Звертаючись до учасників екуменічної й міжрелігійної зустрічі молоді в столиці Північної Македонії, Святіший Отець зазначив, що основною характеристикою молоді є здатність мріяти і закликав їх бути ремісничими надії для свого народу і всього людства.

У вівторок по полудні, 7 травня 2019 р., Папа Франциск прибув до центру душпастирства в Скоп’є на екуменічну й міжрелігійну зустріч молоді, в якій взяли участь понад 1100 молодих людей. Душпастирський центр, що розташований біля Катедрального собору, є місцем зустрічей та ініціатив, організованих місцевою Церквою. Молодь зустріла Святішого Отця співом, після чого пролунали свідчення молодих людей.

Зробити остаточний вибір

Першими запропонувала своє свідчення подружня пара Драґана й Марії, що працюють перекладачами. Вони розповіли про історію зародження своєї сім’ї: познайомившись в університеті одинадцять років тому, вони, як християни, католик і православна, вирішили взяти шлюб в Католицькій Церкві. Перед тим як прийняти Святу Тайну Подружжя, вони протягом дев’яти років жили разом. «Відколи ми в шлюбі, досвідчуємо благодаті цього Святого Таїнства й відчуваємо, що в нашій любові присутня також допомога Неба, – підкреслили вони. – Багато людей намагалися переконати нас, що після багатьох років спільного життя і через те, що наші батьки були розлучені, церковний шлюб був би простою формальністю. Натомість тепер ми переживаємо велику зміну в нашому єднанні. Ми почали молитися разом, зросло взаєморозуміння між нами та з іншими. Ми відчуваємо, що кожен день для нас – це Боже чудо в нашому житті». Драґан і Марія звернулися до Святішого Отця з проханням про слово підтримки й заохоти тим молодим людям, які бояться зробити остаточний вибір в житті, бо нездатні відрізняти між віртуальним і реальним життям та шукають відповідей в інтернеті, а не в своїх сім’ях, чи Церкві.

Мрія молодої мусульманки

Другою виступила мусульманська дівчина Лірідона, яка розповіла про приятельські стосунки з християнами, які їй допомогли краще пізнати себе та свою релігійну традицію. «Я думаю, що ми, що віримо в Єдиного Милосердного Бога, можемо дати надію втомленому світові. Я мрію про світ, в якому панують щирі й відкриті стосунки між людьми та спільнотами, між народами й віровизнаннями». «Може я мрію занадто багато? – звернулася вона із запитанням до Святішого Отця, – Чи ми, молоді мусульмани й християни, можемо спільно трудитися задля спільного добра?»

Бажання пригод та змін

Останньою дала свідчення Божанка, католичка візантійського обряду, студентка медицини. Вона зазначила, що молодим людям подобаються пригоди, їх приваблюють нові й незнані дороги. «Багато молодих людей, шукаючи сенс життя й любові, потрапляють у рабство залежностей: алкоголю, азартних ігор, а також залежностей від сучасних технологій, – додала вона, вказуючи також на іншу проблему македонської молоді: багато з них покидають свою країну, шукаючи краще оплачувану працю за кордоном. «Але я хочу залишитися тут, поруч з моєю сім’єю, – наголосила вона, – бо тільки таким чином можу змінити те, що мені не подобається, і можу вчинити ту частину землі, що мене оточує, кращим місцем для життя».

Основна ознака молоді – здатність мріяти

Папа Франциск розпочав своє звернення до молоді, відповідаючи на запитання мусульманської дівчини Лірідони: «Чи я мрію занадто багато?». «Мріяти ніколи не забагато», – відповів він, зазначаючи, що одна з основних проблем сучасної молоді полягає в тому, що вона втратила здатність мріяти. Коли людина не має мрій, на їхньому місці з’являються нарікання, відчай, або сум. Нарікання, за словами Папи, – завжди ведуть хибною дорогою. Натомість, у контексті суспільних і особистих труднощів, потрібно не боятися, а за прикладом Лірідони, мріяти про велике.

«Декілька місяців тому, – сказав Папа, звертаючись до дівчини, – ми з одним приятелем, Великим Імамом Аль-Азгаром Аль-Таїбом також мали мрію, дуже подібну до твоєї, і це спонукало нас докласти певних зусиль і разом підписати документ, в якому йдеться про те, що віра повинна спонукати нас, віруючих, вважати інших братами, яких ми повинні підтримувати й любити, не дозволяючи, щоб нами маніпулювали мізерні інтереси». «Ми – дорослі, і це не час для мрій, – наголосив Святіший Отець. – Але ви мрійте, мрійте про велике!»

Пригода, що вимагає справжньої мужності

Посилаючись на свідчення католички Боженки, яка говорила про любов молоді до пригод, Папа закликав молодих людей не боятися вчинити своє життя доброю пригодою. «А яка пригода вимагає більшої мужності від мрії, про яку говорила Лірідона: дати надію втомленому світові?», – наголосив він, додаючи, що мрії допомагають нам підтримувати впевненість в тому, що кращий світ можливий і що ми покликані приєднатись до нього завдяки своїм зусиллям.

Вселенський Архиєрей вказав на давню традицію ремісників-скульпторів, поширену в Македонії, зазначаючи що із своїми мріями ми повинні робити те, що скульптори роблять з каменем: перетворюють його в цінний мистецький твір. «Найкращі мрії, – додав він, – здобуваються з надією, терпеливістю та зусиллями, відмовляючись від поспіху, подібно до цих скульпторів».

Не дивні, але особливі

Святіший Отець зазначив, що члени Церкви не повинні виглядати дивними, а, подібно до Апостолів, бути близькими до всіх. «Однак, з іншого боку, – наголосив він, – ми повинні мати мужність бути відмінними, показувати інші мрії, які не пропонує цей світ, свідчити красу великодушності, красу служіння, чистоти, сили, прощення, вірності своєму покликанню, красу молитви, красу боротьби за справедливість і спільне добро, красу милосердя до бідних, соціальної дружби».

Вселенський Архиєрей вказав на приклад святої Метері Терези з Калькутти, яка мала велику мрію – хотіла стати «олівцем у Божих руках», і «Бог почав писати цим олівцем неймовірні й прекрасні сторінки». «Кожен з вас, – наголосив Папа, звертаючись до молоді, – покликаний трудитися власними руками, серйозно ставитися до життя, аби вчинити з нього щось прекрасне».

Мріяти разом

Наступник святого Петра зазначив, що ніхто не може відповісти на виклики життя наодинці, неможливо жити вірою без спільноти. «Важливо вірити разом! – наголосив він, вказуючи на приклад молодого подружжя Драґана й Марії. Папа зазначив також, що найбільший урок, якого навчило його життя, це цінність зустрічі віч-на-віч. Ми постійно підключені до мережі, але мало знаємо про живе спілкування одні з одними, в якому потрібно поділяти як радісні, так і неприємні хвилини. Минулорічний Синод, присвячений молоді, став, за словами Папи, прикладом такого спілкування віч-на-віч з молоддю. Святіший Отець закликав молодь до живого спілкування з іншими і, насамперед, з літніми людьми, досвід яких може допомогти уникати бажання отримати «все й відразу» та подолати незадоволення та відчай. Слухаючи розповіді літніх людей, молодь має можливість «зануритися в мудрість власного народу», і відкрити джерело несподіваної креативності, що «відкриває нові шляхи там, де інші бачать стіни, можливості там, де інші бачать небезпеку й воскресіння там, де інші бачать тільки смерть».

Зустріч з Папою Франциском завершилася проказуванням молитви Матері терези з Калькутти «Господи, тобі потрібні мої руки?»:

Господи, чи Тобі потрібні мої руки,
аби сьогодні нагодувати хворих і бідних,
які цього потребують? 
Господи, сьогодні я жертвую Тобі свої руки.

Чи Тобі, Господи, потрібні мої ноги,
які б сьогодні несли мене до тих, хто потребує приятеля?
Господи, сьогодні я жертвую Тобі свої ноги.

Господи, чи тобі потрібен мій голос,
щоб сьогодні я промовляла до всіх,
хто потребує Твого слова любові?
Сьогодні я жертвую Тобі свій голос, Господи.

Чи тобі потрібне моє серце, Господи,
аби я любила всіх без жодного винятку?
Сьогодні, Господи, я жертвую Тобі своє серце.