Священики повинні бути посередниками Божої любові, а не тими, що дбають лише про особисті інтереси. На цьому наголосив Папа Франциск у проповіді під час ранкової Святої Меси у каплиці «Дому Святої Марти» у Ватикані у п’ятницю, 9 грудня 2016 р. Серед іншого, Святіший Отець перестеріг перед небезпеками, які чигають на служителів Божого культу, а саме перед накладанням на вірних тягарів, яких самі не носять, та зісвітченням, що перетворює священиків на звичайних виконавців священичих функцій.  

До цих роздумів Главу Католицької Церкви натхнув євангельський уривок, де розповідалось про незадоволення народу, якому все було недовподоби. Проповідник підкреслив, що також і в наш час є багато «незадоволених християн», які не можуть збагнути головного вчення Ісуса Христа. Однак, Папа забажав зупинитись на невдоволених священиках, які також своєю поставою спричиняють багато зла. Їхнє серце далеке від Господа, тому й вони нарікають та живуть у смутку.

Бути близьким учнем Ісуса повинно давати священикові повне задоволення. Адже Господь вибрав його бути посередником між Ним та людьми. Священик не повинен виконувати це посередництво у дусі світського працівника, який зробив свою роботу і за неї отримав винагороду, однак, при цьому не жертвуючи нічого, що йому належить. Натомість священик – це такий посередник, який жертвує собою, щоб поєднати дві частини, який дає своє життя, тобто свої сили, енергію, втому, працю та багато іншого задля поєднання людей з Господом. На переконання Вселенського Архиєрея, справжній священик – «це дуже близький до народу посередник», який знає, що означає забруднити руку, пожертвувати собою. Саме тому, коли священик перестає бути таким посередником і перетворюється у звичайного виконавця своїх обов’язків, він перестає бути щасливим і впадає у смуток, що, у свою чергу, спонукає його до пошуку маленького щастя у владі чи через видимі плоди своєї діяльності.

Іноді, щоб показати себе важливими, священики, які перестали бути справжніми посередниками, вдаються до строгості, накладаючи на людей надмірні тягарі, віддалюючись від народу, не розуміючи, що означає людський біль. Як наголосив Папа, багато людей приходить до Церкви, щоб знайти розуміння, утішення, але знаходить лише строгість та нерозуміння. Підсумовуючи, проповідник зазначив, що надмірно строгий та зісвітчений священик стає смішним в очах вірних, адже починає дбати про зовнішність та інші другорядні речі, перетворюється на виконавця обов’язків, який зійшов на неправильний шлях.

Звертаючись до священик, Єпископ Риму заохотив їх зробити добрий іспит сумління та призадуматись чи бува вони не перетворились на звичайних виконавців священичих обов’язків, які відзначаються строгістю та світським духом, які дбають лише про свій комфорт, забуваючи про покликання служити іншим. Доброго священика, на думку Папи, можна також побачити з поведінки щодо дітей: чи він вміє бути радісним з дітьми, побавитись із ними, посміятись... Справжній посередник між Богом і людьми є відкритим, він вміє сміятись, прийняти та зрозуміти іншого, поспівчувати йому.

На закінчення Глава Католицької Церкви подав у приклад доброго священика святих Полікарпа, Франциска та Павла, називаючи їх іконами священиків-посередників, які є прикладом стійкості у покликанні, мужності, погодження з Божої волею, вірності та жертовності.