Слово Митрополита Львівського на 10-ту неділю по Зісланні Святого Духа
  • Пон, 18/08/2014 - 12:23

Слово Митрополита Львівського на 10-ту неділю по Зісланні Святого Духа

1Кр 4,9-16; Мт 17,14-23.

 

Достойні сестри і брати,
 

переживаємо нелегкі часи у нашій Україні. Спочатку уряд регіонів на чолі з колишнім злочинним «Президентом» гнобили народ, а тепер, другі супостати, воюють проти нашого мирного населення. Дякувати Богу, що в нашому краю знаходяться такі відважні особи, які в ім’я захисту своєї Батьківщини та свого народу, беруть в руки зброю, щоб прогнати ненаситного ворога та захистити своїх рідних, близьких, знайомих і взагалі, мешканців України та її кордонів від злобних ворогів, якими стала Росія. Звичайно, що не всі люди в Росії підтримують злобно наставлених недругів, але багато із людей, підданих брехливій інформації, підтримують злочинних провідників російського уряду. Уже, немало полягло добрих людей нашої нації, скажемо відважно – героїв, лицарів, які в ім’я життя інших людей, нас із вами, поклали своє життя. Тому молімося уважно та практикуймо піст з великою довірою до Господа, щоб він допоміг нам найшвидше покінчити із неоголошеною війною, щоб мир і спокій запанував у нашій державі. Дякую, сьогодні, вам, дорогі брати і сестри, за ваші збірки та грошові внески, які ви чините в ім’я миру, людяності, здоров’я потребуючим та необхідності своєї Церкви! Дякую вам за молитви й пости, що ви практикуєте та переживання, які чините для добра своєї нації! Подяку висловлюю тим, хто захищає свій край від супротивника! Хай Господь усіх благословляє силою духа! А заснулим героям у Господі – вічна пам'ять! 
 

Святий апостол Павло, пишучи до коринтян, філософських греків, називав апостолів та проповідників слова Божого, людьми, що виставлені на страту та видовищем світу. Чому? Тому що тоді й тепер, по усі часи, багато із людей не вірять у проповідування слова Божого. Таких людей, священиків та щирих проповідників, світ не любить, ними погорджують, насміхаються, виставляють на жарти й кпини, погрожують, знущаються і невинних вбивають. Так недавно вчинили із нашими священиками в зоні боїв, що провадяться на сході нашої країни. Ніхто не зважає, що це священик чи єпископ, бандити усіх підозрівають та по можливості карають. Крім, знаних нам священиків з Донецька та Криму, що захопили сепаратисти, з яких знущалися, загрожували, виводили на розстріл, наказували про це нікому не говорити, прийшли також, до єпископа в Донецьку, забрали усе, що бажали, тобто, пограбували і відійшли. Добре, що не чіпали черниць, а владики на цей час не було вдома. Зрештою, владика Степан ваш краянин, що походить із недалекого Наконечного. Святий апостол був далекоглядний, пишучи наперед слова перестороги, а тим більше, опираючись на слова Спасителя, який голосив: «… на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імені мого» (Лк 21,12). Часом, у переслідуваннях, ті, хто гонить інших, прикриваються ім’ям Христовим, шукаючи видумані звинувачування на невинних. Апостол Павло пророкував про учнів Спасителя на всі часи, що вони «немов призначені на страту». Праведник згадує про правдивих послідовників Ісуса, як тих, кого світ визнає за нерозумних ради Христа, немічних, без честі, виставлених  на голод, спрагу, побої, скитання, образи, ганьбу тощо. Вкінці, святий апостол, пишучи до коритнян про учнів Христових, називає таких «сміттям світу, покидьками аж до цього часу». А це означає, що ради імені Господнього, ради вічного спасіння, нагороди та неба, необхідно терпеливо зносити усякі невигоди, переслідування, знущання і не тільки терпіти, але відзиватися з любов’ю до кривдників та благословити їх. Це – справжній, високий ступінь любові до Бога та ближніх! У цьому святець бачить розум та правдивих учнів Христових. Те, чим світ та його прихильники погорджують, апостол заохочує приймати й практикувати. Він хвалить те, від чого люди далекі від Бога втікають й навіть, не бажають чути про найменше пониження й терпіння. Люди цього світу,  тобто, не Христові, переважно, бажають бути першими, а не займати останнє місце.  Святий апостол Павло, вірний учень Ісуса Христа, дуже добре записав науку Господа у своєму серці: «Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради» (Лк 6,22). Того, чого народ найбільше боїться, бо бажає жити у пошані та нагороджений похвалою, Господь не величає, лише вказує, що вірне служіння Богові у погорді та відкиненні людьми приносить велике  блаженство для душі. Для осягнення неба й вічного щастя, Божому людові не потрібно великого геройства, вистарчить - велике бажання й маленька терпеливість. Тих, хто вірний Богові та кого люди вважають сміттям, угодник називає народжених для Христа. Цей праведник закликає вірний народ, щоб йти його слідами в служінні Христові, не тому,  щоб тим хвалитися чи виставлять себе напоказ, бо він дуже виразно навчає: «Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись» (2Кр 11,30). Він заохочує, щоб покірно приймати виклики життя, які не виносять людину та не ставлять її вище інших, лише спонукують бути меншими в очах людей, а на своєму місці в очах Бога. Лише Господь добре знає справжнє духовне ім’я та життя кожної людини. Святий Іван  Золотоустий, роздумуючи над текстом святого Павла, навчає: «Ввійшовши в майстерню художника, ми не в силі наслідувати його картину, хоч би тисячу разів дивилися на неї, а Христа можна наслідувати, навіть, почувши про нього один раз» (св. Ів. Золот., Бесіда XIII на 1Кр п.3). Святий апостол Павло усіх закликає, щоби наслідувати життя Ісуса Христа, подібно, як це вдавалося йому чинити.
 

Любі та мудрі християни, мешканці села Поруби, борімося за вічну радість, яку Господь пропонує усім! Нам не потрібно класти голови та йти на муки, хоч і таке трапляється, стараймося поборювати неупорядковані пристрасті, бути вірними Богові, зберігаючи його Заповіді. Багато ваших односельчан, рідних і знайомих здобули нагороду в Господа, намагаймося і ми йти дорогою правди й любові, щоб гідно закінчити наш життєвий шлях. Син Божий бажає бачити у нас велику віру, тобто, довіру до нього, віддатися у його руки та чинити його волю. Ніколи не знеохочуймося тим, що чинимо гріх, бо Господь залишив нам тайну Сповіді, у якій через покаяння стаємося синами та дочками Божими. Будьмо дітьми Небесного Отця, якщо не через праведне життя, тоді через покаяння! Бог любить нас такими, якими ми є. Ми, теж любімо його таким, яким він є! А він - путь, істина і життя! (пор. Ів 14,6). «… Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1Ів 4,16). Пресвята Богородице, наша небесна Мати, захорони нас від гріха та виблагай нашій душі щирого покаяння за промахи життя!

+ Ігор

Митрополит Львівський УГКЦ

 

17 серпня 2014 р.Б. Храм Різдва святого Івана Хрестителя, с. Поруби Немирівського протепресвітеріату