«Іди за Мною. Від сьогодні зроблю вас ловцями людей».

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Преподобні всечесні отці, преподобні сестри, брати в монашестві, брати-семінаристи, дорогі в Христі брати і сестри, Слава Ісусу Христу! Одною з дуже притаманних рис української культури, нашого національного спадку і гордості, яким український народ прославився на цілий світ, була, є і має бути особлива культура праці. Наші з вами батьки і прадіди розуміли, що праця людських рук є святим ділом, яке потрібне не тільки для того, щоб заробити собі на хліб насушний. Праця завжди розумілася, як один із просторів спілкування між людиною і Богом. Наші предки добре зрозуміли слова апостола Павла, який казав: «Хто не працює – хай і не їсть». Відчуваючи сакральність людської праці, наші прадіди завжди починали працю молитвою, а закінчуючи робочий день: чи то на полі, чи при тих чи інших верстатах, молитвою дякували Господу Богу за те діло, яке вони в Його імені могли звершити.

Але яким є зміст людської праці, що означає для християнина «працювати», як ми повинні приймати і шанувати працю людських рук сьогодні? На мою думку, в надзвичайно глибокий спосіб нам на це сьогодні відповідає євангелист Лука. Ми щойно чули в євангельському читанні, як Ісус Христос покликає до апостольського служіння своїх перших учнів: Петра, Якова і Івана, синів Заведеєвих. Центральним місцем, де відбувається це покликання, є човен Петра. Ми чуємо, що Ісус Христос проповідує людям Слово Боже на березі Галилейського моря і бачить звичайних рибалок, які закінчивши, мабуть, свою денну працю, серед цього моря полоскали сіті. І тоді той човен Петра перетворюється на амвон, на трибуну, з якої Христос починає проповідувати слово Євангелія. Христос входить в той човен, в ньому спочиває, а відтак по закінченні проповіді каже Петрові: «Ану, випливи на глибину і закиньте сіті». Мабуть, вправний рибак міг подумати: «Чого ти втручаєшся в мою працю? Яка ловитва риби у цій порі дня? Я ж краще знаю від Тебе, я є рибак. Я знаю, коли є час на ловитву риби». Але Петро слухається. Він не тільки пускає Ісуса в свій човен, але й виконує те, що Він йому наказує: відчалює на глибину і в той час ловить стільки риби, якої ніколи не сподівався побачити не тільки у тій порі дня, але ще й у своєму човні. «Так було багато цієї риби, — каже Лука – що човен почав потопати». І тому друзі прийшли на поміч, щоб всю цю чудесно зловлену рибу можна було прийняти. І там, серед моря, Петро бачить, що в його човні є не просто якийсь учитель, а в його човні, в його житті є присутній Бог Ізраїля. І тому він настрашився і каже: «Господи, йди від мене, бо я грішний чоловік».

Цими короткими реченнями Лука передає важливу істину спілкування між Богом і людиною, тому що Бог втручається в життя людини: не просто переймається працею, не просто хоче доповнити іі і зробити плідною вщерть, але входить у цей човен, начебто допомагає Петрові відкрити для себе новий зміст його праці, відкрити божественну логіку усього того, що він до цього часу робив. Бог і людина назавжди поєднуються разом в особі Ісуса Христа, нероздільно перебувають разом. І не місце у храмі стає виключним місцем спілкування між Богом і людиною, але Бог входить у щоденну працю людини і там, на робочому місці, Петро не просто зустрічає живого Бога, але той Бог відкриває йому його життєве покликання. Там, серед Галилейського моря, робить його Своїм учнем і цей човен стає простором, в якому Петро досвідчує спасительну Божу дію і Христос йому відкриває зміст його власного життя.

Дорогі в Христі брати і сестри, у минулому столітті ми з вами пережили період великої зневаги і десакралізації праці людських рук. Завжди, коли людина викидає Бога зі свого життя, зі свого човна, вона починає жити наче в роздвоєнні. Приходячи до храму, беручи участь у Богослужіннях, там людина зустрічає Господа Бога. Але коли повертається до свого човна, до свого щоденного життя, то дуже часто там уже того Бога не бачить або прямо його звідти викидає і не дозволяє Йому бути присутнім на тому місці своєї праці. І кожного разу, коли відбувається таке розділення між життям людини та її вірою, людина як духовна особа починає вмирати, суспільство починає ставати жорстоким. Ми добре знаємо, як ідеологи, які ставили пам’ятники людській праці, зневажали працюючу людину, перетворювали її на звичайний фактор економічного розвитку. Сьогодні ми чуємо радше слово «людські ресурси», а не слово про гідність працюючої людини.

Ми, християни, ще і ще раз повинні собі усвідомити, що ми не маємо права відділяти своє духовне життя від своєї праці, від щоденних наших турбот, у яких живемо. Але об’єднуючи їх разом, місце нашої праці тоді перетворюється на місце проповіді Божого Слова. Більше того, ми тоді починаємо досвідчувати зміст і сенс нашого з вами труду. Ми починаємо розуміти, що не повинні своїх рук покладати, але плодоносити працю наших рук може тільки Господь Бог. Він є Той, який дає нам плоди нашої з вами праці. Тому в християнському житті праця завжди була молитвою, завжди була простором спілкування віруючої людини з Богом. Не тільки молитва перед іконою у храмі, але праця, скерована до Бога на благо людини, стає молитвою, стає дорогою до спасіння, стає моментом, коли ми зустрічаємо і переживаємо Бога, присутнього у нашому з вами житті. І коли утримуємо позиції праці, дякуймо Богові за те, що ми в Його ім’я могли звершити.

Сьогодні є неділя, перший день тижня. Але цей день швидко закінчиться, і ви всі повернетеся до своєї праці, свого навчання, свого служіння. Я хочу щиро побажати всім вам, щоб ви не переставали молитися протягом цілого тижня. Щоб ви побачили Ісуса Христа, Який, можливо, так навіть несподівано втручається у вашу працю і у ваше життя, щоби зробити його повноцінним і плідним. Я щиро бажаю вам, щоб ви кожноденну працю перетворили на молитву. І тоді будьте певні, що ця земля, яку дав нам Господь Бог, дасть стільки плодів, що нам не стане сили зібрати усе те добро, яке ми зможемо отримати на нашій Богом даній українській землі. А, можливо, ще й сусідів покличемо, щоб допомогли зібрати усе те, що Господь Бог нам дав. І тоді кожен з вас відкриє своє життєве покликання бути християнином там, де сьогодні Господь Бог вас покликає до свого служіння і так вам сьогодні скаже: «Ходіть за Мною. Ось Я зроблю вас ловцями людських душ для Господа Бога». Амінь. Слава Ісусу Христу!

Джерело: http://headugcc.info