«По-справжньому і безумовно любити без присутності між людьми Бога – неможливо», – отець Дмитро Романко
  • Срд, 24/04/2019 - 10:52

Чи існує безумовна любов? Так, кажемо ми, адже Бог є Любов, і Бог любить нас саме так, безумовно. Проте це не може бути лише словами чи знаннями. Це атмосфера, дух, який зімітувати неможливо і який можна тільки пізнати, певний стиль життя, який формує цю атмосферу. Тому питання не в тому чи існує така любов, а в тому, чи перебуваємо ми у ній, чи причетні ми до неї? Про це у важливий для кожної людини і для нашої країни час – очікування Воскресіння Христового, розважав отець Дмитро Романко у програмі «Вечірні діалоги з душпастирем» в ефірі «Воскресіння. Живе радіо».

«Люди у всі часи намагалися зрозуміти, дізнатися, окреслити, що таке любов, оскільки завжди і на різних рівнях усвідомлювали її як велику цінність, –  каже отець Дмитро. –  Любов можна сприймати і трактувати по-різному – як от давні греки, які виділяли чотири різні її прояви (ерос (чуттєва любов), сторге (любов-дружба), філія (любов-повага) і агапе (любов-жертва) – Ред.). Проте уповні, такою як вона є, безумовна любов проявилася тільки з Богоявленням і Воскресінням…»

Отець каже: безумовна любов Бога до людини проявилася уже в самому акті творення – Бог хотів поділитися своїм існуванням, буттям. Тож ми, люди, – діти безумовної любові, і саме вона є найголовнішим вмінням, яке ми маємо осягнути своїм життям.

Проте, наголошує душпастир, знати про це і усвідомлювати – недостатньо. Так, Адам і Єва знали про цю безумовну любов Бога до них, його дітей, проте не були готові прийняти цей дар, відповісти на нього і вирішили вимагати інших речей і привілеїв за свою любов у відповідь – і це була любов «з умовою». Що людина дістала натомість? Незнання, страх, відчай – тобто не-любов. І от Бог приходить у світ і помирає на хресті – за нас, за людей, показуючи, якою є любов безумовна. Молиться на хресті за тих, хто його розпинав, за всіх грішних людей, сповнених слабкості, не готових йти за Ним, не сповнених вдячності. Єдине, чим керується Бог, –  любов, яка не передбачає умов і приймає кожну людину такою, якою вона є.

Чи означає це, що не треба нічого робити, бо «Бог і так нас любить»? Ні. Тому що любов – це дар, а в даруванні є той, хто дає, й той, хто приймає. «Щоб подарунок відбувся, повинен бути той, хто готовий його прийняти, – каже отець. –  Бог готовий подарувати нам багато, весь світ у всій повноті, але ми не зможемо прийняти цей дар, якщо не захочемо самі, якщо не бачитимемо Бога як цінність у нашому житті, як Того, на кого орієнтуємося у повсякденних вчинках і емоціях…»

Як це проявляється у нашому житті і стосунках – наприклад, у подружжі? Якщо любов безумовна, то «я тебе люблю» також означатиме «я тебе люблю, бо ти мені цінний/цінна сам по собі і таким/такою, яким ти є», а не тому, що ти щось робиш/даєш/забезпечуєш  внутрішній чи зовнішній комфорт.

«Міцне подружжя – це двоє людей, які знають, що таке прийняття і безумовна любов. Більше того – тільки за таких умов воно і може існувати. Бо коли йдеться про корисні мотиви, задоволення власних потреб тощо – то це тип «торгово-економічних» стосунків, –  каже отець Дмитро. – З іншого боку, закоханість – гарний стан, але у цьому пориві можна захопитися тим, що любов’ю не є – утвердженням власного «Я», навіть якщо на початках здається, що стосунки будують двоє… Коли ми говоримо про стосунки – від першої зустрічі до останнього прощання, вони можуть бути моментом любові тільки тоді, коли ми уприсутнюємо у них Бога…»

Так, безумовна любов – це любов, на яку нічого не впливає. Для порівняння: якщо говориться «я хочу бути з тобою, але хочу отримати від тебе те-то і те-то, хочу, щоб мені було приємно і комфортно», то у таких стосунках будуть проблеми, і не лише з безумовною любов’ю. Якщо ж йдеться про «я люблю тебе настільки, що мені важливо, щоб ти жив/жила щасливим життям, але воно неможливе, якщо ти руйнуєш себе» (наприклад, коли йдеться про різні залежності), то це саме ця любов: проговорювати болісні речі, говорити про те, що руйнує людину й не дає зростати й рухатися вперед, - правильно.

Отець підкреслює: по-справжньому і безумовно любити без присутності між людьми Бога – неможливо. Те, що ми любимо, означає, що ми дозволяємо Богові діяти у нашому житті,  означає, що він поширює свою любов через нас.

«Щоб любити, потрібно бути з Богом, – каже отець Дмитро. –  Коли ми грішимо і не визнаємо цього, відкидаємо таїнство покаяння і відкривання Богові, ми позбавляємо себе нагоди і здатності любити. І це веде до порожнечі, оскільки без любові стосунки перетворюються на формальний зв’язок, який не тільки не тішить, а й часто калічить…»

reradio.com.ua/news/9810