Сексуальна інтеграція
  • Суб, 13/08/2016 - 20:32

Спілкуючись зі своїми однолітками, я неодноразово помічав той факт, що більшість із них практикують дошлюбне статеве життя, мало того вони цим хваляться, хлопці горді з того, скільки у них було дівчат, а дівчата між собою люблять попліткувати про те, хто із хлопців кращий в ліжку.

Та ще гіршим є те, що не лише мої однолітки (20-30рр.), але іще зовсім діти (13-17рр) практикують такий стиль життя. Часто трапляється так, що молоді люди почувши про цнотливість свого друга чи подруги починають її (його) висміювати, мовляв ти відсталий(ла). У сучасної молоді прийнятими є вільні стосунки. Але це є нічим іншим, як злочином супроти власної природи.

Як жінка зможе миритись із тим, що її чоловік в любий момент може піти до іншої, або навпаки, як чоловік прийме той факт, що його жінка належить кільком чоловікам. Навіть якщо зовні він і вона миритимуться із тим, то рано чи пізно їх нутро збунтується супроти такої поведінки партнера. А які наслідки це матиме на їхніх дітях. Чи зможе людина, яка виросла у такі «сучасній сім’ї» створити здорову, адекватну спроможну на існування сім’ю? Це малоймовірно, або і взагалі неможливо.

Виною всьому не тільки так звана сексуальна революція, яка у другій половині минулого століття, але брак статевого виховання, у тому числі надзвичайно вагомими є недоліки радянського і пострадянського статевого виховання, а точніше його відсутність.

Головна ідея сексуальної революції, нібито, полягала у тому, що проінформовані про всі сторони статевого життя підлітки, діти і навіть дорослі не робитимуть тих же помилок, що і їхні попередники, які виховувались у зовсім іншому дусі. Але насправді сексуальна революція не лише пропагує сексуальну вседозволеність, але сприяє деморалізації суспільства. Виховання дореволюційної епохи полягало у тому, що ТАКІ справи залишались для дорослих. Якщо зважити на те, що світське виховання розділяє саму природу сексу і виносить на загал лише її фізичну частину, то можна зробити простий і логічний висновок, що такий підхід тільки усугубляє ситуацію і ранить і без того зранену наслідками первородного гріха людську сексуальність.

Людська сексуальність складається із трьох однаково і тісно взаємопов’язаних частин – духовної, психологічно-емоційної та фізичної. Якщо розділяти їх, то станеться невідворотна катастрофа. Людина створена з тілом, душею і духом, отже вона є істотою інтегральною і спроба відділити якусь частину від самої сутності людини має непоправні наслідки. Я не кажу, що секс – це зло. Однозначно – це один із найпрекрасніших дарів від Бога людині, адже він служить не лише найяскравішим, найприємнішим для людини досвідом, але і створенням чогось нового. Безумовно чоловік будучи у шлюбі не грішить із жінкою. Ідучи у спальню до жінки він іде на зустріч із Богом через свою дружину. У випадку, коли люди благословенні Богом таїнством подружжя і вступають у статеві стосунки, вони стають компаньйонами Бога, в такий спосіб вони приєднуються до таємниці сотворення, адже вони творять нове життя.

В епоху коли діти думали, що їх приніс лелека і мама знайшла їх у капусті, а дорослі уникали ТАКИХ тем, бо вони вважались непристойними було набагато менше розводів, розбитих сердець небажаних вагітностей, абортів та інших лих.

Сучасний світ кричить про чуттєвість сексу, все частіше слово кохатись вживається у сексуальному контексті. Існує такий вислів – «полюбила і віддалась». Але любов у сучасному світі – це лиш ті скороминущі почуття ейфорії і закоханості, що виникають у молодих людей при зустрічі із привабливим представником протилежної статі. Тобто про істинну любов ніхто не говорить. Якщо так, то полюбила в даному контексті можна розуміти так – «мені сі захотіло, я не втерпів(ла) і так сі стало, що скоро ми станемо батьками, хоча самі ще зовсім діти». Виною таких ситуацій часто є брак статевого виховання. Якщо б людина змалечку знала, що існують певні проблеми, і якщо б батьки навчили її боротись із ними, то думаю у світі було б набагато менше абортів і небажаних дітей. Поняття шлюбу по коханні з’явилось приблизно в епоху В. Шекспіра. До того нікому навіть в голову не прийшло б, що наречені повинні кохати один одного. Батьки між собою вирішували хто буде кращою партією для їхньої дитини. І не дивлячись на те, що наречені добре навіть не знались, про розводи не йшло навіть мови. Сім’ї були багаті дітьми. Чоловік поважав і любив свою дружину, а вона у відповідь любила і піклувалась про свого чоловіка. Саме в ту епоху людям була притаманна любов. Любов, як вибір, а не скороминуще почуття. Як не дивно, ніхто не був фахівцем у сексуальній сфері і діти звідкись брались. Колись я чув, що у вікторіанські часи в Англії все сексуальне виховання зводилось до того, що перед шлюбною ніччю мати казала доньці: «Закрий очі і думай про Англію». Зараз це звучить смішно, але ж тоді жінки народжували і по четверо, п’ятеро і більше дітей. Розлучень, як таких майже не було. Над цим варто задуматись. Без сумніву, навіть коли молоде подружжя і справді люблять одне одного, моляться і живуть з Богом, то у них можуть виникати певні інтимні проблеми, але про них вони можуть поговорити із лікарем, психологом, чи духівником. Необов’язково бути суперобізнаним  у цій сфері.

Все ж, якщо задуматись то в сучасному світі вже давно не є актуальні розповіді про лелек і капусту. Навіть кількарічні діти знають, що до того, як вони з’явились на світ, вони були у мами в животику. Важко відгородити дитину від світу, який лише і гуде «кохання, секс, вседозволеність, контрацептиви і т.д.» переглядаючи телевізор, чи сторінки в інтернеті завжди десь промелькне реклами презервативів, прокладок та інших інтимних засобів. Часто дитина не загострює на цьому уваги, але якщо ж все ж сталось, що дитина дала вам таке питання не варто лякатись, відмахуватись або ще гірше ігнорувати її запитання. Якщо не ви розкажете їй, то це зроблять за вас її друзі. Найгірше є те, що вони не уникнуть вульгарних подробиць, або ще гірше інформація буде не лише вульгарною, але і неправдивою. Частіше за все дитині достатньо короткої і стислої інформації, без особливих подробиць. Цієї відповіді їй буде достатньо на деякий час. Поступово додаючи деталі, а це залежатиме від рівня і швидкості дорослішання дитини, ви сформуєте її правильне бачення людської статевості. І навіть, якщо вона отримає якусь неправдиву або не зовсім правдиву інформацію від однолітків, то вона не боятиметься поділитись та обговорити її із вами, адже довірятиме і знатиме, що ви все ж більше освічені у даних питаннях ніж діти із кола її друзів.

На мій погляд статеве виховання повинне починатись ще змалку у сім’ї. А не тоді, коли будучи підлітком людина отримує, часто неправдиву, інформацію про те, звідки беруться діти від своїх однолітків. статеве виховання розпочинається ще задовго до періоду формування особистості. Воно розпочинається ще тоді коли дитина ідентифікує себе у сім’ї. Така ідентифікація відбувається у період початку самоусвідомлення. Поступово дитина відкриває себе, матір, батька і навколишній світ. Найперше – власне тіло, а разом з тим і статеву сферу.

Також необхідність у статевому вихованні виступає як основна частина сексуальної інтеграції. Такий процес не може відбуватись спонтанно і потребує участі як батьків, так і молодої людини. Людина не народжується із запрограмованою в ній функцією статевості, як це із сексуалізмом тварин, котрий є частиною важливих для їхнього виживання інстинктів. Коли закінчується статеве виховання? У певному сенсі статеве виховання продовжеється ще довго після настання зрілості. Сексуальність є надзвичайно делікатною сферою життя і потребує постійного самовиховання, дисципліни і вдосконалення.

Завдяки статевому вихованню людина відкриває свою сексуальність, як життєве завдання.  Із своїм зародженням у людині, статева свідомість стає покликанням для людини, вона вимагає також самовиховання і важкої роботи над собою, щоб статевість стала інтегральною частиною усіх людських потреб і стремлінь. Тільки так сексуальність стане мовою кохання між двома людьми та способом гідного передавання життя. Статеве виховання не обмежується знаннями лише про фізіологічні особливості обох статей. Насамперед воно повинне готувати людину до зрілих, людських взаємин, які повинні базуватись не на почутті закоханості, а на взаєморозумінні, повазі, самопожертві і самовіддані одне одному та Богові. Ніякі взаємини між людьми не будуть здоровими без Божої присутності в них. Завданням чоловіка є неусипне вдосконалення розуміння потреб, переживань, бажань і поглядів своєї дружини, а також якщо не удосконалення, то хоча б підтримування своєї «чоловічості». У той же час дружина також повинна всіма силами старатись зрозуміти свого чоловіка, а також старатись не втратити своєї жіночності. Особливо це нелегким є у перший рік спільного життя, коли у домі все ще триває боротьба за місце «господаря в домі». У християнській сім’ї головою повинен бути чоловік. На жаль у сучасному світі існує тенденція до нівелювання різниці між чоловіком і жінкою. Через брак фінансів жінки все частіше повинні працювати на рівні із своїми чоловіками, щоб утримати свою сім’ю. такий стан речей спотворює природню роль жінки. Без сумніву жінка може робити власну кар’єру, але вона не повинна забувати, що перш за все, вона є дружиною і матір’ю.

Стихійним лихом у сучасному світі є не лише розділення інтегральної сутності сексуальності, але і тотальне нівелювання різниці між чоловіком і жінкою. Найбільша різниця між чоловіком і жінкою полягає не тільки у фізіологічних відмінностях, але і у способі бачення світу. Жінка сприймає світ чуттєво та через призму емоцій. Вона інтуїтивно покликана відрізняти добро від зла. Вона своїм впливом покликана єднати сім’ю. Чоловік натомість керується логікою та розрахунком. Він покликаний шукати підтвердження, факти і грунтовні відповіді на ті чи інші питання.  Чоловік прагне до пошуку та проголошення правди.

Статеве виховання повинне закласти в людині почуття відповідальності за життя не лише її, а й її майбутнього супутника життя та їхнє потомство. Люди повинні усвідомити, що не тільки її фізичне тіло потребує їжі, але і дух її, також потребує підзарядки. Такою підзарядкою є молитва, особливо спільна сімейна, також особиста, приступання до Таїнств Сповіді і Причастя.

Якщо молоде подружжя починаючи спільне життя почнуть його з Бога і під Його благословенням, то докладаючи також власні зусилля вони побудують міцну, здорову і щасливу християнську сім’ю.

Дамян Вільчинський