Обмеження відвідування богослужінь, які зараз діють у багатьох країнах світу в зв'язку з пандемією коронавірусу, мали свої прецеденти в минулому.

Ватиканське видання «L'Osservatore Romano» нагадало, що подібні заходи запроваджував у XVII ст. Папа Олександр VII. Під час його понтифікату Апеннінський півострів охопила епідемія чуми, в результаті якої загинуло близько мільйона людей.

Щоб зупинити поширення інфекції, Папа скасував або обмежив аудієнції та зустрічі в Римській курії, заборонив проведення процесій, масових церемоній у церквах і навіть закрив на кілька днів більшість храмів Вічного міста.

У той час у Римі тривав Вселенський Ювілей, проголошений Папою, щоб просити Божої допомоги в його служінні. Оскільки була епідемія, він заборонив усі пов’язані з цим зустрічі, масову участь у ювілейних урочистостях і навіть скасував утримання від їжі, оскільки ослаблений організм більше схильний до зараження.

Конгрегація охорони здоров'я, яка існувала в Римській курії між 1630 і 1840 рр., наклала значні обмеження на діяльність монастирських громад. Була заборонена спільна євхаристійна адорація. Релігійні урочистості відбувалися за зачиненими дверима, а церковна влада заохочувала до приватної форми побожності та молитви.

За сто років до цього епідемія чуми вразила Мілан, тоді місцева влада запровадила жорсткі обмеження для паломників. Відвідувати місто дозволялося лише невеликим групам та зі спеціальним документом, який підтверджував, що у людини відсутні симптоми хвороби.

Тодішній Архиєпископ Мілана Карло Борромео вважав ці заходи корисними. Він закликав священників своєї єпархії дбати про хворих і сам показував приклад, дотримуючись усіх запобіжних заходів: дотримувався належної дистанції, часто переодягався та прав одяг у гарячій воді, дезінфікував усі речі, до яких торкався і які роздавав бідним. Оскільки вірні не могли відвідувати церкви, він наказав встановити хрести та вівтарі на перехрестях доріг і вулиць, щоби вони могли брати участь у богослужіннях на відстані чи навіть стояти біля вікон своїх квартир.