Християни не повинні боятися прямувати до повної єдності, ступаючи також і на «нові шляхи», накреслені Святим Духом. На цьому наголосив Папа Франциск, приймаючи у понеділок, 6 лютого 2017 р., делегацію Німецької Євангельської Церкви, яку супроводжував кардинал Райнгард Маркс, Голова Єпископської Конференції Німеччини.

Глава Католицької Церкви наголосив на несхитному заанґажуванні Церкви у те, щоб «відважно й рішуче» прямувати до «дедалі повнішої єдності». У світлі спогадування 500-річчя Реформації, він пригадав слова святого попередника Венедикта XVI, сказані 2011 року під час зустрічі з євангеликами Німеччини, коли він стверджував, що «питання милосердного Бога» було «рушієм життя та всього шляху» Мартіна Лютера.

Сьогодні, як зауважив Папа Франциск, слід «наново пропонувати людям нашого часу радикальну новизну Ісуса, безмежне Боже милосердя», що є тим, чого свого часу добивалися реформатори. Ступаючи екуменічним шляхом, слід «оглядатися в минуле без образ», але й не приховуючи істини. Адже поділ між християнами був, «без сумніву, трагічною подією», та «поразкою» і католиків, і послідовників Лютера.

«Віруючі перестали почуватися братами й сестрами у вірі, – сказав він, – але ворогами та конкурентами; надто довго вони підживлювали ворожість та були заповзятими у змаганнях, пронизаних політичними і владними інтересами, іноді без докорів сумління застосовуючи насильство одні супроти одних, брати проти братів. Сьогодні, натомість, – сказав Святіший Отець, – дякуємо Богові за те, що, нарешті, “відклавши всі тягарі”, ми по-братньому “витривало поспішаємо до змагання, що призначене нам, вдивляючися пильно в Ісуса” (Єв 12, 1-2)».

«Відмінності в питаннях віри і моралі, що досі існують, залишаються викликами на дорозі до видимої єдності, до якої прагнуть наші брати й сестри. Особливий біль переживають подружні пари, члени яких належать до різних конфесій, – вів далі Папа. – Слід обережно, з постійною молитвою та всіма силами, анґажуватися в те, щоб подолати існуючі перешкоди, посилюючи богословський діалог та скріплюючи співпрацю між нами, насамперед, у служінні найстражденнішим та захисті створіння, якому загрожує небезпека».

Підсумовуючи, Єпископ Риму підкреслив, що євангелики та католики можуть разом нести Ісуса сьогоднішньому людству у «все-таки примиреній різноманітності», служачи ближнім у світі, який є свідком нових форм суспільного виключення та маргіналізації.