Коментарі Отців Церкви на святкове Євангеліє

Євангеліє від св. Матея 17:1-9

1. По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору 2. і переобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. 3. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з Ним розмовляли. 4. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” 5. Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – Мій улюблений Син, що Я Його вподобав: Його слухайте.” 6. Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. 7. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” 8. Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. 9. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.”

Коментарі Отців Церкви

По шістьох днях. Іларій Піктавійський: Таким порядком дій додержуються і сенс, і кількість, і зразок. Адже по шістьох днях демонструється поява слави Господньої; немає сумніву, що протікання циклів в шість тисяч років є прообразом слави Царства Небесного. А троє взятих на гору, за аналогією з походженням від трьох – Сима, Хама, Яфета, вказують на майбутнє обрання народу. (Іларій Піктавійський «Коментар на Євангеліє від Матея» 17.2).

Відлік днів. Ієронім Стридонський: Постає питання, як це Він взяв їх з Собою і вивів на високу гору по шістьох днях, у той час як євангеліст Лука називає іншу кількість днів – вісім. Однак відповідь проста, тому що у Матея пораховані дні в середині, а у Луки додані перший і останній. Адже Лука не говорить, що після восьми днів Ісус узяв Петра, Якова та Івана, а днів з вісім (Лк 9:28). (Ієронім Стридонський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 3.17.1).

Чому тільки трьох? Іван Золотоустий: Чому Христос бере тільки цих учнів? Тому що вони перевершували інших: Петро сильною любов’ю до Ісуса, Іван – особливою любов’ю до нього Ісуса, а Яків – відповіддю, яку він дав разом з братом своїм: можемо випити чашу (див. Мт.20:22), і не тільки відповіддю, але й справами – як іншими, так і тими, якими він виправдав свої слова. І дійсно, він був таким неприязним і ненависним для юдеїв, що і Ірод його вбивством думав зробити великий подарунок юдеям (пор. Дії 12:1-3: Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. Побачивши, що це подобалося юдеям). (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 56.2).

Сонце правди. Оріген: Ти можеш запитати: коли Господь переобразився перед тими, кого звів на високу гору, чи з’явився Він їм в Божій природі (Флп 2:6), в якій існував здавна, так що для тих, що були внизу, мав вигляд слуги (Флп 2:7), а для тих, що пішли за ним по шести днях на високу гору, не цей вигляд, а вигляд Бога. Послухай це, якщо можеш, духовно, звертаючи увагу на те, що не просто сказано: переобразився, а з необхідним доповненням, яке записали Матей і Марко: в обох написано: переобразився перед ними. З приводу цього ти скажеш, що, можливо, перед одними Ісус переобразився цим переображенням, а перед іншими в той же час не переобразився. Якщо ж хочеш побачити переображення Ісуса перед тими, хто піднявся на високу гору з Ним наодинці, дивись, що Ісус в Євангеліях розуміється досить просто і (як сказав би хтось) пізнається по плоті тими, хто не піднімався висхідними з ними справами і словами на високу гору мудрості, і ті, що піднялися вже не пізнають Його по плоті, а Він богословствується у всіх Євангеліях і споглядається в славі Отця згідно їх пізнання. Бо Ісус переображається перед ними, і ні перед ким з тих, що перебувають внизу. Коли ж Він переобразиться і обличчя Його засяє, як сонце, щоб явитися дітям світла, які відкинули вчинки темряви і одягнулися в зброю світла (Рим 13:12), і вже не дітям темряви чи ночі, а тим, хто став дітьми дня і, як день, поводяться чесно (Рим 13:13), Він, з’явившись, засяє їм не просто, як сонце, а здасться їм сонцем правди (див. Мал 4:2). (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матея» 12.37).

З’явилися їм Мойсей та Ілля. Ієронім Стридонський: Коли книжники та фарисеї випробовували Ісуса, Він не захотів дати їм знаку з неба; проте ж мудрою відповіддю Він звів до мовчанки їхню хибну вимогу. Тут же, щоб збільшити віру апостолів, Він дав їм знак із неба. І тоді Ілля зійшов звідти, куди він вознісся; і Мойсей повстав з пекла. (Ієронім Стридонський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 3.17.2).

Три намети. Ієронім Стридонський: Помиляєшся ти, Петре, як свідчить й інший євангеліст: ти не знаєш, що говориш. Не шукай трьох наметів, шукай тільки намет Євангелія, в якому повинні бути повторені закон і пророки. Пропонуючи зробити три намети, ти, схоже, порівнюєш непорівнянне – двох слуг і Господа. Шукай тільки Отця, Сина і Святого Духа, бо в них єдиний Бог, Якого і треба шанувати в наметі свого серця. (Ієронім Стридонський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 3.17.4).

Ясна хмара огорнула їх. Оріген: Я думаю, що Бог, не дозволяючи Петрові зробити три намети, щоб вони мешкали там за його бажанням, показує одну, кращу (так сказати) і багато в чому відмінну скинію – хмару. Бо якщо справа скинії – осяювати і покривати того, хто перебуває в ній, а ясна хмара огорнула їх, то Бог зробив для них скинію – як божественнішу, так і світлішу, як приклад майбутнього відпочинку. Бо ясна хмара осяває праведників, яких вона закриває, просвічує і просвітлює. Що ж це за ясна хмара, що осяває праведників, як не сила Отця, від якої виходить голос Отця, який свідчить про Сина возлюбленого і благословенного і наставляє осяяних хмарою слухати Його і нікого іншого? Каже ж Він так, як і здавна, так і завжди, через кого хоче. І, мабуть, Святий Дух є цією ясною хмарою, що осяває праведників і прорікає слова Бога, що діє в ньому і говорить: Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте. І я б наважився сказати, що і наш Спаситель – це ясна хмара. (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матея» 12.42).

І дуже злякались. Іван Золотоустий: Чому ж вони були такі вражені, коли почули ці слова? І раніше такий голос був на Йордані, у присутності народу, але ніхто не відчув нічого подібного; і потім знову, коли і грім був, як говорили, ніхто не відчув подібного. Чому ж вони впали долілиць на горі? Причини цього: відокремленість і висота місця, глибока мовчанка, переображення, поєднане з жахом, світло надзвичайне і хмара розпростерта, – все це кинуло їх у сильний трепет. Звідусіль оточували їх вражаючі речі, і вони, в жаху, попадали та поклонились. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 56.6).

Впали обличчям до землі. Кирило Олександрійський: Тим, що Мойсей та Ілля розмовляють (див. Мт 17:3) з Ісусом, показано, що так самісінько і стародавні пророки розмовляли з Христом, хоча б і непевно. Від крайньої боязкості учні падають, і Спаситель піднімає їх, показуючи, що якби Він не воплотився, не став посередником між Богом і людьми і не зміцнив природу людини, то не зміг би чути голос Божий. (Кирило Олександрійський «Фрагменти» 199).

Ісус підійшов, доторкнувся до них. Ієронім Стридонський: З трьох можливих причин вони були охоплені страхом: або тому, що знали про перебування в омані, або тому, що ясна хмара осяяла їх, або тому, що почули голос Бога Отця, що пролунав. Слабкість людська не має достатньої сили, щоб витримати вигляд найбільшої слави, всім серцем і тілом своїм людина тремтить і падає на землю … Ісус же підійшов, доторкнувся до них. Оскільки вони лежали на землі і не могли піднятися, Він милосердно підійшов і доторкнувся до них, щоб минув їх страх і зміцніли їх члени. І сказав: Устаньте, не страхайтеся! Тих, кого Він зціляв рукою, Він тепер зцілює наказом. Не страхайтеся. Для початку виганяється страх – потім може прищепитися і вчення. (Ієронім Стридонський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 3.17.6-7).

Вони побачили самого Ісуса. Оріген: І зверни увагу, якщо можеш сказати і щодо сказаного в цьому місці, що учні, зрозумівши, що Син Божий дав відповідь Мойсеєві і саме Він сказав: Людина не може бачити мене і жити. (Вих 33:20), і, побачивши обличчя Сина Божого, наче сонце, і отримавши про Нього свідчення Бога, не витримавши сяйва Слова, змирилися під могутньою Божою рукою (1Пет 5:6). Але після дотику Слова, підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. Бо Мойсей-закон та Ілля-пророцтво стали одним з Євангелієм Ісуса, і вже не залишилися трьома, як були колись, а троє стали одним. Роздумуй про ці речі в духовному сенсі. (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матея» 12.43).

Доки Ісус не воскресне з мертвих. Іван Золотоустий: Чим більше почали б розповідати про Нього чудесного, тим важче для багатьох було б тоді вірити цьому. До того ж спокуса про хрест від того ще більш збільшувалася. Тому-то Він велить їм мовчати, і не просто велить, а знову нагадує їм про Свої страждання, ніби приводячи причину, з якої Він звелів їм мовчати, – заборонивши саме не завжди відкривати це, а тільки до тих пір, поки Він воскресне з мертвих. Промовчавши про те, що було дуже неприємним, Він говорить тільки втішне. Що ж після цього? Чи не могли вони спокуситися? Ніяк. Потрібно було тільки минути часові до хреста; а потім вони сповнилися Духа, і в знаках віднаходили голос, що допомагав їм. Все, що вони говорили потім, було гідне ймовірності: справи, голосніше від будь-якої труби, звіщали про Його могутність, і події не збуджували вже жодної спокуси. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 56.6).

Не розповідайте нікому. Ієронім Стридонський: На горі їм було показано попередній вигляд майбутнього Царства і тріумфу Його слави. І Він не хоче, щоб про це розповідали людям, і тому, що все це може здатися неймовірним силою своєї величі, і тому, що після такої великої слави наступна подія хреста для незміцнілих душ може виявитися спокусою. (Ієронім Стридонський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 3.17.9).