Зустрічаючись з референтами Синодального шляху Католицької Церкви в Італії, Святіший Отець поділився кількома настановами в процесі розпізнавання почутих голосів церковних громад, які стосуються ідентичності Церкви як Божого люду.

25 травня 2023 р. Папа Франциск прийняв на аудієнції референтів Синодального шляху Католицької Церкви в Італії. У своєму слові Святіший Отець сказав, що даний процес є унікальним досвідом слухання Святого Духа та зіставленням різних голосів християнських громад, щоб зробити їх більш місіонерськими та більш підготовленими до євангелізації в сучасному світі.

Разом ступати вперед

Папа Франциск наголосив на потребі ступати вперед, незважаючи на труднощі під час синодального шляху, дозволяючи Святому Духу вести себе. «Синодальна Церква є такою, тому що має живе усвідомлення того, що ступає вперед крізь історію в товаристві воскреслого Христа, піклуючись не про свій захист та власні інтереси, а про служіння Євангелію в стилі безкорисливості та піклування, плекаючи свободу та креативність, властиву тим, хто свідчить про добру новину Божої любові, залишаючись вкоріненим у те, що є істотним. Церкві, обтяженій структурами, бюрократією, формалізмом, буде важко ступати вперед крізь історію, у ногу з Духом, вона залишиться на місці і не зможе ступати, зустрічаючи чоловіків і жінок нашого часу», – підкреслив Святіший Отець.

Друга порада стосувалася спільного формування Церкви. У цьому сенсі Папа вказав на не, що Церква є святим Божим людом, де внаслідок Святої Тайни Хрещення, виходячи з особливостей свого покликання, кожен її член повинен брати активну участь у житті та місії Церкви. «Нам потрібні християнські громади, у яких розширюється простір, де кожен може почуватися як вдома, де структури та душпастирські засоби сприяють не створенню малих груп, а радості почуватичґ співвідповідальними», – зазначив Святіший Отець.

Церква відкрита для всіх охрещених

Третя вимога на шляху церковного розпізнавання полягає в тому, щоб бути відкритою Церквою. «Відкрити себе як співвідповідального в Церкві – це не те саме, що впроваджувати світську логіку розподілу влади, це означає плекати бажання розпізнавати іншого в багатстві його харизм та його унікальності», – сказав Папа Франциск. За його словами, у Церкві кожен може знайти своє місце та мати голос, особливо молодь, жінки, бідні, ті, хто зазнав розчарування. «Допоки їхня присутність буде спорадичною ноткою в цілісному церковному житті, Церква не буде синодальною, вона буде Церквою небагатьох», – зазначив Святіший Отець.

У цьому контексті він сказав, що деколи складається враження, що богопосвячені спільноти, курії, парафії все ще занадто заглиблені в себе. Це є хворобою у Церкві, яка позначена посиланням лише на себе, відзначається т. зв. «оборонним неоклерикалізмом», що породжений страхом, наріканням на світ, який нас більше не розуміє, потребою підтверджувати та відчувати свій вплив. «Синод закликає нас стати Церквою, яка радісно, смиренно і творчо ступає вперед у нашому часі, усвідомлюючи, що всі ми – вразливі і потребуємо один одного», – підсумував Папа Франциск.

Чути інших серед тривог нашого часу

«Ми послані не гасити, а запалювати серця наших братів і сестер і дозволити, в свою чергу, щоб нас освітлювали спалахи їхніх сумлінь, які шукають істину», – вів далі Святіший Отець. У зв’язку з цим завданням він навів запитання одного в’язничного капелана, який запитував, що можна зробити, щоби досвід синодальності, пережитий у в’язниці, вилився у прийняття в церковний громадах. «На основі цього питання я б додав останню настанову: бути “неспокійною” Церквою серед тривог нашого часу. Ми покликані прийняти тривоги історії і дозволити, щоб вони нас розворушити, ставити їх перед Богом, занурювати їх у Христову Пасху», – зазначив Папа Франциск. За його словами, досвід в’язнів, які відчули милосердне обличчя Бога, кидає виклик і перед церковною громадою, яка повинна відійти від упереджень, приймати тих, хто провів роки у в’язниці, чути їхнє свідчення та ламати з ними хліб Божого слова. «Це приклад доброго неспокою, який ви мені дали; і я міг би згадати багато інших прикладів: досвід Церкви, яка приймає виклики нашого часу, яка вміє виходити до кожного, щоб звіщати радість Євангелія», – підсумував Святіший Отець. На завершення він побажав продовжувати синодальний шлях, довіряючи Святому Духу, Який творить злагоду та сопричастя у Церкві, прикрашаючи її своїми плодами.