Синод. Дев’яте загальне зібрання: Церква, що захищає права народів
  • Втр, 15/10/2019 - 08:50

Дев’ятим загальним зібранням розпочався другий з трьох тижнів Спеціальної Асамблеї Синоду Єпископів, присвяченої амазонському регіонові. В залі засідань були 179 Отців Синоду, які разом з Папою Франциском та іншими учасниками піднесли молитву за Еквадор.

Зменшення чернечих спільнот, виклики формування різних душпастирських співробітників, важливість ґрунтовного катехуменату, необхідність голосу Церкви на міжнародному рівні на захист прав людини, виклики для світу комунікації, право на продовольчу безпеку. Ці та інші теми заторкнули учасники 9-го загального зібрання Синоду Єпископів у Ватикані, що відбувалося вранці, 14 жовтня 2019 року.

Постійне формування і катехуменат

Перед обличчям відчутного зменшення кількості чернечих спільнот у регіоні, через що відбувається перехід від душпастирства присутністю до душпастирства відвідуванням, у залі засідань Синоду прозвучав заклик до чернечих згромаджень «оживити місіонерський ентузіазм». Водночас, наголошено на важливості постійного формування у вірі та створення таких шляхів приготування до християнського втаємничення, які ґрунтуватимуться не лише на підручниках, але на безпосередньому досвіді, перебуваючи в контакті з місцевими культурами.

Як підкреслювалося, прийняти амазонське обличчя означає розуміти знаки й символи, притаманні цим народам, і будувати співжиття в перспективі діалогу та міжкультурності. Поглиблення індіанської літургії повинно вести до того, щоб літургія якнайбільше відповідала місцевій культурі. Це вимагає динамізму, щоб виходити за межі існуючих структур і перспектив, черпаючи натхнення з успішних прикладів такого підходу в регіоні. Неабияким викликом є також релятивістська культура, що походить із промислово розвинутих країн.

Внесок Церкви у міжнародній сфері

Наголошено на тому, що Церква повинна подбати про те, щоб її голос був почутим. Дехто вказав на посилення ролі дипломатичних представництв Святого Престолу в підтримці справ, що стосуються захисту прав тубільних народів. Церква також може допомогти в поширенні економічних моделей, що шануватимуть місцеві практики й мудрість поколінь. Прозвучав заклик до солідарності, яку промислові країні повинні виявити до тих, які розвиваються.

Захист спільного дому й протидія експлуатації довкілля

Прозвучала ідея створення християнських спільнот, відкритих на міжінституційний та міжрелігійний діалог, які навчатимуть стилю життя, спрямованого на дбання про спільний дім. Нафтовидобувні та деревообробні компанії несуть загрозу існуванню тубільних народів, які не отримують жодної користі від експлуатації ресурсів своїх земель. Тож необхідно рішуче викривати корупцію, що посилює прояви нерівності й несправедливості.

Неабияким викликом є тема «продовольчого суверенітету». Наголошено на тому, що кожен народ має право обирати, що йому вирощувати та як забезпечувати доступ до їжі, шануючи екосистему.

Комунікація, що сприяє взаємозв’язкові

У світлі того, що цей регіон є мультиетнічним, мультикультурним і мультирелігійним, де «чимало зерен Божого слова» вже проросли та приносять плід, висловлено заохочення створення системи церковної комунікації, що поєднуватиме людей, зокрема, з огляду на відстані й труднощі в переміщуванні. Водночас, слід навчати населення критично аналізувати інформацію, викриваючи будь-які форми маніпуляції, викривлень та показовості.

Служіння і розпізнавання

Як неодноразово згадувалося, в євангелізації важливою є присутність. Не лише єпископа чи священика, але й мирянських співробітників, чоловіків і жінок. Аніматор, катехит, читець, людина, призначена піклуватися хворими, диякон чи надзвичайний розподілювач Євхаристії здійснюють своє хрищальне священство, коли приймають наставлення служіння, а не панування. Важливу роль у передаванні віри відіграє освіта, покликана допомагати молоді будувати свої життєві плани на основі цінностей. Слід допомагати молоді поєднувати знання предків із сучасними знаннями.

Наголошено, що під проводом Святого Духа, разом з Наступником святого Петра, Церква покликана без страху провести розпізнавання та призадуму над темою священства. Запропоновано також поширювати присутність постійних дияконів індіанського походження, а навіть дияконес, які б через служіння Божого слова допомагали б місцевим народам краще розуміти Священні Писання.