Двері поїзда відкрилися і в них з’явився чоловік з довгим кухонним ножем. На мить я була паралізована. Я маю втікати? Але… це провідник вагону? Він зустрів мене дуже приязно, я усміхнулася і пройшла всередину вагону, але моє серце продовжувало сильну гупати в моїх грудях. 

Вже у купе, сидячи в кріслі, я отримала пояснення від члена моєї групи, що тривога помилкова – провідник готував канапки. Але для мене це було трошка із запізненням. Після мученицької смерті о. Жака у Франції, при вигляді ножа в руках іншої людини, приготування їжі не було першим, що прийшло мені до голови. Ця незначна подія, стала для мене глибоким шоком.

Всесвітній День Молоді для західної людини це завжди школа чеснот, особливо терпеливості. Черги до сповіді, черги за їжею, очікування подій… нудьга, або можливість, все залежить, що ви вирішили отримати від цього. Проте, на мою гадку, після цьоголітніх терактів, учасники СДМ 2016 мусіли прийняти для себе, свідомо чи ні, іще одне рішення, щоб взяти у Всесвітньому Дні Молоді участь.

Поліцейські машини на кожному перехресті у Кракові, армійські вертольоти, які кружляли нам над головами, не могли не змусити європейського паломника подумати: тут всяке може статися, чи готовий я, як християнин заплатити ціну за своє християнство?

При цьому, не забуваймо, що для паломників з де-яких країн відвідування СДМ 2016 може бути найнебезпечнішим, що вони зробили у своєму житті….

Ранкова катехизація нам нагадала, що перші християни змогли широко поширити свою віру саме через свідчення своїм життям. Але не тільки вони так робили. Такою є історія Церкви. Не забуваймо, що кров мучеників – насіння християн. Ми маємо сподіватися і молитися, що нова хвиля християнських мучеників розпочне реєвангелізацію Заходу.

Корінна Тернер