Роздуми владики Венедикта над читанням П’ятниці першого тижня Великого посту
  • Чтв, 21/03/2013 - 23:06

П’ятниця Першого Тижня Посту

Бут. 2, 20–25; 3, 1–20

«І сказав змій до жінки: Ні, напевно не помрете!»

Коли спитати звичайну людину, християнина, когось з нас, що таке добро, а що таке зло, то майже кожен скаже, що знає, що це. Так само і з тим, що є гріхом, а що є чеснотою. Однак поза тою теорією, яку ми знаємо та можемо іншим пояснити, як часто ми самі грішимо! Як ми далекі від того, щоб всі свої знання застосувати на практиці, у своєму ж житті та для свого ж спасіння! Тут є дуже багато аспектів, і я хотів би звернути увагу на один з них.

Зазвичай, коли ми починаємо грішити, то диявол підкидає нам якусь думку. Вона, звичайно, може різнитися в різних випадках, але десь більш-менш її основою є: це невеликий гріх, інші теж так роблять, якщо ти раз це зробиш, то нічого не станеться, та можеш собі раз в житті дозволити, ти маєш на то право, ти і так багато доброго зробив. Одним словом, диявол змушує нас засумніватися. Він ніколи не діє відверто, а усі свої пропозиції загортає у гарні золоті обгортки і так спокушує людину.

Тому бачимо на прикладі Христа, як Він категорично відповів Петрові, який відмовляв Його іти хресною дорогою: «Геть від мене, сатано!» І в творах Отців бачимо, що вони закликають завжди бути категоричними, ніколи не вступати в діалог, в розмову зі спокусами, а відкидати їх. Диявол має колосальний досвід спокушання ще від часів Єви, до того ж, до кожного застосовує окремий підхід –  до чоловіків, жінок, мирян, священиків, єпископів... Тому ніколи не можемо вступати з дияволом в діалог. Він завжди обмане. Маємо завжди бути категоричними у цьому!

+Венедикт