У редакторській колонці Андреа Торніеллі, Редакційний директор Дикастерії в справах комунікації, ділиться з роздумами про те, що спонукає Папу Франциска здійснювати велику кількість Апостольських подорожей.

Кожна подорож всіяна зустрічами. Під час кожного апостольського візиту Папа зустрічає тисячі облич, перехоплюючи хоча б на мить погляди тих, хто чекав на нього на узбіччях вулиць. Під час зустрічі з єпископами, говорячи про важливість сім’ї як місце передавання віри, Папа Франциск відклав набік підготовлений заздалегідь текст і розповів про літню жінку, яка чекала на нього під Нунціатурою.

«Коли говорю про бабусь, – зазначив Святіший Отець, – то згадую цю жінку, яку я зустрів вже двічі: вчора і сьогодні. Це худенька старенька жінка, приблизно мого віку, або й старша, з саморобною картонною мітрою, тримаючи в руках плакат з написом: “Святіший Отче, бабусі також є галасливими учасниками”. Це чудо народу!»

Вже не вперше Папа Франциск згадує подібні випадки, підкреслюючи, що в подорожах йому найбільше подобається контакт з людьми. «Якщо б мене, наприклад, запитали про мій найкращий спогад з подорожі до Вірменії в червні 2016 року, то я б розповів про випадок, що стався після Святої Меси в місті Ґюмрі, назву якого мені навіть важко вимовити. Після богослуження, об’їхавши площу на папамобілі, я побачив у куточку стареньку жінку, яка мала шкіру, подібну до пергаменту, висушеного на сонці. Вона стояла собі та посміхалася, показуючи два золоті зуба, які раніше, зазвичай, робили. Вона покірно стояла. Я зійшов з папамобілю, – вів далі Папа, – підійшов до неї, щоб привітатися з нею та її обняти. Поруч мене був перекладач. Бабуся мені сказала, що прибула з Грузії. Наступного дня, під час перебування в Єревані, я відвідав сестер-монахинь. Вітаючись з багатьма людьми, я несподівано натрапив на ту саму стареньку жінку, з якою я привітався в Ґюмрі. Перед тим вона вісім годин добиралася автобусом до Ґюмрі, а потім ще 130 кілометри до Єревану для того, аби побачити Папу. І вона там покірно стояла собі. Так от, ось це для мене найбільша винагорода. В цьому, врешті, й полягає мета подорожей. На цьому наголошував також Папа Іван Павло ІІ, відповідаючи тим, хто йому докоряв за численні подорожі, мовляв, люди можуть і до Риму приїхати, аби побачити Папу. “Бідні не подорожують” – відповідав він просто».  

(переклад з італійської Світлани Духович)