Папа про поштову й телефонну службу однієї з найменших держав світу
  • Чтв, 06/06/2019 - 14:16

Звертаючись до працівників Ватиканської Пошти та Служби Телефонного Зв’язку, Святіший Отець вказав на їхній внесок у налагодження й підтримання приязних взаємин Святого Престолу з державами, громадами та окремими вірними.

У четвер, 6 червня 2019 р., Папа Франциск прийняв на аудієнції працівників Ватиканської Пошти та Служби Телефонного Зв’язку. Звертаючись до присутніх, Святіший Отець зазначив, що діяльність цих установ долає межі маленької території Ватикану. Він наголосив, що Вселенські Архиєреї завжди надавали великого значення комунікації з Главами держав, громадами та окремими вірними в різних країнах, користуючись засобами, які пропонує техніка.

Незамінне й покірне щоденне служіння

Папа вказав на важливі заслуги в цій сфері двох чернечих родин – Синів Божого Провидіння (Оріоністів) і Товариства Святого Павла (Паолінів), – без щоденної праці яких важко уявити життя міста-держави Ватикану. Завдяки своєму цінному служінню вони щодня допомагають численним особам «зв’язуватися» з Папою, а він «зв’язується» з іншими. «Для цього комунікативного обміну, – наголосив Святіший Отець, – не існує віддалі; він відповідає на потребу осіб налагоджувати людські взаємини; і, насамперед, входить у всі домівки, як багатих, так і бідних».

Поширювати християнське послання

Ватиканська Пошта та Служба Телефонного Зв’язку, за словами Папи, сприяють взаєморозумінню та співпраці між країнами різних континентів, полегшуючи обмін матеріальних дібр, але, насамперед, духовних і культурних цінностей. «Таким чином, – додав він, – поштова й телефонна служба однієї з найменших держав світу сприяють поширенню християнського послання». Папа Франциск зазначив, що для багатьох працівників Ватиканської Пошти та Служба Телефонного Зв’язку, які щодня входять у прямий контакт з людьми, це є нагодою для християнського свідчення, а праця у Ватикані повинна ще більше спонукати їх плекати власну віру.

На завершення Святіший Отець закликав учасників аудієнції сприяти тому, аби їхні сім’ї ставали «домашньою Церквою», в якій віра і життя переплітаються в радісних і сумних повсякденних подіях.