Папа про кризи сучасного світу, найдраматичніша з яких – війна
  • Птн, 01/07/2022 - 18:00
В інтерв’ю для інформагентства «Télam» Папа Франциск вкотре наголосив, що конфлікти народжуються внаслідок відсутності діалогу та висловлює розчарування нездатністю ООН зупинити їх. Підводячи підсумки понад дев’яти років понтифікату, Святіший Отець зазначив, що він діяв як каталізатор побажань Колегії Кардиналів.

«Ми не можемо повернутися до оманливої безпеки політичних та економічних структур, які ми мали раніше», – це один із найбільш значущих висловів з обширному інтерв’ю, яке Папа Франциск дав Бернарді Льоренте, журналістці аргентинського інформагентства Télam. Наступник святого Петра поділився своїми думками про такі теми, як пандемія, турбота про спільний дім, молодь, політичні зобов’язання, Церква в Латинській Америці, криза інституцій. Велику увагу він присвятив темі війни, а також підбив деякі підсумки свого понтифікату. Центральним питанням цього інтерв’ю стало питання про те, як вирішуються чи не вирішуються кризи. Як зазначив Папа, якщо ми відмовляємося від цього завдання, то кризи переростають у конфлікт. «А конфлікт – це щось замкнуте в собі, що шукає вирішення в собі та самознищується».

Африка без вакцин: приклад невдалого управління пандемією

Торкаючись теми пандемії коронавірусу, Святіший Отець зізнався, що йому не подобається те, як вирішується ця проблема. Він навів приклад Африки, яка залишилася без достатньої кількості вакцин, і вказує на присутність інших інтересів в управлінні. «Використовувати кризу для власної вигоди означає погано виходити з неї» – підкреслив він, додаючи, що припущення, згідно з яким певна група наодинці може вийти з кризи, є ілюзією.

 

Війна – це відсутність діалогу

Однією з найдраматичніших криз є війна, якій Єпископ Риму присвятив велику увагу в другій частині цього інтерв’ю. Мова йшла, насамперед, про війну в Україні, але Папа згадав також про трагедії Руанди, Сирії, Лівану, М’янми. «Війна, на жаль, – це щоденна жорстокість. На війні не танцюють менует, а вбивають», – із смутком зазначив Папа, вкотре висуваючи претензії до системи торгівлі зброєю, яка сприяє цьому. Повертаючись до поняття “справедливої війни”, він зазначив: «Справедлива війна може існувати, існує право на захист, але спосіб, у який це поняття використовується сьогодні, потрібно переосмислити», – підкреслив Святіший Отець, вкотре наголошуючи на важливості вміння слухати одні одних – навіть у буденному житті – щоб бути здатними діалогувати і, таким чином, не допускати конфліктів.

У цьому контексті Єпископ Риму із сумом пригадав відвідини 2014 року військового меморіалу в Редіпульї на півночі Італії з нагоди сторіччя початку першої світової війни; а також військового кладовища в Анціо поблизу Риму. «Яка жорстокість», – прокоментував він. Згадуючи висадку в Нормандії та 30 тисяч хлопців, яких нацисти позбавили життя, Папа ставить риторичне запитання: «Чи це виправдано?». Він також закликав усіх відвідувати військові кладовища в Європі, щоб усвідомити це.

ООН не має достатньої влади, щоб зупинити війни

У світлі цих роздумів, з відвертістю, з якою Папа звик висловлюватися, він визнав своє розчарування в діяльності Організації Об’єднаних Націй, яка, хоч і сприяє уникненню воєн (наприклад, на Кіпрі), але їм не вдається їх зупинити, «вони не мають достатньої влади». Він зазначив, що під час криз існують певні «інституції гідні похвали» (на яких він покладає певну надію), а інші, натомість, займаються вирішенням внутрішніх проблем. Святіший Отець зауважив, що міжнародні інституції повинні бути мужніми та креативними у подоланні ситуацій, які він називає “смертоносними”.

 

Про природу, яка не вибачає, та знеохочену молодь

Інша криза, на яку звернув увагу Наступник святого Петра – це екологічна. Мова йде про спотворене використання природи, за яке природа змушує людину платити. «Ми погано використовуємо свої ресурси», – стверджує Папа.

Говорячи про молодих людей, Папа вказує на їхнє знеохочення та розчарування стосовно політики, і серед причин цього називає мафіозні та корупційні схеми. Тому він закликає молодь вивчати «політичні науки, вчитися співіснування, а також політичної боротьби, яка очищає нас від егоїзму і спонукає до поступу». Однак Святіший Отець показує, що довіряє молодим людям, навіть якщо вони зазвичай не ходять на Святу Месу: важливо допомагати їм зростати і супроводжувати їх.

Він також описує те, що вважає злом нашого часу: нарцисизм, знеохочення і песимізм, що є елементами так званої дзеркальної психології. За його словами, її можна подолати завдяки почуттю гумору, «яке вчиняє нас людянішими», завдяки зустрічі з іншими, тобто так званій «філософії іншості».

Наступного року – 10 років понтифікату

В контексті того, що наступного року Папа Франциск відзначатиме десятилітній ювілей свого понтифікату, журналістка попросила його підвести короткі підсумки. Він наголосив, що він «зібрав усе, про що говорили кардинали на зібраннях перед конклавом». «Я не думаю, що з мого боку є щось оригінальне, – зізнається він. – Я розпочав те, що ми всі разом вирішили».

Саме у такому стилі була розроблена Апостольська конституція Praedicate Evangelium, що була результатом восьми з половиною років праці та попередніх консультацій. Папа наголосив, що він був ніби каталізатором процесу: «Тобто, хочу, щоб було зрозумілим, що це не мої ідеї. Це ідеї всієї Колегії Кардиналів, які просили про це».

Латиноамериканський відбиток

Папа Берґольо визнає, що Церква в Латинській Америці має особливий підхід, який полягає в тому, аби діалогувати з Божим людом. І цей підхід неминуче залишив свій відбиток у його вченні. Єпископ Риму уточнив, що латиноамериканський народ зміг проявити свій справжній протагонізм саме в релігійній сфері, вказуючи також на спроби ідеологізації в самій Церкві, як наприклад, використання марксистського аналізу дійсності в теології визволення.

Погляд Франциска на Латинську Америку, його рідний материк – це погляд тих, хто бачить його повільний шлях, шлях боротьби та мрії про єдність святого Мартина і Болівара. «Вона завжди була жертвою, і вона завжди буде нею, поки повністю не звільниться від імперіалізмів-визискувачів», – підкреслив Святіший Отець, відзначаючи, що всі країни мають цю проблему.

Викривлення дійсності в ЗМІ

В контексті того, що голос Папи Франциска набуває дедалі більшої ваги у сучасному світі на соціальному та політичному рівні, він зазначив, що його діями та твердженнями керує узгодженість між тим, що він відчуває перед Богом та іншими. Він додав, що не хвилюється, якщо ці дії та твердження справді не зможуть щось змінити, хоча вважає їх корисними.

Наступник святого Петра наголосив, що мусить бути дуже обережним, бо існує ризик маніпуляції його ідей з боку ЗМІ. Він навів приклад суперечки, яка виникла в контексті висловів про війну в Україні: «Правдою є те, що беруть одну фразу поза контекстом і приписують тобі те, що ти не мав на увазі. Іншими словами, потрібно бути дуже уважними. Наприклад, у випадку війни розгорілася ціла суперечка про одне моє висловлювання в єзуїтському часописі: я сказав, що “тут нема ні добрих, ні злих” і пояснив чому. Але взяли тільки цей вислів і сказали: “Папа не засуджує Путіна!”. Дійсність же полягає в тому, що стан війни – це щось набагато універсальніше, серйозніше, де немає добрих і злих. Ми всі є втягненими, й ми повинні засвоїти це».

Повертаючись до теми ЗМІ, Папа Франциск застеріг від медіа-тенденцій, які призводять до викривлення дійсності. Він вказав на чотири «гріхи комунікації»: дезінформація (говорити те, що зручно); наклепи (вигадувати щось на шкоду людині); дифамація (приписування комусь думки, яка тим часом змінилася); копрофілія (любов до бруду, смакування скандалу).

«Комунікація – це щось святе», – наголосив Папа, додаючи, що вона повинна здійснюватися «чесно й автентично». Він закликає медіа до здорової об’єктивності, «що не означає, що це дистильована вода». «Щоб бути добрим комунікатором, слід бути правильною людиною», – зазначив він.

 

Життя прекрасне, якщо вмієш чекати

У завершальній частині інтерв’ю Папа Берґольйо пригадує часи конклаву, зміни у своєму житті після його обрання, а також своє життя до того, як став Папою: «Це історія життя, в якому було багато Божих дарів, багато моїх недоліків, – зізнається він, – багато поглядів, що не були достатньо універсальними. У житті вчимося бути універсальним, бути милосердним, бути менш поганими». На прохання журналістки Папа поділився словами, які він звернув би до себе самого: «Бідолашний, що тебе спіткало! Але це не так трагічно бути Папою. Ти можеш бути добрим пастирем».

Інтерв’ю завершується своєрідним самоаналізом особистості Папи Франциска від того часу, як він зійшов на Петрів престол: «У моєму житті були жорсткі періоди, коли я вимагав надто багато. Тоді я зрозумів, що не можна прямувати цим шляхом, що потрібно знати, як провадити. Саме таким є батьківство Бога». Папа не уникає критики і визнає, що у період, коли був єпископом, він був надмірно суворим. Він зазначив також, що життя прекрасне, якщо людина вміє чекати, як це робить Бог із нами. Саме цю рису Божого стилю, як каже Папа, він розвинув у собі з часом. «Чи Папа Франциск буде з нами ще деякий час?» – запитала на завершення журналістка. «Нехай вирішує Той, що там вгорі», – відповів Святіший Отець.

 
 

Уська Орися -- доктор теології

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць