те, що стало запорукою спроможності зростати як нація і не піддаватися, тобто, «толерантність, гостинність, взаємопошану та солідарність».

За словами Папи, в світі, де зростають голоси, що «сіють поділи й протистояння» та проголошують, що «єдиним можливим способом гарантувати безпеку та виживання культури є усування інших», литовці можуть запропонувати «своє оригінальне слово», яким є «прихистити відмінності». «Через діалог, відкритість та зрозуміння вони можуть перетворитися в міст поєднання між європейським сходом і заходом. Це може стати плодом зрілої історії, запропонований вами, як народом, міжнародній спільноті та, зокрема, Європейському Союзові», – сказав Глава Католицької Церкви, зауважуючи, що литовці «на власному тілі» пережили спроби «нав’язування єдиної моделі».

Молодь – майбутнє й теперішнє

Святіший Отець також підкреслив, що черпати сили з минулого означає «присвячувати особливу увагу наймолодшим», які «не лише є майбутнім, але й теперішнім країни», якщо й далі перебуватимуть «в єдності з корінням народу». «Народ, в якому молоді знаходять простір для зростання та праці, допоможе їм почуватися головними дійовими особами побудови суспільства та спільноти. А це уможливить усім з надією підвести погляд у майбутнє», – сказав Папа, запевнивши у тому, що Литва може, як і дотепер, розраховувати також і на внесок і співпрацю Церкви в дбанні про те, «щоб ця земля змогла здійснити своє покликання бути землею-мостом спільності та надії».