Празник Мукачівської Чудотворної Ікони Божої Матері в Монастирі Отців Василіян у м. Мукачеві
  • Пон, 17/07/2017 - 12:20

16 липня 2017 р., в Мукачівському монастирі Отців Василіян була відслужена Архієрейська Божественна Літургія з нагоди Празника Мукачівської Чудотворної Ікони Божої Матері, яку очолив Єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії, Преосвященний Владика Ніл Лущак, ЧБМ.

Літургію з Архієреєм співслужили Протоігумен Провінції Св. Миколая в Україні о. Андрій Белеканич, ЧСВВ, Настоятель Мукачівського монастиря о. Веніамин Довганич, ЧСВВ, Настоятелі та ієромонахи Василіянського Чину Св. Йосафата, Декани, Парохи та Сотрудники Мукачівської єпархії.

Участь у богослужіннях взяли Сестри-монахині Чину Св. Василія Великого та Служебниці Непорочної Діви Марії.

Літургійний спів провадив хор «Базілеус», що діє при монастирі Отців Василіян у м. Мукачеві.

Під час святкувань, ієромонахи з різних Василіянських монастирів та єпархіяльні священики уділяли вірним Святу Тайну Покаяння.

Празник Мукачівської Чудотворної Ікони Божої Матері, яка виставлена для почитання у Василіянському монастирі в м. Мукачеві, є єпархіяльним празником, який відзначається на цьому місці з 2010 року, після відновлення служіння Отців Василіян у м. Мукачеві в 2009 році.

Однак цього року, Отці Василіяни вшанували Чудотворну Ікону Божої Матері теж в рамках святкування 400-літнього ювілею Василіянського Чину Св. Йосафата, пригадуючи, як у 1926 р., стараннями їхніх попередників, зокрема Протоігумена о. Полікарпа Булика, ЧСВВ, Папа Пій ХІ подарував цю Ікону для тодішнього Мукачівського монастиря на Чернечій горі, а Єпископ Мукачівський Петро Гебей, під час Інтронізації Ікони, посвятив тут Божій Матері цілу Єпархію і всіх своїх вірних.

З того часу і дотепер, після історичних лихоліть та підпілля, ця Чудотворна Ікона Божої Матері є «Мукачівською заступницею» для українського народу Закарпаття.

Владика Ніл, у своїй проповіді, присвяченій вшануванню Мукачівської Ікони насамперед підкреслив основне значення цього вшанування: «Дивлячись на цей образ, ми бачимо первообраз. Дивлячись і молячись до Ікони, ми знаємо і віримо, що Богородиця нас бачить і нас чує, і як та ніжна Мама, вона приходить, щоби полегшити наші страждання та щоб нам допомогти у тих непростих ситуаціях, в яких ми живемо».

Архієрей також відзначив, що разом з цим святкуванням, цього дня відбувається загальнонаціональне святкування у Зарваниці (Тернопільської обл.), де теж вшановують Ікону Пресвятої Богородиці, за участю Префекта Конгрегації для Східних Церков, Кардинала Леонардо Сандрі, який привіз усім нам послання від Папи Франциска, на яке звернув увагу Владика Ніл. Цим посланням є заклик «памʼятати про своє коріння». Владика Ніл пояснив, що це заклик памʼятати про те, з якої Церкви ми виросли і яка Церква давала життя нашому народові. При цьому Владика згадав, як наші прадіди ходили на марійські прощі до Маріаповчі та на Чернечу гору в Мукачеві, досвідчуючи там «дотик Бога», який вивищив Божу Матір понад Херувимів і Серафимів. Отож заклик Папи спонукає нас замислитися, чи ми живемо сьогодні як ті паростки, що виросли з нашого коріння?

Разом з вшануванням Ікони Богородиці, – додав Владика, – сьогодні ми святкуємо Ювілей Василіянської спільноти, яка так багато зробила і робить для нашого народу. І як ми можемо сьогодні не згадати тих великих світочів – те коріння, якими були Митрополит Велямин Рутський і Св. Священномученик Йосафат Кунцевич, які безстрашно відбудовували монаше життя і структури Церкви. Вони це робили, бо знали, що лише святе монаше і святе священниче життя можуть притягати людей до Католицької Церкви, яка єдина має право називатися правдивою Церквою. Св. Йосафат віддав за це своє життя, а Мирт. В. Рутський багато за це натерпівся, але те, що вони зробили, живе й досі – це є «коріння» Василіянської спільноти, але також і коріння Унійної Церкви, тобто тієї, яка зʼєднана із Святішим Отцем і слухає його голос.

Владика теж поділився досвідом свого нещодавнього перебування у Бухаресті (Румунія), де відвідав вʼязницю, в якій були замучені греко-католицькі священики та єпископи. Зараз в Румунії, – підкреслив Владика, – відбувається процес беатифікації семи єпископів, закатованих комуністами. Серед цих осіб, є одна дуже цікава постать, – звернув увагу Владика. Це отець Владимир Гіга, який народився і був охрещений в православній сімʼї царського роду. Потім він мав можливість пізнати греко-католицьке духовенство і в результаті став католицьким священиком, за що зазнав жорстокого переслідування, був увʼязнений і замучений у вʼязниці. Так ось його часто запитували, в чому причина його переходу з православʼя на греко-католицьку віру, на що він дав дуже просту, але водночас дуже сильну відповідь: «Я пішов до Греко-Католицької Церкви, щоб стати справжнім православним». Бо справжнім православним не є той, хто бʼє себе в груди, плює на тебе, кидає ненависть, не пускає тебе до твого рідного храму. Це не є православʼя. Це є щось гірше від секти. Той, хто не сіє любов, а сіє ненависть, не є християнином, а є поганином. Згідно слів згаданого священика, це ми є справжні православні – ті, що правильно прославляють Господа, але в Католицькій Церкві, в єдності із Святішим Отцем. За це боролися Митрополит В. Рутський і Св. Йосафат і Вл. Теодор Ромжа. За це вони віддавали своє життя: за те, щоб ми памʼятали, ким ми є. За те, щоб ми памʼятали, яким є наше коріння і щоб ми не зраджували це коріння.

Часто ми не цінуємо те, що Господь нам дає. А наша віра і наша Церква, в якій ми народилися і яку нам передали наші священики, є великим даром для нас. Це не є наша заслуга. Це є Божий дар для нас, що ми належимо до Церкви-мучениці, яка має справжнє коріння, сильне і міцне. Отож ми повинні бути гідними паростками наших праведників, паростками цієї Церкви-мучениці, яку топтали, але яка далі живе. Нелегко нам відбудовувати цю Церкву. Дуже багато ми страждаємо, через те, що не можемо повернутися до своїх рідних монастирів, як тут у Мукачеві. Це велика несправедливість. Але напевно цим Господь нам хоче сказати, що і Св. Йосафат і Вл. Теодор Ромжа мали нелегке життя. Вони теж мусіли проходити через цю скромність, упокорення, приниження, бо це загартовувало їхню душу і серце. Там, де є терпіння і велика самовідданість та самопожертва, там завжди є велика Божа Благодать.

Згідно сьогоднішнього Євангелія, – наголосив Владика, – Господь зціляє людину цілу: її тіло і душу. Це важливий момент наших відпустів. Коли ми йдемо до Діви Марії, то мусимо зцілити свою душу і тіло, зокрема у Святій Тайні Сповіді. Зцілити від злоби, яка нераз прихована в нашому серці по відношенню до тих, хто нас переслідує і утискає.

Також Владика наголосив на існуванні Пекла і на тому, що чимало людей сьогодні йде дорогою до Пекла, тобто живе без Бога. Існування Пекла показала Богородиця дітям під час обʼявлень у Фатімі. Отож, якщо ми не навернемося щирим серцем до Бога і не будемо навертати наших дітей, які нераз живуть без Бога, то ніщо нас не врятує від Пекла. Хоч про це рідко сьогодні наголошується навіть священиками, але на цьому в особливий спосіб наголосив Святіший Отець у Фатімі, під час цьогорічного святкування 100-річчя обʼявлень Богородиці.

Також Папа сказав, що «Під Покровом Пречистої Діви Марії ми є ранковими вартовими у світі, які допомагають іншим людям зустріти Ісуса Христа». Але для цього потрібно, щоб і ми самі жили глибоким духовним життям. До цього закликав Владика Ніл усіх паломників на завершення своєї проповіді.

Після Літургії, Єпископ промовив з духовенстом і всіма паломниками молитву посвяти Пресвятій Богородиці Блаженного священномученика Теодора Ромжі та уділив усім Апостольське благословення і повний Відпуст з нагоди Ювілею Василіянського Чину Св. Йосафата. Також відбулося освячення води біля монастирського джерела та окроплення нею усіх прочан.

о. Франціск Онисько, ЧСВВ


Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць