Про необхідність зберігати в пам’яті історію спасіння та про небезпеку для християнина втратити «компас серця» проповідував Папа Франциск 7 березня 2019 р. у каплиці «Дому святої Марти».

Свою проповідь, виголошену під час Святої Меси у четвер, 7 березня 2019 р., Папа Франциск побудував на біблійному читанні із старозавітньої книги Второзаконня (Вт. 30, 15-20), а саме на тій частині промови пророка Мойсея до вибраного ізраїльського народу, якою він приготовляв ввірений йому люд ввійти в обіцяну землю, ставлячи перед ним вибір – життя або смерть. За словами Святішого Отця, мова йде про «звернення до нашої свободи».

Прямування доброю дорогою

Окремо Єпископ Риму підкреслив три речення з прочитаної під час Святої Меси Мойсеєвої промови, а саме: «якщо твоє серце відвернеться», «якщо ти не слухатимеш» і «якщо ти станеш припадати лицем до землі перед іншими богами» (пор. Вт. 30, 17).  Якщо людна відвертає своє серце від Бога, якщо виходить на дорогу, що не є доброю, тобто є такою, що або веде в протилежній бік, або в якомусь іншому напрямку, відмінному від доброго шляху, тоді вона втрачає орієнтир, втрачає компас для подальшого прямування життєвим шляхом. Серце без компасу становить небезпеку як для самої особи, так і для інших людей, що навколо неї. А причиною того, що серце втрачає свій орієнтир є брак слухання Божого голосу та ідолопоклонство.

Люди, іноді, глухі на Божий голос

«Також і ми, іноді, в душі стаємо глухими, не слухаємо Господа», – зазначив проповідник, перестерігаючи перед ідолами, які різними способами бажають привернути нашу увагу та спонукати нас їм поклонятися. Такою є небезпека на нашому шляху до обіцяної землі, яка обіцяна кожному із нас і де відбудеться зустріч з Ісусом Христом.

«Великий Піст допомагає нам прямувати тим добрим шляхом», – наголосив Папа, зазначаючи також, що не чути Господа та Його обітницю означає втратити пам’ять. Людина втрачає пам’ять тоді, коли забуває про великі речі, які Всевишній довершив в її житті, чи в житті Церкви або Божого люду, та звикає прямувати життєвим шляхом самотужки. Єпископ Риму заохочує розпочати Чотиридесятинцю, просячи у Господа «благодаті пам’яті».

Небезпека добробуту

Спираючись на біблійному читанні, Папа звернув увагу на те, що також і тоді коли людина живе в добробуті, як матеріальному, так і в духовному, то існує ця небезпека втрати пам’яті про Божу допомогу та Його присутність на нашому життєвому шляху. Мова йде про небезпеку потрапити в стан «амнезії», мовляв: «Мені добре так, як є, і я не пригадую того всього добра, яке Господь довершив у моєму житті». Таким чином наше серце починає виходити на інший, недобрий шлях, адже не чує Божого голосу у своєму серці.

Людина пам’ятає те, що хоче пам’ятати

Вселенський Архиєрей підкреслив, що ізраїльський народ пам’ятав про те, як Господь спас його у пустелі, але коли забракло води та їжі, то почав нарікати на Бога, пригадуючи, що в неволі було достатньо їжі. Йдеться про те, що люди пам’ятають те, що хочуть пам’ятати, тобто, існує свого роду, вибір: народ пам’ятав про їжу в Єгипті, але забув, що ця їжа була в неволі.

Папа заохотив пам’ятати про те, що Господь довершив у нашому житті: пам’ятати історію спасіння, історію нашого життя, історію шляху Ісуса з кожним із нас. Ця пам’ять допомагає нам прямувати вперед, йти до обіцяної землі, не зупиняючись, не повертаючись назад і не поклоняючись перед ідолами.

Проповідник вказав на те, що ідолопоклонство – це поведінка серця, коли людина віддає перевагу тому, що є зручнішим для неї, забуваючи про Господа. Тому, на початку Великого Посту варто молитись про «благодать пам’яті», аби, пам’ятаючи все Боже добро, чути Божий голос та йти доброю дорогою до нашої мети.