Послання Папи Франциска з нагоди XXVІ Всесвітнього Дня Хворого
  • Пон, 04/02/2019 - 15:27

«Даром прийняли, даром давайте» (Мт 10, 8)

Дорогі БРАТИ і СЕСТРИ,

«Даром прийняли, даром давайте» (Мт 10, 8). – Це слова Ісуса, які Він сказав до апостолів, посилаючи їх звіщати Євангелію, щоб Його царство ширилося через жести щиросердної любові.

Із нагоди Всесвітнього Дня хворого, який відзначатимемо 11 лютого 2019 р., будуть проведені урочистості в індійському місті Калькутті. Церква – Мати всіх своїх дітей, насамперед, хворих, – пам’ятає, що жести великодушного дару, як жести Доброго Самарянина, є найвірогіднішим шляхом євангелізації. Турбота про хворих вимагає фаховості та чуйності, спонтанних, простих і безкорисливих жестів, наприклад, звичайного дотику, через який даємо іншому відчути, що він «цінний».

Життя – це дар Божий; нагадує святий Павло: «Що маєш, чого б ти не одержав?» (І Кор 4, 7). Саме тому, що життя є даром, його не можна розглядати як приватну власність, особливо в контексті прогресу медицини й біотехнології, які можуть спокушати людину до маніпулювання «деревом життя» (пор. Бт 3, 24).

Зважаючи на культуру відкинення та байдужості, я хочу неодмінно наголосити на тому, що дарування має бути парадигмою, яка здатна протиставитися індивідуалізмові в сучасній роздробленості, щоб встановити нові відносини та різноманітні форми співпраці між народами і культурами. Діалог, що є передумовою дарування, відкриває простір для людського зростання і розвитку, яким до снаги подолати традиційні схеми застосування влади в суспільстві.

Дарування не ототожнюється з даванням, оскільки його називаємо так тільки тоді, коли даємо самого себе. – Це не може бути обмежене передаванням якоїсь власності чи об’єкта. Дарування відрізняється від простого давання тим, що містить дар від себе, – і в тому є бажання встановити взаємозв’язок. Отже, дар – це, найперше, взаємне визнання і, відповідно, основа суспільства. Дар – відображення Божої Любові, що досягає своєї вершини у воплоченні Божого Сина та Зісланні Святого Духа.

Кожна людина є вбогою, нужденною і злиденною. Від самого народження нам для життя потрібна турбота батьків, тому на жодному етапі свого життя не можемо звільнитися від потреби в інших людях і сторонньої допомоги. Нікому не вдається повністю позбутися зв’язку з людиною чи ситуацією. Також це стан, який характеризує людину як «створіння». Відверте визнання цієї правди допомагає нам залишатися покірними й надихає практикувати солідарність як чесноту, необхідну для життя.

Усвідомлення цього спонукає нас діяти відповідально стосовно того блага, яке одночасно індивідуальне і спільне. Тільки тоді, коли людина не сприймає себе як незалежну особу, а як ту, що за своєю природою тісно пов’язана з усіма іншими, відчуває себе «братом», вона здатна трудитися для спільного блага.

Ми не повинні боятися визнати, що не можемо дати собі все, що нам потрібно, позаяк тільки своїми силами нам не подолати всіх меж. Не біймося цієї правди, адже Сам Бог в Ісусі ( пор. Фил 2,8) схиляється над нами і нашою немічністю, щоби нам допомогти і дати ті блага, які ми самостійно не можемо досягти.

Із нагоди відзначення цього урочистого Всесвітнього Дня хворого, що відбудеться в Індії, я хотів би виокремити з радістю та захопленням святу Матір Терезу з Калькутти – взірець милосердя, яка вчинила видимою Божу любов до вбогих і хворих. Як я вже говорив на її канонізації, Мати Тереза ​​була щедрою служителькою Божого милосердя все своє життя, приймаючи та захищаючи кожне людське життя – і ненароджених, і відкинутих. […] Вона нахилялася над виснаженими, які помирали на узбіччях, тому що шанувала гідність, яку їм дав Бог. Вона звернулася до могутніх цього світу, щоб визнали свою провину перед злочинами […] бідності, яку вони самі створили. Милосердя було для неї «сіллю», яка надавала смаку кожній її дії, і «світлом», яке осявало темряву тих, що вже не мали сліз оплакувати свою бідність і страждання(Проповідь, 4 вересня 2016 року).

Свята Мати Тереза допомагає нам зрозуміти, що єдиним критерієм діяльності повинна бути безкорислива любов до всіх, незважаючи на мовні, культурні, етнічні чи релігійні відмінності. Її приклад показує нам, як відкрити людству, передусім тим, що страждають, потребують розуміння і ніжності, нові горизонти радості і надії.

Людська безкорисливість надихає працю численних волонтерів, які роблять великий внесок у сферу охорони здоров’я та виразно втілюють у життя духовність Доброго Самарянина. Я дякую всім волонтерським організаціям та службам швидкої допомоги, що турбуються про транспортування пацієнтів, забезпечують донорство крові, тканин і органів. Особливою сферою, в якій Ваша присутність виражає турботливість Церкви, є захист прав хворих, найперше тих, що страждають від патологічних недуг чи потребують особливого лікування. Також не можна забувати про царину просвітницької діяльності та профілактики. Ваше волонтерське служіння в лікарнях і вдома, від фізичної допомоги – до духовної підтримки, мають важливе значення. Багатьом хворим, одиноким і старим, також особам із психічними і фізичними проблемами це дуже потрібно.

Я заохочую Вас і надалі бути свідченням присутності Церкви в секуляризованому світі.  Волонтер – це безкорисливий друг, якому можна довірити власні думки й почуття; завдяки своєму уважному слуханню волонтери створюють умови для того, щоб хвора людина не була пасивним об’єктом лікування, а стала активним учасником діалогу, здатного  відновити надію і допомогти підготуватися до подальшого лікування. Волонтерство передає цінності, поведінку та стилі життя, що зароджуються з глибокого бажання дарувати.

Вимір безкорисливості має надихати передусім католицькі медичні установи, тому що саме позиція Євангелії окреслює їхню діяльність як у добре розвинутих ділянках, так і в найскладніших місцях. Католицькі  медичні установи повинні бути прикладом дарування, великодушності й солідарності, протиставляючись логіці прибутку будь-яким коштом, вигоди та визискування.

Я закликаю Вас на всіх рівнях пропагувати культуру безкорисливості й дарування, яка є важливою для подолання культури зиску і відкинення. Католицькі медичні заклади не повинні попасти в підприємницьке мислення, вони мають більше піклуватися про людину, а не про прибуток. Відомо, що здоров’я є відносним і залежить від міжособистісних взаємин,  потребує довіри, дружби та солідарності. Здоров’я – це добро, від якого «цілковите» задоволення отримуємо тільки тоді, коли ним ділимося. Безкорисливо дарувати радість – ось ознака здоров’я християнина.

Усіх Вас ввіряю Пречистій Діві Марії – Цілительці недужих.  Нехай Вона допомагає ділитися дарами, отриманими в дусі діалогу і взаємного прийняття, щоб ми жили як брати й сестри, уважні до потреб одне одного, вміли дарувати від щирого серця та вчилися радості від самовідданого служіння іншим. З великою прихильністю запевняю Вас усіх про мою близькість у молитвах і уділяю Вам сердечне апостольське благословення.

Ватикан, 25 листопада 2018 р. Б.

  Франциск